Структура особи злочинця

Структура особи злочинця включає наступні складові її підструктури (ознаки): біофізіологічні, соціально-демографічні і соціально-ролеві, етично-психологічні, кримінально-правові і кримінологічні.

Будь-яка з названих підструктур не може бути автономною, оскільки всі вони знаходяться в певних взаємостосунках, утворюючи єдиний соціально-біологічний зміст людини.

6.3. Типологія особи злочинця

Проблема типології особи злочинця може бути вирішена тільки на міцній методологічній основі, і, зокрема, на основі вчення про соціальну типологію особи взагалі, що розглядається з матеріалістичної позиції. Говорити про особу злочинця як про соціальний тип можна лише в тому випадку, якщо вона має ознаку, що відрізняє її від представників інших соціальних типів. Такою ознакою, поза сумнівом, є суспільна небезпека, що полягає в можливості нанесення шкоди суспільним відносинам, які охороняються державою. Типологія тут фіксує те головне, що характеризує специфіку певного типу, розкриває внутрішні стійкі зв'язки між істотними ознаками і їх проявами в конкретній особі. Типологія кримінології дозволяє виділити зі всього різноманіття злочинних проявів і осіб, що скоюють злочини, найхарактерніші типи і образи їх дій.

6.4. Основні чинники, що сприяють формуванню особи злочинця

Якщо виділити основні чинники етичного формування особи, то ними будуть:

– сама особа зі всіма властивими їй рисами;

– малі соціальні групи – сім’я, школа, виробничий колектив, в яких ця особа безпосередньо формується;

– суспільство в цілому, яке здійснює політичну, духовну, культурно-виховну й іншу дію через засоби масової інформації та інші канали.

Кажучи про вплив суспільства, слід підкреслити, що політичні, економічні і соціальні умови життя членів даного соціуму, життєвий досвід, форми поведінки і уявлення сприймаються або відбираються самою особою. Певні внутрішньополітичні і зовнішньополітичні події також впливають на уявлення і погляди людини.

Питання для самоконтролю