ВОГНЕПАЛЬНІ ПЕРЕЛОМИ ВИЛИЦЕВИХ І НОСОВИХ КІСТОК

В період військових дій переломи цих локалізацій рідко буваютьізольованими. Важкість клінічної картини подібних поранень визначається ступенем пошкодження кісток і оточуючих тканин.

Найбільш важкими слід вважати дотичні поранення кулями і великими осколками, при яких виникає значне роздроблення вилицевих і носових кісток або повний їх відрив. При таких пошкодженнях відламки не тільки зміщуються, але деколи зовсім зносяться ранящим снарядом, внаслідок чого залишається частковий чи повний дефект носа або значна деформація вилицевої області. Природно, що такі поранення майже завжди сполучаються з пошкодженнями верхньої щелепи і інших кісток обличчя, а також травмою ряду органів і тканин. Діагностика вогнепальних переломів вилицевих і носових кісток нескладна. Вона базується на вивченні характеру пошкодження м'яких тканин, ходу раневого каналу, наявності деформації, рухомості відламків, даних рентгенографії.

Вогнепальні поранення вилицевих кісток проявляються вилицевим синдромом (СА.Чугунов, 1947). Він характеризується зниженням чутливості на відповідній щоці в зоні вилицевих гілочок другої гілки трійчастого нерву, паралічами очних і окремих мімічний м'язів, а також вегетативними розладами у віщі порушення сльозовиділення. Можливі глухота і розлад вестибулярного апарату на стороні поранення.

При пораненнях носа у потерпілих відмічається носова кровотечі кров витікає назовні або в носоглотку. При цьому можлива лікворея. Носове дихання стає утрудненим внаслідок обтурації порожнини носа кров'яними згустками, осколками, обривками м'яких тканин. Поранення супроводжується аносмією, яка може стати незворотною при пошкодженнях верхнього відділу порожнини носа.

Значна сльозотеча свідчить про переломи бокової стінки носа пошкодженням носо-сльозового каналу або сльозового міхура, а підшкірні емфізема - про порушення придаткових пазух носа.

Із загальних явищ при важких пораненнях вилицевих і носових кісток можуть спостерігатися ознаки закритої травми головного мозку.