Донецьк ДонУЕП 2008 5 страница
Стаття 149. На суддів Конституційного Суду України
поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави
щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієї
Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині
другій статті 127 цієї Конституції.
Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду України
належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України
(конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України;( Офіційне тлумачення положень абзацу другого пункту 1 частини
першої статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002
( v007p710-02 ) від 27.03.2002 ) актів Президента України; ( Офіційне тлумачення положень
абзацу третього пункту 1 частини першої статті 150 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 7-рп/2002 ( v007p710-02 ) від 27.03.2002 ) актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України;
не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного
Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів
України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд
України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на
території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 150 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 15-рп/2000 ( v015p710-00 ) від
14.12.2000 )
Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненням
Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про
відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів
України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної
Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд
України дає висновок щодо додержання конституційної процедури
розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з
поста в порядку імпічменту.
Стаття 152. Закони та інші правові акти за рішенням
Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю
чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції
України або якщо була порушена встановлена Конституцією України
процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані
неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним
особам актами і діями, що визнані неконституційними,
відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Стаття 153. Порядок організації і діяльності Конституційного
Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом.
Р о з д і л XIII ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Стаття 154. Законопроект про внесення змін до Конституції
України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом
України або не менш як третиною народних депутатів України від
конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 155. Законопроект про внесення змін до Конституції
України, крім розділу I "Загальні засади", розділу III "Вибори.
Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України",
попередньо схвалений більшістю від конституційного складу
Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній
черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не
менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради
України.
Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу I
"Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII
"Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради
України Президентом України або не менш як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його
прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу
Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським
референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів
I, III і XIII цієї Конституції з одного й того самого питання
можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Стаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо
зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і
громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи
на порушення територіальної цілісності України. Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного
або надзвичайного стану.
Стаття 158. Законопроект про внесення змін до Конституції
України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був
прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше
ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не
може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України.
( Офіційне тлумачення положень частини другої статті 158 див.
в Рішенні Конституційного Суду N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) від
09.06.98 )
Стаття 159. Законопроект про внесення змін до Конституції
України розглядається Верховною Радою України за наявності
висновку Конституційного Суду України щодо відповідності
законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.( Офіційне тлумачення статті 159 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) від 09.06.98 )
Р о з д і л XIV ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 160. Конституція України набуває чинності з дня її
прийняття.( Офіційне тлумачення статті 160 див. в Рішенні Конституційного
Суду N 4-зп ( v004p710-97 ) від 03.10.97 )
Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним
святом - Днем Конституції України.
Р о з д і л XV ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття
чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить
Конституції України. 2. Верховна Рада України після прийняття Конституції України
здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією. Чергові вибори до Верховної Ради України проводяться у
березні 1998 року. 3. Чергові вибори Президента України проводяться в останню
неділю жовтня 1999 року. 4. Президент України протягом трьох років після набуття
чинності Конституцією України має право видавати схвалені
Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра
України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з
одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради
України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом
тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком
днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон
або не відхилить поданий законопроект більшістю від її
конституційного складу, і діє до набрання чинності законом,
прийнятим Верховною Радою України з цих питань. 5. Кабінет Міністрів України формується відповідно до цієї
Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності. 6. Конституційний Суд України формується відповідно до цієї
Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності. До
створення Конституційного Суду України тлумачення законів здійснює
Верховна Рада України. 7. Голови місцевих державних адміністрацій після набуття
чинності цією Конституцією набувають статусу голів місцевих
державних адміністрацій згідно зі статтею 118 цієї Конституції, а
після обрання голів відповідних рад складають повноваження голів
цих рад. 8. Сільські, селищні, міські ради та голови цих рад після
набуття чинності Конституцією України здійснюють визначені нею
повноваження до обрання нового складу цих рад у березні 1998 року. Районні та обласні ради, обрані до набуття чинності цією
Конституцією, здійснюють визначені нею повноваження до сформування
нового складу цих рад відповідно до Конституції України. Районні в містах ради та голови цих рад після набуття
чинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження відповідно
до закону. 9. Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних
законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та
функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що
регулюють діяльність державних органів щодо контролю за
додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства
і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. 10. До прийняття законів, що визначають особливості
здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі
відповідно до статті 118 цієї Конституції, виконавчу владу в цих
містах здійснюють відповідні державні адміністрації. 11. Частина перша статті 99 цієї Конституції вводиться в дію
після введення національної грошової одиниці - гривні. 12. Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України
здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства
України до сформування системи судів загальної юрисдикції в
Україні відповідно до статті 125 цієї Конституції, але не довше
ніж п'ять років. Судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня
набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої
повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку,
на який вони обрані чи призначені. Судді, повноваження яких закінчилися в день набуття чинності
цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження
протягом одного року. 13. Протягом п'яти років після набуття чинності цією
Конституцією зберігається існуючий порядок арешту, тримання під
вартою і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також
порядок проведення огляду та обшуку житла або іншого володіння
особи. 14. Використання існуючих військових баз на території України
для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе
на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами
України, ратифікованими Верховною Радою України.
