II. Просторове документування земельної ділянки. 2.1 Кадастрове зонування

2.1 Кадастрове зонування

Кадастрове зонування – це встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель, меж кадастрових зон і кварталів, меж оціночних районів і зон та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.

Згідно з новим Земельним кодексом України однією зі складових частин державного земельного кадастру є кадастрове зонування. Кадастрове зонування передбачаєвстановлення:
- місця розташування обмежень щодо використання земель;
- меж кадастрових зон та кварталів;
- меж оцінюваних районів та зон;
- кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

У наш час відбувається інтенсивний процес створення, вдосконалення і освоєння норм і правил земельних відносин нового типу, які базуються на державній, комунальній та приватній власності на землю, чіткому обліку земельних ділянок і прав на них, а також захисті прав власників і користувачів земельних ділянок. Земельну ділянку можна купити, продати, подарувати, заставити, внести в статутний капітал, здати в оренду. Такі операції із земельними ділянками набувають масового характеру, що вимагає забезпечення юридичної повноти прав на них, повноти опису самої ділянки, її правового статусу, в тому числі обмежень, пов'язаних з використанням.
Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо використання земельних ділянок у господарській діяльності і обтяження їх правами інших осіб виникають, як правило, у зв'язку з тим, що ці землі знаходяться всередині або примикають до території та об'єктів, які особливо охороняються, або розміщені поблизу шкідливих виробництв чи в зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і підземних вод або по них прокладені різні комунікації.
Відповідно до ст. 91, 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані використовувати їх за цільовим призначенням; дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем.
Обмеження прав у використанні земельної ділянки можуть бути встановлені й на інших підставах правового і господарського характеру. Зокрема, за необхідності регулювання інтенсивності використання земель, підданих процесам деградації при підвищеному рівні забруднення ґрунтів, допустимих навантажень на ландшафт та з інших причин, а також з метою гарантування безпеки населення або створення необхідних умов для експлуатації інженерних та інших об'єктів, збереження від забруднення, виснаження і знищення особливо цінних природних територій потрібно встановити особливий правовий режим використання земель. Це охоронні зони, в межах яких встановлюються для власників землі чи землекористувачів визначені законодавством України обмеження у використанні земель. Водночас юридичним особам чи громадянам, у власності, користуванні яких перебувають режимоутворюючі об'єкти, надається право доступу до цих об'єктів для їх експлуатації або контролю за поточним станом (земельний сервітут).
Наявність обмеження земельної ділянки щодо її використання в господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або землекористувача щодо розпорядження нею. Можливе також надання права обмеженого використання земельної ділянки або її частини іншим громадянам і юридичним особам у порядку встановлення земельного сервітуту.
В умовах функціонування різних форм власності на землю, різкого збільшення кількості власників земельних ділянок, складної екологічної системи правове обмеження щодо користування земельною ділянкою необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно розвивати і вдосконалювати.
Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі державного земельного кадастру сьогодні є єдиним доказом існування зареєстрованого права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Кадастровий номер земельної ділянки – це уніфікований індивідуальний цифровий код земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється під час проведення державної реєстрації земельної ділянки і зберігається за нею на весь час існування земельної ділянки.

На території України для всіх без винятку об'єктів адміністра­тивно-територіального устрою земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, який має чотири рівні ієрархії: код об'єктів адміністративно – територіального устрою України номер кадастрової зони номер кадастрового кварталу номер земельної ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з чотирьох частин і мас вигляд:

/КОАТУУ/: /НКЗ/: /НКК/: /НЗД/,

де /КОАТУУ/ - код одиниці адміністративно – територіального устрою України;

/НКЗ/ - номер кадастрової зони;

/НКК/ - номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони;

/НЗД/ - номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу;

/:/ - роздільник між складовими кадастрового номера.

Код об'єктів адміністративно – територіального устрою України (областей, адміністративних районів, міст обласного підпорядкування, сільських (селищних) рад, міст районного підпорядкування, сільських населених пунктів) є першою частиною кадастрового номера земельної ділянки і складається з десяти цифр. Він включає:

- двозначний код областей;

- тризначний код адміністративних районів і міст обласного підпорядкування;

- тризначний код сільської ради, міст районного підпорядкування або підпорядкованих міськраді;

- двозначний код сільських населених пунктів.

Друга частина кадастрового номера вказує на номер кадастрової зони (НКЗ) у межах території, визначеної КОАТУУ.

Присвоєння кадастрового номера земельної ділянки проводиться при здійсненні її державної реєстрації і регламентується такими нормативно-правовими актами:

- Закон України “Про Державний земельний кадастр”;

- Тимчасовий порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010р. за №749;

- Порядок ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 09.09.2009р. за №1021.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер:

7121289200:01:002:0008

Кадастровий номер земельної ділянки визначається на підставі:

- індексної кадастрової карти;

- чергового кадастрового плану;

- даних, що містяться у державному реєстрі земель;

- відомостей про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- плану меж земельної ділянки або кадастрового плану земельної ділянки.

Індексна кадастрова карта – це графічне зображення кадастрових зон і кварталів у межах адміністративно-територіальних одиниць із зазначенням їх номерів.

Кадастрова зона – це сукупність кадастрових кварталів у межах або за межами населених пунктів.

Кадастровий квартал – це компактне об’єднання земельних ділянок, обмежене природними або штучними межами.

Територіальна зона – це зона з особливим правовим режимом використання земельних ділянок.

Черговий кадастровий план – це графічне зображення земельних ділянок, розташованих у межах кадастрових зон і кварталів, адміністративно-територіальних утворень із зазначенням номерів кадастрових зон і кварталів, їх меж, розмірів, кадастрових номерів земельних ділянок, меж угідь та територіальних зон.

Схема кадастрового номеру земельної ділянки

Умовні позначення:

02 –кадастрові зони

01-кадастрові квартали