VII. НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНИМ З ПОШКОДЖЕННЯМИ М'ЯКИХ ТКАНИН ОБЛИЧЧЯ ТА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ НА ПОЛІ БОЮ І ЕТАПАХ МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ

В сучасній системі етапного лікування з евакуацією по призначенню передбачається надання наступних видів медичної допомоги:

- першої медичної;

- долікарської (фельдшерської);

- першої лікарської;

- кваліфікованої;

- спеціалізованої.

Перша медична допомога являє собою сукупність заходів, які здійснюються на полі бою або в осередках масового ураження з метою врятування життя військовослужбовців чи запобігання ускладнень. Вона надається зразу після поранення або ураження у порядку само- та взаємодопомоги стрільцями-санітарами, санітарними інструкторами, а також особовим складом підрозділів, які проводять рятувальні роботи. До основних заходів першої медичної допомога пораненим у щелепно-лицеву область належать такі: '

- запобігання загрози смерті пораненого шляхом визволення його з під завалів, гасіння палаючого одягу;

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі шляхом накладання давлючої пов'язки;

• накладання на рану асептичної пов'язки з використанням пакету перев'язочного індивідуального (П П І);

• надання пораненому положення обличчям униз для попередження асфіксії;

• усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові і можливих сторонніх тіл, фіксацію язика при його западанні;

• введення знеболюючого засобу за допомогою шприц-тюбика;

• прийом протиблювотних засобів (етапіразін) із аптечки індивідуальної (АІ);

• одягання на потерпілого шолому для поранених у голову (ШР) у випадку ураження місцевості ОР та виніс потерпілого з місця поранення;

• введення антидотів ураженим отруйними речовинами;

• угамування спраги із фляга пораненого (при тяжких пораненнях - один кінець бинта треба занурити у флягу з водою, другий - у рот пораненого).

Для надання першої медичної допомоги в першу чергу використовуються медичні засоби, які є у пораненого (АІ).

Долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшером батальйону в безпосередній близькості від міста поранення на медичному пункті батальйону (ШІБ). Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу. П головні завдання:

- контроль і виправлення раніше накладених пов'язок;

- введення знеболюючих чи серцевих препаратів;

- боротьба з асфіксією;

- тимчасова зупинка кровотечі;

- прийом антибіотиків; і

- прийом антиблювотних препаратів (по показанням);

- зігрівання поранених, які знаходяться у шоковому стані;

- угамування спраги;

- підготовка до евакуації.

Характер та обсяг медичної допомоги при асфіксії і кровотечі такий же, як і при наданні першої медичної допомоги. Заміну пов'язки здійснюють лише у тих випадках, коли пов'язка не відповідає своєму призначенню. В даних випадках здійснюють лише огляд пов'язки або підбинтовку. Оптимальні строки надання долікарської допомоги 1,5-2 години з моменту пошкодження (поранення).

Перша лікарська допомога надасться на медичному пункті полку при безпосередній участі лікаря-стоматолога. Вона передбачає проведення наступних заходів;

• зупинка кровотечі;

• усунення асфіксії усіх видів;

• здійснення транспортної іммобілізації при переломах щелеп та клаптевих рваних ранах м'яких тканин обличчя;

• виправленні! неправильно накладених і сильно промоклих пов'язок;

• введення антибіотиків, серцевих та знеболюючих ліків;

• проведення новокаїнових блокад при вогнепальних переломах щелеп

• проведення протишокових заходів;

• введення правцевого анатоксину при відкритих, особливе забруднених пошкодженнях щелепно-лицевої області;

• угамування спраги;

• заповнення первинної медичної картки;

• підготовка до евакуації.

Більша частина потерпілих з пошкодженнями щелепно-лицевої області одержує медичну допомогу у перев'язочній МПП. Оптимальні строки надання першої лікарської допомоги 4-5 годин з моменту пошкодження (порання).

Кваліфікована медична допомога пораненим у щелепно-лицеву область здійснюється в окремому медичному батальйоні (ОМедБ) або а окремому медичному загоні (ОМЗ) лікарем-стоматологом і передбачає проведення таких заходів:

• усунення асфіксії;

• остаточна зупинка кровотечі та боротьба з гострою крововтратою;

• попередження і боротьба з шоком;

• хірургічна обробка рвано-клаптевих і сильно забруднених землею ран та опіків обличчя;

• закріплення відламків щелеп;

• харчування поранених;

• підготовка до подальшої евакуації.