***
Конституція України
прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року
Донецьк ДонУЕП 2008
ЗМІСТ
| Вступ.. 5 | ||
| Зміст курсу............................................................................................. | ||
| Конспект лекцій................................................................................... | ||
| Змістовий модуль 1. 20 | ||
| Тема 1. | Поняття, предмет, система і завдання кримінології 2020 | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 2. | Історія кримінології та її сучасний стан в Україні 22 | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення. 22 | ||
| Тема 3. | Методика кримінологічних досліджень............................ | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення. 26 | ||
| Тема 4. | Злочинність............................................................................. | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 5. | Злочинність за кордоном і сучасна зарубіжна кримінологія у боротьбі з нею... 28 | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 6. | Особа злочинця...................................................................... | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 7. | Причини та умови конкретного злочину.......................... | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 8. | Причини та умови злочинності.......................................... | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 9. | Попередження злочинності.................................................. | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 10. | Кримінологічне прогнозування та планування боротьби із злочинністю....................................................... | |
| Питання для самоконтролю.................................................... | ||
| Питання для самостійного вивчення..................................... | ||
| Тема 11. | Злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження......... | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Змістовий модуль 2. 45 | ||
| Тема 12. | Насильницька чи агресивна злочинність і хуліганство та її попередження........................................................................................ |  45
|
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 13. | Корислива злочинність (майнова, господарська, посадова) та її попередження............................................................................... | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 14. | Організована злочинність та її попередження. 48 | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 15. | Професійна злочинність та її попередження.............................. | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 16. | Рецидивна злочинність та її попередження. 51 | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 17. | Необережна злочинність та її попередження.............................. | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 18. | Злочинність, пов’язана з незаконним обігом наркотиків, та її попередження. 55 | |
| Питання для самоконтролю | ||
| Питання для самостійного вивчення | ||
| Тема 19. | Злочинність в армії та її попередження | |
| Питання для самоконтролю | ||
| Питання для самостійного вивчення | ||
| Тема 20. | Пенітенціарна злочинність та її попередження. 59 | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 21. | Екологічна злочинність і її попередження.................................. | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Тема 22. | Жіноча злочинність і її попередження.......................................... | |
| Питання для самоконтролю................................................................. | ||
| Питання для самостійного вивчення................................................. | ||
| Завдання на індивідуальну роботу................................................. | ||
| Змістовий модуль 1............................................................................. | ||
| Змістовий модуль 2............................................................................. | ||
| Питання для підготовки до екзамену (ПМК) 67 | ||
| Список літератури............................................................................... |
| ВСТУП |
Кримінологія – наука, що не просто пояснює, чому в країні існує злочинність і чому вона саме така, яка є, але і утворює з урахуванням антикриміногенних потенцій в суспільстві механізми, здатні попереджати злочинність, гальмувати небезпечні для суспільства тенденції.
