ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ІЗОЛЬОВАНИХ ПОШКОДЖЕНЬ М'ЯКИХ ТКАНИХ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ОБЛАСТІ

При вогнепальних пошкодженнях губ і приротової ділянки завжди спостерігається швидкий значний розвиток набряку, чому позитивно сприяє сильна капілярна сітка і наявність в цій ділянці пухкої клітковини. В перш дні такий набряк заважає функції мови і порушує прийом їжі. Друга особливість ран губ - виражена її зяяття, що симулює інколи дефект тканин. Зяяння буває більш помітне на верхній губі, чим на нижній, що залежить від анатомічних особливостей м'язового шару губ і приротової ділянки. Пошкодження нижньої губи і кута рота веде до постійного стікання зовні слини, до мацерації шкіри. Спільними для всіх поранень м'яких тканин бічного регіону обличчя є виражена здатність тканин до регенерації і менші стійкість до інфекції в порівнянні з середнім регіоном обличчя. Тут частіш виникають великі та глибокі рани з наявністю в них кишень і значних крововиливів. Поранення часто супроводжується пошкодженням лицьової! нерва, що значно ускладнює клінічну картину і може привести до тяжких наслідків - спотворення, як результат паралічу мімічних м'язів і утворення слинних нориць.

При пораненнях такої локалізації пошкодження лицьового нерви спостерігається в 5,9 %, а при пораненнях вилицевої кістки - в 15,2 %. Пошкодження стовбура лицьового нерва спостерігається, звичайно, при пораненнях вуха і привушної залози, а пошкодження окремих його гілок - при пораненнях щік. Параліч лицьового нерва, окрім спотворення обличчя, викликає ряд інших функціональних розладів:

І. Лагофтальм веде до сльозотечі і розвитку кон'юнктивіту;

2. Опущення кута роту викликає слинотечу, а у деяких хворих і рідкої їжі;

3. У хворих спостерігається тяжке проштовхування їжі з щічного простору хворої сторони на язик.

Всі перелічені розлади є частою причиною тяжких психологічних переживань поранених.

Обширні дефекти щік майже завжди приводять до виражених функціональних розладів і часто до тяжкого загального стану поранених. Больові відчуття, утруднений прийом їжі і води, розлад мови, постійна слинотеча, відчуття неприємного смаку і запаху у роті, освідомлення свого спотворення причиняє таким пораненим великі страждання.

Поранення підщелепної ділянки характеризується тим, що вони майже завжди перебігають з вираженим набряком, інфільтрацією, крововиливом, а також схильністю до розвитку гнійних запальних процесів. Поранення підщелепної ділянки можуть, крім того, супроводжуватись пошкодженням слинної залози, а також великих судин шиї, гортані і глотки.

Дуже різноманітними бувають пошкодження носа, з якими зустрічаються щелепно-лицеві хірурги при множених і сполучених пораненнях обличчя. Повні або майже повні. Відриви зовнішнього носа з утворенням зяючих дефектів в середньому регіоні обличчя відносяться до числа найбільш тяжких поранень. Разом з тим, при всіх видах пошкоджень носа перебіг раненого процесу буває позитивним, дуже рідко при них спостерігаються інфекційні ускладнення - абсцеси, флегмони, остеомієліт носових кісток та ін. •

Поранення язика, котрі в Другу світову війну складали 9,2 % до числа всіх поранень обличчя, за своїм характером бувають різноманітними - від дрібних пошкоджень до повного відриву. Порушення функції цьоговажливого органу (орган мови. смаку, жування) ставить таких поранених в тяжкі умови.

В ранні строки скарги зводяться, в основному, до болю в язиці, особливо при його рухах, розмові, прийомі їжі. Частіше уражуються бічна поверхня, потім кінчик, рідше спинка і корінь язика. При пораненнях дна порожнини рота часто пошкоджується нижня поверхня язика.

В перші дні після поранення часто розвивається значний набряк язика, котрий порушує прийом їжі, функцію дихання і мови. Для попередження асфіксії язик слід іноді взяти на лігатуру, витягування його вперед поліпшує дихання. Якщо має місце великий набряк кореня язика і с загроза асфіксії, то показана трахеостомія.

При вогнепальних пораненнях щелепно-лицевої ділянки, проникаючих у порожнину рота, дуже часто в язик занурюються чужорідні тіла, котрі можуть бути дуже різноманітними: зуби та їх відламки, кісткові відламки, металеві осколки та інше.

Клінічна картина при чужорідних тілах, що залишились в язиці дуже різноманітна. Нерідко чужорідне тіло підтримує гнійні нориці, які то відкриваються, то закриваються. Іноді в ділянці чужорідного тіла розвивається запальний інфільтрат, який може переходити у флегмону. Е таких випадках показана невідкладна допомога - розтин гнійного осередку В іншому випадку процес може розповсюджуватися на корінь язика глотку.

Дрібні чужорідні тіла в язиці виявляються погано, тому необхідне використовувати зондування норицевих ходів та рентгенографію.