КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЧАСТОТА ПОШКОДЖЕНЬ М'ЯКИХ ТКАНИН ОБЛИЧЧЯ 1 ПОРОЖНИНИ РОТА

Пошкодження м'яких тканин обличчя і порожнини рота ділиться відповідності з загальною класифікацією (розроблена під час другої світове війни Д.А. Ентіним та Г.М. Іващенком і доповнена в післявоєнні роки ВМОЛА ім. С.М. Кірова [Б.Д. Кабаков] на ізольовані і сполучені пошкодженнями кісткових тканин; по виду зброї - кульові та осколкові; по виду раневого каналу - сліпі, наскрізні, дотичні та інш. Крім цієї класифікації використовується класифікація пошкоджень лише м'яких тканин обличчя. В основі її покладено принцип локалізації у відповідності з прийнятою Міжнародною класифікацією анатомічних зон-щелепно-лицевої області:

Мал. Тимчасова зупинка кровотечі.

а - за допомогою пальцевого притиснення загальної сонної артерії до шийних хребців; 6 - за допомогою пов'язки по АД-Каплану; в - за способом Мікуліча; г - за способом П.З." Аржанцева; д —за допомогою тугої тампонади порожнини рота та носоглотки з трахеостомією,

На частоту пошкоджень м'яких тканин впливає характер бойових дій (оборона чи наступ) і вид застосованої зброї. Так, наприклад, якщо в Другу світову війну при використанні звичайної вогнепальної зброї найбільш частими були пошкодження щік, то в можливій сучасній війні у випадку використання ядерної і більш досконалої вогнепальної зброї (кульові бомби, зброя системи СПЬЮ, Жироджет та ін.) на перший план по частоті вийдуть сполучені пошкодження кількох ділянок обличчя, так як за своїм характером пошкодження будуть множинними, полірегіональними.

При всіх вогнепальних пораненнях та пошкодженнях м'яких тканин обличчя, з точки зору перебігу раневого процесу, доцільно виділяти чотири періоди, згідно з якими і проводять лікувальні заходи; Першій період - приблизно 48 годин після поранення - характеризується переважанням у рані явищ травматичного набряку без виражених ознак запалення інфекційного походження. Цей період слід вважати найбільш корисним для проведення первинної хірургічної обробки, а в деяких випадках - для первинних пластичних операцій. Другий період - з третього дня після поранення до очищення рани та появи видимих грануляцій. Він характеризується, звичайно, наявністю в рані в тому чи іншому ступені вираженості запальних процесів з явищами інфільтрації тканин довкола рани, ексудації, інколи нагноєння, а при проникаючих в ротову порожнину пораненнях - розвитком гнилісної інфекції. На кінець 8-12 діб при відсутності ускладнень закінчується відторгнення некротичних тканин, рана очищується та з'являються видимі на око грануляції. Задача лікування в цей період складається з відмежування запального процесу та прискорення відторгнення некротизованих тканин. Третій період - гранулювання рани. Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на прискорення росту грануляцій. Часто є показання до раннього вторинного шву і ранньої пластики. Четвертий період - епітелізація та рубцювання рани. Якщо до 4-5 місяця не відбувається келоїдного переродження рубця, він стає м'яким, рухомим, безболісним.

Слід відмітити, що при систематичному введенні пораненним антибіотиків, починаючі з перших годин після поранення, вказані раніш клінічні риси його можуть змінюватись в позитивну сторону.