II. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ ОБЛИЧЧЯ НА ПОЛІ БОЮ. НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА ЛІКУВАННЯ ОПІКІВ ОБЛИЧЧЯ НА ЕТАПАХ МЕДИЧНОЇ ЕВАКУАЦІЇ

Головною метою лікарів-хірургів-стоматологів е найскоріще ліквідування анатомо-функціональних змін та найскоріше повернення поранених в стрій.

Перша медична допомога пораненим з опікамина полі бою складається з самодопомоги, взаємодопомоги, допомога санітарами, санінструкторами. Перша чергова задача при наданні допомоги пораненим ~ припинення дії вражаючого фактору. Для цього необхідно швидко скинута палаючий одяг (шинель, плащ-палатку, бушлат та ін.). Якщоневстиг скинути одяг, то палаючу ділянку покривають щільною тканиною, а іноді використовують сиру землю, пісок та глину. Бігти не можна. Обливання водою тільки збільшує площу пошкодження, погасити можливо, якщо занурити потерпілого у воду.

Щоб захистити опалені поверхні від забруднення і додаткового пошкодження, слід накласти пов'язку, при цьому одяг з опаленої ділянкине знімають, а розрізають над ділянкою пошкодження. Перед накладанням пов'язки не слід звільняти опалену поверхню від залишків одягу, намагатись видалити чи проколоти пухирі. Однак залишки запальної суміші, щоневстигли згоріти, мають бути обережно видалені, в зв'язку з можливістюїх повторного займання.

Найважливіший елемент першої допомоги - усунення болю. Більшість потерпілих потребує введення знеболюючих засобів. Це має бути зроблено перед всілякими маніпуляціями на поверхні опіку. Потерпілий сам чи за допомогою товариша вводить собі вміст шприца-тюбика. Потерпілим зтяжкими опіками це повинен зробити санітар чи санінструктор. Надання першої допомоги ураженим в щелепно-лицьову ділянку в районі ядерного вибуху, як і решті потерпілим, буде проводитись в складних і надзвичайно тяжких умовах. Треба очікувати велику кількість уражених в зоні руйнувань, завалів, пожеж та ін. Дані про наслідки вибуху атомної бомби в м. Хіросимі (1945р.) свідчать про те, що біля 75 % потерпілих мали опіки, причому більшість з них - опіки голови та обличчя. При наземному вибуху місцевість до того ж заражається радіоактивними речовинами. Не дивлячись на всі ці труднощі, аварійно-рятівні роботи і надання першої допомоги потерпілим повинні бути проведені терміново. В зоні ядерного вибуху, крім вказаних вище заходів по наданню першої допомоги, необхідно у всіх випадках попадання бруду чи землі в порожнину рота та носа провести туалет з наміром попередження попадання радіоактивних речовин в середину організму. Після одягання шолому для поранених у голову потерпілі підлягають евакуації за межі зараженої ділянки.

Значній кількості поранених з опіками обличчя та тимчасовим осліпленням через набряк повік чи дію світлового випромінювання ядерного вибуху потрібно супроводження з поля бою.

На МПБ продовжується боротьба з кровотечею, вводяться знеболюючі препарати і пораненого готують до евакуації на МПП.

При одночасному надходженні великої кількості поранених з опіками обличчя особливо важливим е медичне сортування. Насамперед виділяють поранених, які потребують невідкладної медичної допомоги (лікарської). До цієї групи відносяться потерпілі з багатофакторними враженнями та різко вираженими ознаками порушення дихання, з отруєнням токсичними продуктами горіння і проявами судинного колапсу, а також опалені в шоковому стані. Невідкладним заходом е заміна пов'язки у потерпілих, у яких поверхня опіку і пов'язка забруднені радіоактивними речовинами вище допустимої дози. Відносно потерпілих з легким опіковим шоком обмежуються комплексом таких заходів: вводять внутрішньом'язево або в вену аналгетики (1 мл 2 % розчину пантопони або 1 мл 2 % розчину промедола) в поєднанні з антигістамінними препаратами(1 мл 2 % розчину діпразіну чи піпольфену), призначують відповідно показанням серцеві та дихальні аналептики (І мл 10 % розчину кофеїну підшкірно, 1-2 мл кордіаміну підшкірно, 1 мл 0,06 % розчину корглікону в 20 мя 40 % глюкози у вену), спазмолітики (10 мя 2,4 % розчину еуфіліну у вену або 1 мл 12 % розчину у м'язи), дають випити: соляно-лужний розчин, білковий морс (розведений водою білковий гідролізат з добавкою 10 % розчину глюкози, аскорбінової чи лимонної кислоти», гарячий чай чи лаву. Всі ці заходи проводять в сортувально-евакуаційному відділенні.

