ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКИ ПОШКОДЖЕНЬ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ОБЛАСТІ В РІЗНІ ПЕРІОДИ .ПРОМЕНЕВОЇ ХВОРОБИ

.По тяжкості радіаційного ураження променеву хворобу в наш час прийнято розподіляти на чотири ступені:

І ступінь (легка) – розвивається при загальному опроміненні дозою 150-200 Р

ІІ ступінь (середньої важкості) – розвивається при загальному опроміненні дозою 200-400 Р

ІІІ ступінь (важка) – розвивається при загальному опроміненні дозою 400-600 Р

IV ступінь (дуже важка) – розвивається при загальному опроміненні дозою більше 600 Р

В розвитку променевої хвороби розрізняють чотири періоди;

- перший, або період первинних реакцій;

- другий, або прихований період;

- третій, або період розвитку променевої хвороби;

- четвертий період реконвалесценції або період видужання.

В залежності від тяжкості радіаційного ураження клінічна характеристика і тривалість кожного з цих періодів можуть бути різними. Так, при легкому ступені променевої хвороби первинні реакції клінічне не виявляються, другий період продовжується дуже довго, а третій протікає при задовільному стані уражених і закінчується повним видужанням потерпілих. В той же час, при тяжкій чи дуже тяжкій формі первинні реакції проявляються дуже бурхливо. Слизова оболонка порожнини рота і особливо ясен підлягають запально-некротичним змінам;. Що проявляються гіперемією та набряком слизової оболонки порожнини рота, включаючи зів з його лімфатичним апаратом і глотку. Утворюються 6олісні кровоточиві тріщини, афти і виразки, на губах і язиці - тріщини, котрі покриваються густою, з неприємним запахом слиззю. Присутність геморагічних і некротичних змін в порожнині рота часто, бувають поганими прогностичними ознаками.

В період видужання - в IV періоді гострої променевої хвороби, зникають геморагічні прояви, відторгаються некротичні тканини, наступає поступове загоювання ерозій і виразок. :

Такі пошкодження характеризуються не тільки тяжким і довгим перебігом раневого процесу, а і більш тяжкою клінікою променевої хвороби з скороченням І і II періодів і продовженням III і IV періодів. Це необхідно враховувати при виборі часу і методів лікування ран оперативним шляхом.

При високих дозах зараження раневої (описової) поверхні в рані наступають виражені дегенеративно-некротичні зміни, а здатність клітин до розмноження знижується або повністю зупиняється. На цьому фоні часто виникають гнійні процеси і сильні вторинні кровотечі внаслідок узурації стінок навіть великих судин.

Такий ускладнений раневий процес може спостерігатись при радіоактивному зараженні в дозі, що перевищує 4-5 мілірентген на годину.

Для переломів кісток лицевого скелету при комбінованих радіаційних ураженнях характерні затримка початку консолідації, повільне і недосконале утворення кісткової мозолі, схильність до утворення несправжніх суглобів, розсмоктування вже сформованої кісткової мозолі, Збільшується можливість виникнення остеомієліту, анаеробної інфекції, флегмон, сепсису. Особливістю перебігу комбінованих радіаційних уражень е те, що вони проявляються на загальному фоні променевої хвороби з чим, в основному, і пов'язана тяжкість цих уражень.

В результаті масового радіаційного впливу (іноді за рахунок контактного забруднення відкритих частин тіла) виникає променевий опік, котрий нерідко пошкоджує і глибше розміщені тканини, підшкірну клітковину, м'язи.

В перебігу радіаційних опіків розрізняють чотири періоди, тривалість їх залежить від дози впливу:

Перший період - початкова реакція на опромінення виявляється у вигляді почервоніння різної інтенсивності (опромінення в дозі 800-1000 рад) в перші години після травми. Різке почервоніння супроводжується розвитком набряку, що з'являється до кінця першої доби після опромінення і зберігається на протязі 2-6 діб.

Вслід за зникненням початкової ерітеми та набряку наступає II період-прихований. Тривалість його від одної доби до 2 місяців.

III період — період розпалу; ураження шкіри (або гострого запалення) характеризується виникненням вторинної ерітеми, після чого з'являються пухирі. В послідуючому на місці пошкоджених пухирів виникають ерозії та виразки з підритими краями і дном брудно-сірого кольору.

При дозі 800-1500 рад на шкірі після вторинної ерітеми розвивається суха десквамація, що закінчується пігментацією і затвердінням шкіри, закупоркою сальних залоз. При дозі 1800-2500 рад прихований період триває 8-15 діб. В подальшому з'являється вторинна ерітема, виникають пухирі, а потім і виразки. На протязі 2-3 місяців процес закінчується епітелізацією. В більш пізні строки на уражених місцях виникають трофічні виразки. При дозі більше 2500 рад прихований період триває 4-7 діб. Відмічаються значні некротичні процеси і довгий відновлювальний період.