ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ 3 ТРАВМАМИ ОБЛИЧЧЯ ТА ЩЕЛЕП

Харчування хворих з травмами обличчя та щелеп е однією із значних проблем в загальному комплексі лікування та заходів по догляду.

Методика годування хворих з травмою обличчя та щелеп своєрідна. Медичний персонал лікувальних установ не стоматологічного профілю нею звичайно не володіє. Несвоєчасне годування, невміння дати пиття, розгубленість, яка виникає в результаті цього, вносить дезорганізацію в роботу відділення та негативно впливає на психіку хворих, а також на результат лікування. Тому опанування прийомів, які забезпечують своєчасне повноцінне харчування хворих з щелепно-лицевою травмою, повинне бути невід'ємним правилом для всього медичного персоналу.

Незначна за своїм характером щелепно-лицева травма (перелом альвеолярного відростка, вивихи зубів, ізольовані, не пропікаючи в порожнину рота поранення м'яких тканин обличчя та ін.) ускладнює відкушування Їжі, ії розжовування. Ускладнення при прийомі їжі та безпорадність хворого зростають по мірі важкості травми, при порушенні цілісності кісток лицевого скелету, особливо нижньої щелепи, або пошкоджень язика, твердого чи м'якого піднебіння, глотки, дна порожнини рота. Такий хворий страждає від порушення по суті всіх компонентів акта їжі: відкушування та захват їжі, жування, переміщення її в порожнині рота та формування харчового клубка, а нерідко і ковтання. Дуже важливо пам'ятати, що все це гнітюче впливає перш за все на самого хворого, тому що формує у нього уявлення про повну фізичну безпорадність. Порушенню психіки сприяє також травма головного мозку, яка супроводжується втратою свідомості. Пошкодження великих судин що живлять мозок при пораненні обличчя та щелеп може також бути однією з причин нестійкої психіки. Хворі стають замкнутими, неговіркими і часто відмовляються від їжі, спираючись на відсутність апетиту.

До особливостей щелепно-лицевої травми належить також і те, що після надання спеціалізованої допомоги, яка складається найчастіше з іммобілізації щелепза допомогою назубних шин і межщелепної фіксації або тяги, прийом їжі через рот ускладнюється.

При травмі, яка проникає в порожнину рота, псується смак, й значній мірі знижується апетит: звичайна їжа при пошкодженніязика, слизової оболонки порожнини рота може здаватися або дуже солоною, або дуже гіркою. Будь-які рухи пошкоджених органів - нижньої щелепи, м'язів викликають відчуття болю. Тому кожний прийом їжі в цих випадках супроводжується більш менш значними больовими відчуттями. Больові відчуття, а також псування смаку пояснюютьсяіде тим, що слизова оболонка альвеолярних відростків інтимно з'єднана з окістям і кісткою, тому навіть незначне зміщення відламків щелеп при травмі веде до її розриву, і їжа безпосередньо стикається з раною. Кислота, сіль, які вміщує звичайна за смаком їжа, подразнюють їх, викликаючи неприємні, а інколи і болісні відчуття.

Хворі з щелепно-лицевою травмою потребують перед кожним годуванням спеціальної підготовки, а після їжі - спеціального догляду.

Види дієт для хворих з травмою обличчя та щелеп. Зуби, щелепи, м'язи та нервові провідники складають так званий жувальний комплекс. Пошкодження навіть однієї з ланок цього комплексу призводить до порушення прийому та обробки їжі в роговій порожнині. Травма щелепно-лицевої ділянки викликає одночасне пошкодження декількох, а інколи і всіх ланок жувального комплексу, що призводить до неможливості прийому звичайної їжі. котру споживають здорові особи, і прийому їжі звичайним шляхом.

Процес розжовування та формування харчового клубка у здорової особи триває 20-30 секунд, після чого настає акт ковтання, в якому приймає участь велика група м'язів дна порожнини рота, язика та глотки. На відміну від акта жування; який е довільним, акт ковтання здійснюється рефлекторно. Він виникає в момент, коли харчовий клубок чи слина досягають рівня глотки і викликають при цьому подразнення її рецепторного апарату. М'язи останньої захватують харчовий клубок і проштовхують його в стравохід. При травмах щелепно-лицевої області нормальний акт ковтання часто порушується. Природно, що цей контингент хворих потребує особливого ставлення до їх годування.

Найбільш поширені в стоматологічному стаціонарі дієти: щелепна перша, щелепна друга та загальна. Ці дієти призначуються тим хворим з травмою обличчя і щелеп, котрі не мають супутніх захворювань шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба цілунку або дванадцятипалої кишки, коліт та ін.), печінки, нирок, хвороб, що пов'язані з порушенням обміну речовин (діабет, сечокислий діатез), захворювань серцево-судинної системи (кардіосклероз, атеросклероз, пороки серця з явищами недостатності кровообігу) та ін. При наявності супутніх захворювань призначається відповідна дієта, з урахуванням можливостей її споживання щелепно-лицевим хворим.

Дієта щелепна перша, або зондова призначається хворим, у котрих внаслідок значної травми порушені всі компоненти акта прийому їжі - смоктання, жування та ковтання, що звичайно буває при травмі, яка супроводжується пошкодженням язика, піднебіння, дна порожнини рота з вираженим набряком тканин. В цьому випадку введення їжі в рот не тільки недоцільне, а й небезпечне, тому що можлива її аспірація. Приготована їжа (стіл № 15) пропускається через м'ясорубку та густе сито, проціджується, щоб виключити наявність речовин, які важко подрібнюються (рослинна клітковина, прожилки м'яса та ін.). Вершкоподібна консистенція їжі сприяє її вільному проходженню безпосередньо в шлунок через шлунковий або дуоденальний зонд, введений через ніс або рот. При необхідності можна досягти ще більшого розведення шляхом додавання бульйону,молока або кип'яченої води.

Дієта щелепна друга призначається хворим, уяких достатньо добре збережені функції ковтання та смоктання, їжа при цьому виді дієти доводиться до кашоподібного стану шляхом пропускання її через м'ясорубку, а для необхідного розведення додають бульйон, молоко або кип'ячену воду. Сметаноподібна їжа легко проходить крізь гумову трубку, яка надіта на носик поїльника.

По складу харчових продуктів обидві дієти є фізіологічне повноцінними, тому що складаються з основного асортименту продуктів, а при необхідності - із спеціальних концентратів. Різниця між ними визначається тільки ступенем подрібненості компонентів, які складають раціон.

Таким чином, метою щелепних дієт е забезпечення хворого повноцінним ентеральним харчуванням, коли в результаті травми порушується акт. жування, але пероральний прийом їжі можливийзадопомогою поїльника чи ложки (дієта щелепна Друга), або коли порушуються всі компоненти акту годування, в тому числі і ковтання, і харчування через рот замінюється зондовим (дієта щелепна перша або зондова). Перевід з щелепної дієти на загальний стіл в посттравматичному періоді здійснюється на основі клінічних даних.

Загальна дієта або загальний стіл (№ 15) призначається хворим, які за своїм станом не потребують спеціального харчування. Це фізіологічне повноцінна дієта з використанням всього асортименту продуктів, які відповідають нормам лікарні. Отож, дозволяються всі продукти та блюда з використанням звичайної, різноманітної кулінарної обробки.