Потерпілих з опіками, які потребують невідкладної допомоги направляють у перев'язочну, де вони отримують необхідний комплекс лікувальних заходів. Всім опаленим вводять правцевий анатоксин. На МПП також проводять заходи, що сприяють безпеці подальшої евакуації. Повний обсяг кваліфікованої медичної допомоги в ОМедБ чи ОМЗ Передбачає:

- медичне сортування та здійснення заходів, забезпечуючихможливість найскорішої евакуації легкообпечених та потерпілих з опіками середнього ступеню;

- комплексну протишокову терапію у обпалених, які поступили у стані облікового шоку і невідкладну реанімаційну допомогу потерпілим із враженням дихальних шляхів, отруєнням продуктами горіння вогневих сумішів, загальним перегріванням;

- лікування до видужання легкообпечених, підлягаючих затримці у команді видужуючих чи повернення їх в частини.

Усі потерпіли з опіками обличчя, які поступили із районів ядерного вибуху, підлягають дозиметричному контролю.

В ОМедБ проводять комплексну протишокову терапію у повному обсязі до остаточного виведення потерпілого із стану опіковогошоку.

В протишоковій палаті головні лікувально-діагностичні заходи здійснюються в такій послідовності:

- оцінюють загальний стан потерпілого (притомність, пульс, дихання, АТ, ректально-шкірний градієнт температури), уточнюють, по можливості, площу, глибину та локалізацію опіку;

- вводять знеболюючі, седативні та серцеві засоби;

- налагоджують внутрівенне вливання рідин і медичних засобів, застосовуючи венепункцію, венесекціючи катетеризацію центральних вен, беруть кров для лабораторних досліджень;

- вводять постійний катетер в сечовий міхур для спостереження за динамікою діурезу на протязі всього періоду шоку;

- накладають пов'язки (при їх відсутності) на обпалену поверхню. При циркулярних опіках кінцівок, що призводять до грубого порушення та розлагодження місцевого кровообігу або кровообігу тулубу, що в свою чергу порушує дихання, попередньо проводять декомпресивну некротомію;

- наносять послаблюючі повздовжні розрізи через всю товщину некротизованих тканин від проксимального чи дистального краю струпа.

Температура повітря в палатах на рівні носилок повинна підтримуватись +23-+25°С. При відсутності блювання дають теплий чай, соляно-лужний розчин, білковий морс. Напувати обпаленого слід невеликими порціями (50-100 мл).

Для попередження та лікування гострої ниркової недостатності призначають осмотичні діуретики (манітол, сечовина, тіосульфат натрію), еуфілін (5-10 мл 2,4 %), фуросемід (2 мл 1 % розчину внутрішньовенне та внутрішньом'язево). Корекцію метаболічного ацидозу досягають введенням 150-200 мл 3-5 % розчину гідрокарбонату натрію.

Психомоторне збудження у потерпілих з тяжкими опіками знімають ін'єкцію оксибутирату натрію (10-20 мл 20 % розчину внутрішньовенне, дроперідолу (10-20 мл 0,25 % розчину внутрішньовенне). При гіпертермії вводять 1 мл 50 % розчину анальгіну внутришньом'язево чи 5 мл реопіріну і одночасно 5000 ОД гепарину, внутришньовенно струйно переливають 700-800 мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи плазми крові.

Туалет обпаленої поверхні на етапі кваліфікованої допомогине проводять, за винятком випадків забруднення опікових ран радіоактивними речовинами, а також при необхідності заміни пов'язок у легкообпалених, залишених для лікування на даному етапі (в команді видужуючих). Особливо недопустимі які б то не були маніпуляції (за виключенням некротомії) на обпеченій поверхні у потерпілих, які знаходяться в стані шоку.