Те, що торкається первинної хірургічної обробки ран, то вона, як правило, не повинна проводитись в ОМедБ, як це було в Другу світову війну. Зараз доказано (М.В. Мухін, Я.М. Збарж, БД. Кабаков), що повноцінну і радикальну хірургічну обробку доцільно проводити я спеціалізованих шпиталях. Виключення складають поранені з легкими поверхневими пошкодженнями м'яких тканин і тяжко поранені, які .по життєвим показникам не можуть бути направлені далі.

Усі щелепно-лицеві поранені незалежно від виду поранення і загального стану повинні бути оглянуті лікарем-стоматологом у перев'язочній при знятих пов'язках. Це необхідно робиш тому, що на цьому етапі поранений повинен одержати подальше евакуаційне призначення. Лікар-стоматолог оцінює ступінь поранення, уточнює діагноз, установлює чергу в наданні допомоги.

І черга - щелепно-лицеві поранені, що мають потребу у кваліфікованій хірургічній допомозі по життєвим показникам: з ознаками

шоку, кровотечею, асфіксією;

ІІ черга - поранені з явищами помірного порушення дихання, мови, з дуже промоклими пов'язками, а також усі поранені із сполученими та комбінованими пошкодженнями;

ІІІ черга - сліпі поранення;

IV черга - всі інші постраждали з легкими пораненнями.

Лікар-стоматолог проводить промивання порожнини рота 3% розчином перекиси водню, організовує харчування поранених, їх напоювання. Крім того, він веде відбір і тимчасово госпіталізує нетранспортабельних. З цієї точки зору, перш за все, поранених розподіляють на дві групи:

1. поранені, які не будуть в подальшому евакуйовуватись. Це особи з поверхневими пошкодженнями м'яких тканин обличчя без дефектів. Після хірургічної обробки ран і накладання швів їх залишають в ОМедБ у команді одужуючих. Через 8-10 діб вони повертаються в свої частини.

2. поранені з дуже тяжкими пошкодженнями, їх залишають цім тимчасової госпіталізації з метою виведення .з цього стану. Відбір і тимчасова госпіталізація нетранспортабельних (на термін від 2 до 10 діб) проводиться по таким показникам:

а) після перенесеної гострої крововтрати;

6) стан шоку;

в) загроза асфіксії; і

г) загроза кровотечі; І

д) необхідність у невідкладній хірургічній стоматологічній допомозі.

Оптимальні строки надання кваліфікованої медичної допомоги &-13 годин з моменту пошкодження (поранення).

Спеціалізована медична допомога особам з пораненнями пошкодженнями щелепно-лицевої області надається в щелепно-лицевих відділеннях спеціалізованих шпиталів для поранених в голову, шию ті хребет, а також в стоматологічних відділеннях других шпиталів, в котрих поранені з пошкодженнями щелепно-лицевої області знаходяться ні лікуванні по головному пораненню. При благоприємній бойовій та медичній обстановці пораненим з пошкодженнями м'яких тканин обличчя в щелепно-лицевих відділеннях спеціалізованих шпиталів надасться спеціалізована допомога у наступному обсязі:

• вичерпна допомога при кровотечі, асфіксії та шоку, якщо вона не була забезпечена на попередніх етапах;

• кінцева зупинка кровотеч та їх профілактика; ;

• радикальна первинна хірургічна обробка ран м'яких тканин обличчя та ротової порожнини

• кінцеве лікування усіх ран м'яких тканин за виключенням тих, що потребують багатоетапного лікування (відновлювальні операції допомогою філатовського стебла чи складні комбіновані методики

• лікування ранніх ускладнень та профілактика пізніх;

• проведення ранніх відновлювальних операцій за допомогою місцевих тканин, метода вільної пересадки тканин;

• спеціальний догляд та харчування поранених.

Поранені, які мають пошкодження м'яких тканин з значними дефектами та спотвореннями обличчя, порушеннями функції, потребуючі довгострокового лікування (більше 2-х місяців) з використанням багатоетапних відновлювальних операцій - направляються для подальшого лікування в спеціальні шпиталі внутрішнього району країни.

Треба відмітити, що послідовність в наданні перелічених видів медичної допомоги не завжди буде дотримуватись. Вона буде повністю залежати від умов бойової та медичної обстановки, а також від ступеня застосування засобів евакуації. І, як результат - не завжди поранені будуть проходити послідовно всі етапи медичної евакуації.

Наявність санітарного евакуаційного транспорту дозволить в деяких випадках евакуювати поранених з передових етапів медичної евакуації у військові польові шпиталі або в ОМедБ. Як приклад, це медичне забезпечення обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані, коли поранені з поля бою вертольотами доставлялись безпосередньо на етапи, де Їм надавалась кваліфікована або спеціалізована медична допомога.