Список використаної літератури.

Вступ

У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення земельних ресурсів. Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки ринкового типу і докорінна перебудова соціально-економічної структури суспільства торкаються земельних відносин, управління земельними ресурсами й організації раціонального їх використання, землевпорядкування і земельного кадастру. Сьогодні значно зростає роль державного земельного кадастру, оскільки він є інформаційною базою для ефективного управління земельними ресурсами, ведення земельної статистики, землеустрою, регулювання земельних відносин, підтримки податкової та інвестиційної політики держави, розвитку ринку землі і обґрунтування розмірів плати за землю.

Призначення і порядок ведення державного земельного кадастру законодавчо закріплено в Земельному кодексі України (2001 р.) та у Законі України “Про Державний земельний кадастр”, який прийнятий 07.07.2011 р.

Земельний кадастр – це методологічно облаштований реєстр даних по земельні ділянки в межах окремої території або країни в цілому, який базується на зйомках меж.

Згідно із Законом України “Про Державний земельний кадастр”, державний земельний кадастр – це єдина державна геоінформаційна система відомостей про земельні ділянки, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, види функціонального використання, обмеження у використанні земельних ділянок, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 194 Земельного кодексу України визначено, що “призначенням державного земельного кадастру єзабезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного й екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.”

Основні завдання ведення державного земельного кадастру (стаття 195 Земельного кодексу України ):

ü забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

ü застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

ü запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Складові частини державного земельного кадастру:

¾кадастрове зонування ;

¾ кадастрові зйомки ;

¾бонітування ґрунтів;

¾економічна оцінка земель;

¾грошова оцінка земельних ділянок;

¾державна реєстрація і земельних ділянок;

¾облік кількості і якості земель.

Науково обґрунтоване вивчення земельних ресурсів у правовому, природному і господарському аспектах при проведені земельного кадастру вимагає дотримання низки принципів, основні з яких: єдність, законність, безперервність, об'єктивність, економічність, наочність і доступність. Додержання названих принципів дозволяє забезпечити правильність ведення земельного кадастру і своєчасний контроль за використанням земель.

В ході проведення таких важливих етапів земельної реформи, як роздержавлення та приватизація землі, Земельним кодексом України закріплено законодавчі норми щодо ведення державного земельного кадастру. Однак, аналіз стану ведення окремих складових частин державного земельного кадастру на сучасному етапі свідчить, що не всі вони в однаковій мірі мають повсякденне застосування. Нині спостерігається, що для потреб управління земельними ресурсами найчастіше споживачі земельно-кадастрової інформації звертаються до даних реєстрації земельних ділянок і пов’язаних з нею даних про облік кількості земель та їх грошову оцінку.

З поступовим розвитком ринкової економіки очевиднішою стає потреба у грошовій оцінці землі, дані якої базуються на якості природних властивостей ґрунтів, від якої залежить рентний диференціальний доход – основа грошової оцінки земель. Саме тому облік якості земель слід вважати найбільш актуальним питанням державного земельного кадастру, від якого похідними є показники бонітування ґрунтів, економічної і грошової оцінок земель.

Таким чином, земельний кадастр в Україні містить значну інформацію щодо правового режиму землі, кількості і якості угідь, економічної цінності та цінності території, показники вартості землі. Об’єктивні дані державного земельного кадастру стануть базою функціонування не лише землевпорядних органів, але й таких структур, як земельний банк та земельна біржа.