ПРОФІЛАКТИКА УСКЛАДНЕНЬ ПРИ БОЙОВИХ ПОШКОДЖЕННЯХ ТКАНИН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

1. Профілактика виникнення асфіксій та ГДН. Профілактикою виникнення дислокаційної асфіксії, що розвивається внаслідок зміщення відламків щелеп, е надання тілу постраждалого положення обличчям донизу або на бік та накладання стандартної шини для тимчасової іммобілізації відламків щелеп. Постраждалих, що знаходяться в непритомному стані, евакуюють у положенні на боку, а осіб, що не втратили свідомість - у положенні напівсидячи чи напівлежачи.

Профілактика обтураційної та аспіраційної асфіксій передбачає звільнення дихальних шляхів від сторонніх тіл, крові, блювотних мас.

Профілактика виникнення стенотичної асфіксії при перших ознаках гострої дихальної недостачі включає проведення протинабрякової терапії, якщо є кровотеча на шиї, то треба перев'язати судину, що кровить, та видалити кров з задніх ділянок гортані. Якщо ж ці заходи неефективні, то необхідна конікотомія або трахеотомія.

Профілактика зростання клапанної асфіксії - конікотомія або трахеотомія.

Профілактика зростання дихальної недостатності - звільнені порожнини рота і носу від блювотних мас, інсуфляція кисню.

2. Профілактика виникнення вторинних пізніх кровотеч; своєчасна вичерпна хірургічна обробка ураженої ділянки, застосувань антибактеріальних засобів. Усі хворі з провісниками вторинної кровотечі знаходяться під особливим наглядом.

3. Профілактика бронхо-пульмональних ускладнень: своєчасне надання спеціалізованої допомоги при пошкодженнях тканин щелепні лицевої ділянки; призначення антибактеріальних препаратів; старанний догляд за порожниною рота для попередження аспірації слини та їжі; у випадку постійної слинотечі - призначення препаратів, що пригнічую! слинотечу; рання дихальна гімнастика; у можливо ранні строки підведення хворого з ліжка та призначення фізичних вправ; догляд за трахеостомічною трубкою.

4. Профілактика травматичного остеомієліту та утворена несправжнього суглоба:

- рання та ефективна іммобілізація кісткових відламків (після первинне хірургічної обробки рани, якщо вона потрібна);

- своєчасне видалення зубів із щілини перелому та зубів з хронічним;

запальними вогнищами;

- старанна ізоляція щілини перелому від порожнини рота після промивання її антисептиками;

- проведення терапії, яка відновлює мікроциркуляцію у відламка. (призначення антикоагулянтів, введення розчинів, що поліпшують реологічні властивості крові та інші);

- раннє застосування антибіотиків (остеотропних);

- проведення загальнозміцнюючої терапії, яка спрямована на створенні оптимальних умов для репаративного остеогенезу;

- старанний догляд за порожниною рога.

5. Профілактика травматичного гаймориту - своєчасна та радикальна первинна хірургічна обробка вогнепальної рани у ділянці верхньої щелепи з ревізією верхньо-щелепної пазухи, видалення нежиттєздатної слизової оболонки, фіксація незмінної слизової оболонки до кісткової основи за допомогою тампона, формування штучного соустя з нижнім носовим ходом.

При невогнепальному переломі верхньої щелепи або вилицевої кістки, якщо пошкоджуються навколощелепні тканини, необхідно провести первинну хірургічну обробку кісткової рани - по показанням; якщо ж нема показань до хірургічної обробки але на рентгенограмі є зниження прозорості верхньо-щелепної пазухи, то необхідна її пункція, промивання антисептиком, розчинами антибіотиків.

6. Профілактика виникнення слинних нориць при пошкодженнях слинних залоз. При різаних ранах слинних залоз (периферійних відділів залози) ефективне пошарове зшивання тканин - накладання швів на залозу, фасцію, підшкірну клітковину та шкіру з дренажем на 3-4 доби. У період загоєння рани - застосування пригнічуючих секрецію засобів (0,1 % розчин атропіну сульфату, настойка беладони). Для попередження виникнення слинних нориць головних вивідних проток необхідно створення умов для відтоку слини у порожнину рота або створення довгого раневого каналу для виділення слини (за допомогою трикутних клаптів) при пошкодженнях паренхіми залози. При знаходженні місця поранення привушного протока - зшивання його кінців.

7. Профілактика виникнення контрактур та анкілозу СНЩС:

- своєчасна вичерпна хірургічна обробка ран щелепно-лицевої ділянки;

- рання та ефективна іммобілізація кісткових відламків;

- застосування міогімнастикн, масажу після зняття шин;

- у випадку формування контрактури - механотерапія, масаж, що спрямовані на розтягування рубців.