ВОГНЕПАЛЬНІ ПЕРЕЛОМИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Ці переломи відрізняються від невогнепальних наступними ознаками:

наявністю рани м'яких тканин, локалізацією в місті прикладання ранячого снаряду і переважно осколкові. При вогнепальних пораненнях осколки, куліта інші снаряди, що мають велику кінетичну енергію, часто пошкоджують нижню щелепу одночасно в кількох місцях, викликаючи дрібно- і великооскольчасті переломи (до 70 % всіх переломів). Якщо спробувати згрупувати різні варіанти вогнепальних пошкоджень нижньої щелепи, то можна виділити такі основні види:

1) переломи типу лінійних; 2) осколкові (дрібно- і великоосколкові) з порушенням безперервності щелепи; 3) крайові переломи (різні по характеру) із збереженням безперервності щелепи; 4) дірчасті перелом; 5) переломи з сегментарним дефектом щелепи; 6) відриви значних ділянок щелепи; 7) сполучення вказаних видів переломів (дивись малюнок 2).

Мал. 2. Можливі варіанти вогнепальних переломів нижньої щелепи;

1- лінійний перелом; 2,3,4- крайові переломи; 5 - дірчастий перелом; 6 - повздовжний перелом гілки; 7, 8, 9 - великоосколкові переломи; 10, 11 - передом з дефектами кістки; 12- відстріл підборіддя.

Слід підкреслити, що важкість пошкодження залежить не тільки, а в ряді випадки і не стільки від самого характеру перелому щелепи, скидки від характеру і ступеню пошкодження оточуючих м'яких тканин і органів обличчя. Ранчий снаряд у відповідності з формою, розмірами, кінетичною силою, кутої попадання і напрямком може викликати самі різноманітні пошкодження оточуючих тканин. Вони можуть бути незначними, а можуть супроводжуйтесь утворенням шкірних, шкірно-м'язевих клаптів з обширними дефектами покривів, зовсім оголюючих кістку. При таких пораненнях, частіше всього виявляються пошкодження тканин дна порожнини юта, язика і шиї з вираженими гематомами. При цьому порушуються фізіологічні функції жування, ковтання, мови, дихання. Все це вимагає при любих видах вогнепальних поранень обличчя вивчати всю рану в цілому.

Пошкодження нижньої щелепи, якщо вони супроводжуються порушенням безперервності кістки, завжди мають зміщення відламків в напрямку м'язової тяги. І тільки у випадку вираженого пошкодження Жувальної мускулатури відламки можуть зміщуватись в напрямку удару ранячого агента. Осколки кістки, особливо дрібні, зміщуються, як правило, хаотично. Зміщення відламків нижньої щелепи с фактором, який сам по собі може ускладнювати стан постраждалого. Це відноситься в особливості до двобічних переломів з відривом підборідного відділу щелепи, коли • створюються умови для западання язика, в наслідок чого може наступити дислокаційна асфіксія.

Для того, щоб одержати повну уяву про стан пораненого з пошкодженням нижньої щелепи і самої рани, обстеження слід проводити ' послідовно. В першу чергу оцінюють загальний стан на основі загальноприйнятих прийомів та методів обстеження загального статусу з обов'язковим висновком про ступінь крововтрати. Результати клінічного обстеження пораненого дозволяють швидко виявити деякі порушення функцій організму (блідість шкірних покривів і слизових оболонок, поверхневе дихання, падіння артеріального тиску, ін.) і прийняти відповідні лікувальні заходи. При виявленні наростаючих ознак асфіксії виникають показання до термінової трахеотомії з послідуючим відсмоктуванням із трахеї слизу, і можливо, попавшої крові. Зовнішній огляд рани з розведенням її країв, огляд порожнини рота за допомогою двох дзеркал, шпателів чи лопаток Буяльського, визначення характеру прикусу, обережна проба на нерухомість відламків і можливість їх встановлення в прикус при зміщенні, співставлення вхідного та вихідного отворів при наскрізних пораненнях - все це дає спеціалісту можливість скласти правильну уяву про характер поранення. Якщо до того ж вдається дізнатися у потерпілого про час і обставини поранення, то необхідні відомості будуть більш повніли. Для уточнення характеру перелому необхідно провести рентгенографічне обстеження. Для цього проводять .попередній оглядовий знімок обличчя і знімки обох половин нижньої щелепи.