На цьому етапі медичної евакуації при опіках верхніх дихальних шляхів здійснюють трахеостомію, а також призначують іригації ротової порожнини лужними та дезінфекційними розчинами, змазують уражені ділянки слизової оболонки розчинами анестетиків.

Харчування потерпілих організують з врахуванням змін у порожнині рота та глотки.

Особливу увагу треба приділяти обпеченим крилам носа, вушним раковинам, повікам. Оголені хрящі слід особливо ретельно ізолювати емульсією від навколишнього середовища, так як їх забруднення приведе до перихондріту та загибелі хряща.

Обпеченим, не потребуючим кваліфікованої допомоги по невідкладним показникам і підлягаючим евакуації в спеціалізований шпиталь, в сортувально-евакуаційному відділенні вводять аналгетики, антибіотики та симптоматичні засоби, контролюють стан пов'язок. виправляють їх та дають пити.

Для лікування на місці залишають поранених, які можуть самостійно рухатись і обслуговувати себе з невеликими опіками І-П ступеню (2-3 % поверхні тіла) і строком лікування до 10 днів. Потерпілих з більш поширеними (до 40 % поверхні тіла) поверхневими опіками (І, II, ША ступенів) направляють в ВПШЛП, а поранених з середніми та тяжкими опіками (після надання їм необхідної допомоги в повному обсязі) евакуюють в спеціалізовані шпиталі.

Спеціалізовану медичну допомогу надають після ретельного огляду, уточнення характеру та тяжкості ураження. Лікування опіків І і II ступенів здійснюється в шпиталі дія легкопоранених або у дерматологів, так як хірургічного лікування вони не потребують. При глибоких опіках на невеликих, функціонально пасивних ділянках обличчя показані ранні пластичні операції, в зв'язку з чим ця категорія обпечених повинна бути госпіталізована або у шпиталі для обпечених, або в спеціалізовані шпиталі для поранених в голову, шию та хребет, де знаходяться спеціалісти, які володіють прийомами первинної пластики.

У лікувальних установах шпитальних баз проводять першу заміну пов'язок та радикальну первинну хірургічну обробку ран. Для цього попередньо вводять наркотичні анальгетики. На початку спиртом, бензином, 0,25 % розчином аміаку очищають шкіру навколо опіку. Потім з опікової рани вилучають частинки видимого забруднення, відшарований епідерміс, спорожнюють та розкривають великі пухирі. Найбільш забруднені ділянки обпеченої поверхні очищають марлевими кульками, змоченими в 3 % розчині перекису водню і обмивають розчином фурациліну чи новокаїну. Далі опікову рану осушують і закривають пов'язкою. Подальше лікування обпечених поверхностей здійснюється відкритим чи закритим методом.

У спеціалізованому військовому польовому хірургічному шпиталі проводяться ранні відновлювальні операції з використанням місцевих тканин методом вільного пересадження тканин, а також використовують метод клаптика на ніжці. Проводиться фізіотерапевтичне, ортопедичне лікування та профілактика ранніх і пізніх ускладнень.

Важливим завданням спеціалізованої допомоги е оперативне лікування потерпілих з обмеженими (до 5-7 % поверхні тіла) глибокими опіками, що можуть повернутися в стрій. Для цього необхідне відновлення шкіряного покриття шляхом аутодермопластики.

Гранулювання ран губ та повік, як правило, викликає виворот губ, крил носа. Враховуючи те, що пересаджені вільні шкіряні трансплантанта будуть скорочуватись, що збільшить виворот, перед пересадкою потрібно" обтинати грануляції до нормальних тканин, мобілізувати краї рани та розсунути їх, що збільшить раневу поверхню - трансплантант повинен значно перевищувати недостаток шкіри. При цьому з метою збереження функції повік та губ треба прагнути зберегти мімічні м'язи. Там, де ці м'язи пошкоджені внаслідок опіку чи при недостатньо кваліфікованійнекретомії,відновити їх функцію практично неможливо. Втрата функції мімічних м'язів викликає реформацію обличчя, що потребує довготривалого лікування. Ці потерпілі, а також ті, що мають опіки ШБ-ІУ ступенів направляються в шпиталі тилу країни.

 









Дата добавления: 2015-01-02; просмотров: 2319; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2022 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.