Методи господарського права

У загальнотеоретичному плані під методом правового регулювання, застосовуваним у галузі права, розуміється сукупність способів і прийомів регулювання відносин між суб'єктами, що складаються внаслідок особливих властивостей предмета регулювання.

Метод правового регулювання поряд із предметом правового регулювання є критерієм виділення галузі права.

Якщо розгляд предмета галузі права повинне відповістити на запитання, що регулюється, то при вивченні методу цієї галузі необхідно з'ясувати, як, яким чином здійснюється таке регулювання.

Кожна галузь права має свій специфічний метод правового регулювання. У загальнотеоретичному плані конкретний метод регулювання суспільних відносин визначається за наступними критеріями:

- який підбор юридичних фактів, необхідних при встановленні правовий відносин;

- які склад і правове положення учасників регульованого відношення;

- який характер прав й обов'язків й як вони розподілені між учасниками;

- які правові санкції й у якому порядку вони застосовуються.

Виходячи із цих особливостей, розрізняються 2 основних методи правового регулювання:

1) імперативний (авторитарний);

2) диспозитивний (автономний)

Кожний із цих методів відповідає одному із двох типів правового регулювання.

1) «Заборонено всі, крім прямо дозволеного». Це дозвільний тип правового регулювання.

Властивий тим галузям права, які пов'язані з державним керуванням. Наприклад, адміністративне право. Галузі права, у яких застосовується такий метод, відносять до галузей публічного права.

2) «Дозволено всі, крім прямо забороненого в законі». Це загальнодозвільний тип правового регулювання.

Даний тип характерний для галузей приватного права, наприклад, цивільного права.

Як і будь-який інший галузевий метод, метод господарського права являє собою сукупність способів і прийомів впливу на поводження суб'єктів господарювання.

У науці тривалий час панувала думка, що тільки основним галузям права властивий особливий метод правового регулювання.

У цей час допускається, що комплексні галузі права можуть мати свій особливий юридичний метод.

У науці господарського права спочатку виражався сумнів у необхідності єдиного методу.

Уважалося, що в господарському праві повинні сполучатися:

а) метод автономних рішень (включає методи узгодження й дозволи);

б) метод обов'язкових приписів ( що складається з методів наказу й заборони);

в) метод рекомендацій.

Причому вважалося, що застосування того або іншого методу обумовлено видом регульованих відносин. Якщо мова йшла про вертикальні відносини, то звичайно вважалося, що там повинен застосовуватися лише метод обов'язкових приписів.

Дана точка зору дозволяє зробити невірні висновки про те, що господарське право - не самостійна і єдина галузь права, а комплексна. Проте, навіть у сучасних публікаціях стверджується, що в господарському праві діють не один, а три методи правового регулювання.

Трохи інший підхід спостерігається в академіка В. В. Лаптєва. Він виділяє також три методи, але вважає, що вони перебувають у певній погодженості, взаємозв'язку й співпідпорядкованості. І в певних умовах переважної стає один з них.

Учені Інституту економіко-правових досліджень м. Донецька продовжили розробку єдиного методу господарського права, що на даний момент завершена.

Цілісний вплив на господарські відносини можна робити, якщо застосування раніше відомих методів буде якось взаємозалежним.

Системну організацію єдиного методу можна створити шляхом підпорядкування всіх первинних методів якому-небудь одному керівному початку.

Багатьох учених приводила в жах ідея можливості сполучати протилежні по суті методи обов'язкових приписів й автономних рішень. Але у філософській науці вже давно вироблена схема сполучення протилежностей: якщо якісь елементи є протилежностями, то вирішити протиріччя можна за допомогою залучення «третього» елемента.

У нашому випадку роль «третього» елемента відведена поняттю «суспільний господарський порядок».

Тоді ключовий метод господарського права, здатний інтегрувати всі інші методи, укладається в рівному підпорядкуванні всіх суб'єктів господарювання суспільному господарському порядку.

У розглянутому вище визначенні методу господарського права найважливіша роль приділяється суспільному господарському порядку, у зв'язку із цим виникає необхідність дати визначення цьому поняттю.

Суспільний господарський порядок – це пануючий у суспільстві уклад матеріального виробництва, заснований на положеннях Конституції, нормах права, моральних принципах, ділових правилах і звичаях, схвалених вищою законодавчою владою, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів, що створює партнерські й добропорядні взаємини в господарюванні.

У преамбулі Господарського кодексу говориться, що однією із цілей Господарського кодексу є затвердження суспільного господарського порядку в економічній системі України.

Стаття 5 у свою чергу присвячена визначенню змісту поняття «правовий господарський порядок», що є нормативним складової більше широкого поняття - суспільний господарський порядок.

Головна вимога методу господарсько-правового регулювання – рівне підпорядкування всіх учасників господарських відносин суспільному господарському порядку.

Мова не йде про рівність або підпорядкування суб'єктів по відношенню друг до друга.

Правовий й економічний зміст єдиного господарсько-правового методу укладається насамперед у тім, щоб створити рівні стартові можливості для суб'єктів господарювання.

Ключовий метод господарсько-правового регулювання робить однорідними правові зв'язки в горизонтальних і вертикальних аспектах господарювання.

У горизонтальних господарських відносинах створюється інша рівність, у порівнянні із цивільними відносинами, вона покликане не розділяти, а поєднувати інтереси суб'єктів.

Вертикальні господарські відносини також будуються не на підпорядкуванні однієї сторони інший, а, як правило, на взаємних зобов'язаннях, кожна зі сторін одержує й права, і обов'язку.