Сьогоднішня кримінальна ситуація в Україні примушує задуматися про адекватність захисту населення від злочинності, у зв'язку з чим виникає закономірне прагнення організаторів правоохоронного процесу сформувати громадську думку, що допомагає, а не перешкоджає цьому процесу. Отже, в першу чергу самі представники правоохоронної системи повинні бути високоосвіченими фахівцями, здатними професійно оцінювати кримінологічну ситуацію і з цих позицій формувати мислення співвітчизників.
Осмислення такої кримінології було засновано перш за все на знанні закономірностей розвитку злочинності в суспільстві, комплексу її детермінантів, якостей і властивостей особи злочинця, системи попередження злочинів, без чого неможливо професійно сприймати жодну з практичних сторін правоохоронної діяльності у сфері контролю над злочинністю. От чому сьогодні ми активно пропагуємо ідеї виховання кримінології і освіти кримінології населення. Їх реалізація, безумовно, допоможе зближувати оцінки реальної картини кримінології в країні з боку держави і громадськості.
Лекційний матеріал переслідує мету розкрити основні положення науки кримінології і теорії попередження злочинів стосовно правоохоронної діяльності, а тому включає три основних, логічно взаємозв'язаних частині: загальну кримінологію, особливу кримінологію і спеціальну кримінологію.
Логіка комплексного аналізу кримінології дає можливість творчо використовувати пропоновані теоретичні моделі для самостійного пізнання будь-яких проблем кримінологій. Така логіка передбачає:
– теоретичне осмислення проблем кримінології, включаючи її формулювання, визначення місця і ролі в системі суспільних відносин, аналіз основних понять, термінів, встановлення теоретичних меж дослідження в рамках кримінології з урахуванням міждисциплінарних зв'язків (соціологія, психологія, кримінальне право, кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право, криміналістика й ін.);
– історичний аналіз, що охоплює вивчення природи явища кримінології і його трансформацію, віддзеркалення проблеми в документальних джерелах різних історичних епох розвитку держави і суспільства (законодавчих, правозастосувальних, «літописних», наукових, публіцистичних, художніх і ін.);
– методичне забезпечення дослідження, що припускає розробку загальної методології вивчення проблеми (цілі, задачі, об'єкт і предмет дослідження, формулювання гіпотез, формування вибірки і т.д.) і підготовку відповідних методик, що включають використовування загальнонаукових способів пізнання дійсності кримінології і збору необхідного емпіричного матеріалу (вивчення документів, кримінально-статистичний аналіз, соціологічні опитування і спостереження, психологічні тестування, експерименти і ін.);
– емпіричний аналіз, пов'язаний з фактичною ілюстрацією кримінології проблеми, що демонструє основні кількісні і якісні характеристики кримінального явища, його причини й умови, особу злочинця, сучасну практику попередження в системі загального соціально-правового контролю над злочинністю, у тому числі здійснюваного правоохоронними органами;
– прогностичний аналіз, що містить вивчення і оцінку перспектив теоретико-методологічного і емпіричного пізнання проблеми кримінології, вдосконалення загальнопопереджувальної практики і профілактичного контролю правоохоронних органів з урахуванням вітчизняного і міжнародного досвіду цієї соціально-правової діяльності.
Звичайно, запропонований короткий посібник не покликаний замінити численні підручники з кримінології, а повинен використовуватися для того, щоб швидко і легко освіжити в пам’яті пройдений курс при підготовці до іспиту чи заліку.
Посібник призначений для широкого кола читачів: студентів, аспірантів, викладачів, а також може бути корисний практичним працівникам: слідчим, прокурорам, суддям, адвокатам і всім, хто виявляє інтерес до кримінології.
ЗМІСТ КУРСУ
Зміствий модуль 1
Тема 1. Поняття, предмет, система і завдання кримінології
Поняття кримінології. Кримінологія як соціально-правова, наука, навчальна дисципліна, нормативна галузь попередження правопорушень і злочинів.
Предмет кримінології. Загальна характеристика чотирьох компонентів предмета кримінології злочинності, особистості злочинця, причин і умов злочинності, попередження злочинності.
