Поняття особи злочинця

2. Структура особи злочинця

3. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.

4. Основні риси кримінологічної характеристики особи злочинця.

Питання для самостійного вивчення

1. Класифікація (типологія) злочинців.

2. Практичне значення класифікації злочинців.

7.1 Поняття причин і умов здійснення конкретного злочину

Однією з складових частин загального причинного комплексу злочинності є причини і умови індивідуальної злочинної поведінки. Проте якщо причини злочинності в цілому обумовлені суперечностями соціального середовища, то причини і умови здійснення конкретного злочину більшою мірою схильні впливу безпосереднього оточення людини і того мікросередовища, в якому відбувається його формування. Таким чином виявляється складний комплекс причинної залежності – від індивідуальної злочинної поведінки і її безпосередніх детермінант до загальних причин злочинності, оскільки кінець кінцем злочини скоюють конкретні представники суспільства, які є носіями його засад і умов його життєдіяльності у всьому їх різноманітті і реальних проявах. Та й саме мікросередовище, що надає пряму дію на формування конкретного індивіда, похідне від більш широкого суспільного середовища і в певному значенні є її породженням. В загальному вигляді причинами конкретного злочину є криміногенна мотивація особи, що базується на її антигромадській установці. Таким чином, скоєння конкретного злочину є результатом взаємодії негативних морально-психологічних якостей особистості і зовнішніх об’єктивних обставин, які утворюють ситуацію злочину.

7.2. Соціально-психологічний механізм поведінки особи злочинця

При аналізі кримінологічних причин здійснення злочину важливо враховувати роль соціально-психологічного механізму поведінки особи. Під таким механізмом розуміється послідовність і продуманість варіантів поведінки, з яких вибирається найпереважніший. Цей процес надзвичайно складний, він зачіпає всю сукупність якостей і особливостей особи, що виявляються у взаємодії із зовнішнім середовищем.

Центральною ланкою в причинному ланцюжку поведінки є мотив. Як першооснова формування мотиву виступають потреби. Саме через призму потреб сприймається зовнішня ситуація, а самі потреби є продуктом зв'язку людини із зовнішнім середовищем. У міру тог,о як потреби усвідомлюються людиною, вони стають інтересом. Стійкий інтерес у свою чергу стає прагненням. Потреби, інтереси, прагнення в з акумульованому вигляді складають основу мотиву. Він одержує відповідне емоційне забарвлення в різних плотських проявах (радість, засмучення, роздратування і т.д.).

7.3. Ситуація в механізмі здійснення конкретного злочину

В причинному комплексі здійснення конкретного злочину роль криміногенної ситуації вельми значуща. Під криміногенною ситуацією розуміється подія або стан, що викликав у особи рішення вчинити злочин. Інакше кажучи, це сукупність обставин, в яких опиняється людина перед здійсненням злочину, спливаючих на його свідомість, відчуття і волю і відповідно до етичних якостей даної особи безпосередньо обумовлюючих його намір і рішучість вчинити кримінально карані (умисні або необережні) діяння.

За джерелами виникнення криміногенні ситуації можна розділити на:

- наперед створювані самим злочинцем;

- створювані їм же, але ненавмисно (наприклад, шляхом приведення себе в стан сп'яніння);

- виниклі в результаті аморальних і правопорушуючих дій інших осіб;

- створювані потерпілими від злочинів;

- викликані стихійними силами природи;

- виниклі за збігом випадкових обставин.

Іншими підставами класифікації криміногенних ситуацій можуть бути:

- час їх виникнення (короткочасні, виникаючі у момент здійснення злочину, і тривалі, виникаючі задовго до злочину);

- просторова поширеність (загальні і локальні);

- їх зміст (проблемні, конфліктні, екстремальні);

- характер дії (провокуючий, супутній, дотримуючий, розряджаючий, утрудняючий).

7.4. Співвідношення соціального і біологічного в причинах