Кримінологія - міждисциплінарна галузь знань. Місце кримінології в системі юридичних наук. Кримінологія і кримінальне право. Взаємодія кримінології з науками кримінального процесу, прокурорського нагляду, криміналістикою, кримінально-виконавчого права і суміжними з ним пенітенціарною психологією і педагогікою. Використання в кримінології даних кримінально-правової статистики. Зв’язок кримінології з науками не кримінально-правового циклу - адміністративним правом, цивільним, сімейним і трудовим правом. Співвідношення кримінології із соціологією, з економічними науками, демографією й іншими суспільними і природничими науками. Значення математичних знань для рішення задач, що стоять перед кримінологією (кількісні виміри різних криміногенних явищ, побудова логічних і математичних моделей злочинного поводження й ін.).
Діалектичний і історико-матеріалістичний принципи як методологічна база кримінології. Застосування системного методу в аналізі злочинності, її причин і умов, особистості злочинця і розробки мір попередження злочинів.
Система курсу кримінології. Система кримінології по предметі. Система кримінології за рівнем узагальнення науково-практичної інформації. Загальнотеоретичні, вихідні для науки і практики проблеми, включені в Загальну частину курсу кримінології. Кримінологічна класифікація Особливої частини курсу - кримінологічна характеристика видів злочинів, виділюваних по змісту злочинних дій (корисливі, насильницькі і т.д.) або по особливостях контингенту злочинців (злочину неповнолітніх, рецидивні злочини і т.д.).
Понятійний апарат науки кримінології.
Задачі і функції кримінології, як галузі законодавства. Аналітична, прогностична, експертна, нормотворча, правоприменітельна, міжнародна функції кримінології.
Тема 2. Історія кримінології та її сучасний стан в Україні
Етапи розвитку кримінології.
Кримінологічні дослідження в перші роки існування Радянської держави. Організація і діяльність перших радянських кримінологічних установ у двадцяті роки. Створення відділу моральної статистики. Кабінети по вивченню злочинності і злочинців. Державний інститут по вивченню злочинності і злочинця (1925р.) – важливий крок по об’єднанню кримінологічних досліджень у країні. Задачі, покладені на цей інститут, основні напрямки його діяльності. Експериментальна база інституту. Кримінально-соціологічні і кримінально-антропологічні концепції причин злочинності. Реорганізація Державного інституту по вивченню злочинності і злочинця в інституті карної і виправно-трудової політики. Наукові праці співробітників цього інституту. Наради і дискусії 20-30-х років з питань вивчення злочинності.
Причини істотного скорочення наукових кримінологічних досліджень наприкінці 30-х років. Науково-практичні дослідження злочинності в рамках правоохоронної діяльності в 30-40-і роки.
Кримінологічні наукові установи в нашій країні в сучасний період. Створення в 1963 році Всесоюзного інституту по вивченню причин і розробці мір попередження злочинності як головної всесоюзної кримінологічної установи, що координує наукові дослідження в області кримінології. Кримінологія - обов’язкова навчальна дисципліна юридичних вузів.
Завершення в 60-70-х роках розробки теоретичних основ радянської кримінології як самостійної науки і навчальної дисципліни. Сполучення теоретичних і прикладних досліджень, орієнтація на те, щоб бути науковою базою розробки профілактичної і карної політики, науково-методичною основою нормотворчості і практики боротьби зі злочинністю – характерні риси сучасної російської кримінології. Основні наукові проблеми, розроблювальні сучасною кримінологією. Координація кримінологічних досліджень. Зв’язок наукових установ і юридичних вузів із практичними органами в проведенні кримінологічних досліджень і реалізації їхніх результатів.
Створення Кримінологічної Асоціації на Україні. Конгреси, конференції, „круглі столи”, публікації Кримінологічної Асоціації. Участь Асоціації в нормотворчій діяльності. Міжнародні зв’язки Асоціації.
Тема 3. Методика кримінологічних досліджень
Поняття методики кримінологічних досліджень. Комплексність методики кримінологічних досліджень, обумовлена міждисциплінарність кримінології. Сполучення соціологічних і правових методів - характерна риса методики кримінологічних досліджень.
Дата добавления: 2014-12-08; просмотров: 569;