Види господарських правовідносин

Господарські правовідносини єдині по своїй юридичній й економічній природі. Однак у рамках цієї єдності виявляється їхнє видове розходження, визначене розмаїтістю величезного числа зв'язків учасників господарювання в сфері матеріального виробництва.

У науці господарського права використовуються різні класифікаційні критерії для виділення видів господарських правовідносин: по об'єктах господарсько-правового регулювання, по учасниках (суб'єктам) цих правовідносин, по підставах їхнього виникнення, зміни й припинення, по застосовуваних в них методах регулювання й ін. Всі ці поділи у відомій ступені умовні, що не дозволяє різко протиставляти ці правовідносини одне одному через їхню внутрішню єдність і переплетення.

По об'єктах правового регулювання господарські правовідносини розділяються на речові (речові абсолютні й речові абсолютно-відносні) і зобов'язальні.

По сфері свого переважного функціонування розрізняють господарські правовідносини, що виникають у промисловому виробництві, капітальному будівництві, на транспорті й у зв'язку, аграрно-промисловому комплексі й ін. Отже, критерієм виділення тих або інших видів господарських правовідносин у цьому випадку може виступати існуючий поділ народного господарства на галузі й підотраслі (насамперед у сфері матеріального виробництва). Кожна зі згаданих галузей або підотраслей народного господарства може надавати своєрідність виникаючим тут правовідносинам, що звичайно відображається на складі його учасників, характері розподілу прав й обов'язків.

За критерієм суб'єкта господарські правовідносини можна розділити на наступні види:

а) між підприємствами (об'єднаннями, господарськими товариствами) і органами господарського керівництва;

б) між органами господарського керівництва;

в) між підприємствами

г) між іншими господарськими організаціями;

д) внутрішньогосподарські правовідносини.

Певне значення має й така класифікація господарських правовідносин, що враховує підстави їхнього виникнення, зміни й припинення. Як відзначається в літературі, мова йде про господарські правовідносини, що виникають безпосередньо з державних замовлень, актів органів господарського керівництва, а також з господарських договорів. Порівняно невелике місце займають господарські правовідносини, що виникають із інших підстав (заподіяння шкоди, безпідставного збагачення й ін.).

Тепер доцільно зупинитися на більше докладній характеристиці господарських правовідносин, що мають ключове значення в механізмі господарсько-правового регулювання.

У зазначену групу включені наступні види господарських правовідносин: 1) абсолютні речові господарські правовідносини;

2) абсолютно-відносні речові господарські правовідносини;

3) абсолютні господарські правовідносини по веденню власної господарської діяльності;

4) відносні зобов'язальні господарські правовідносини (господарсько-управлінські, виробничо-господарські, внутрішньогосподарські);

5) немайнові абсолютні господарські правовідносини.

Абсолютні речові господарські правовідносини. Щоб усвідомити собі юридичний зміст цих правовідносин, необхідно насамперед чітко усвідомити виняткову важливість речового елемента в господарюванні. Господарюючим суб'єктом у повному розумінні слова можна стати лише за умови володіння, користування й розпорядження факторами виробництва. Наявність власності в суб'єкта дає йому необхідну господарську самостійність, що тільки й дозволяє створити виробництво як цілісний й ефективний процес. Без самостійності немає власних рішень, а без власних рішень господарювання губить усякий зміст.

Право власності є абсолютним речовим правом, що не кореспондується з жодним конкретним суб'єктом. Беруть участь у господарських відносинах, використовуючи майно на праві власності, приватні власники - громадяни-підприємці й багато інших суб'єктів господарювання - юридичні особи. Держава (або регіон) як власник реалізує своє право в господарюванні, коли приймає розпорядницькі або дозвільні акти відносно об'єктів власності у випадках напрямку їх на господарські цілі (будівництво найважливіших виробничих або соціальних об'єктів, створення нових виробничих комплексів, приватизація об'єктів відповідно до державних програм й ін.).

Абсолютно-відносні речові господарські правовідносини. Споконвічно майнові об'єкти можуть і не належати суб'єктові господарювання, але в процесі виробництва вони обов'язково повинні перебувати в можливо більше повному його розпорядженні. Цим економічним цілям відповідає така юридична конструкція, як абсолютно-відносні речові господарські правовідносини. До числа цих правовідносин відносять ті з них, які виникають на праві господарського ведення, оперативного управіння, оренди й інших прав на майно, отримане від власників для здійснення господарської діяльності.

Вони є абсолютно-відносними, тому що суб'єкт такого права реалізує свої можливості поза взаємодією з іншими суб'єктами. Він володіє, користується й розпоряджається майном найбільш повним образом, незалежно від всіх інших, за винятком власника, з яким він складається у відносному правідношенні.

Абсолютні господарські правовідносини по веденню власної господарської діяльності. Для таких правовідносин характерно те, що вони складаються із приводу ведення власної діяльності. Ця діяльність виступає як об'єкт правовідносин. При цьому в суб'єкта, що здійснює господарську діяльність у рамках закону, немає конкретних зобов'язаних осіб. Всі інші суб'єкти зобов'язані втримуватися від здійснення тих дій, які тією чи іншою мірою перешкоджали здійсненню цього права - вільно, але, зрозуміло, у рамках закону вести підприємницьку й будь-яку іншу господарську діяльність.

Відносні зобов'язальні господарські правовідносини. Цей вид правовідносин є найпоширенішим у господарюванні,а по своїй конструкції досить складним. На відміну від правовідносин, що мають речовий характер, у зобов'язанні один учасник вправі жадати від іншого здійснення тих або інших дій. Зобов'язаний суб'єкт повинен їх виконати - передати майно, виконати роботи або зробити послуги.

В даному виді правовідносин знайшов своє відбиття об'єктивний факт господарського поділу праці в сфері суспільного виробництва. Тут виробничі процеси й обслуговуюча їхня господарська діяльність не замикаються і якій-небудь одній виробничій одиниці. Тому такий поділ праці може мати вигляд, наприклад, міжвиробничого або внутрівиробничого. Ідучи таким шляхом, можна побачити ще один прояв господарського піділу праці - надвиробничого, при якому певна частина майново-організаційних питань виробництва вирішується державою і його органами від імені й в інтересах усього суспільства.

Тому господарські зобов'язальні правовідносини залежно від того, яку сферу взаємодії вони обслуговують, розділяють на три основних види:

господарсько-управлінські;

виробничо-господарські;

внутрішньогосподарські.

Немайнові абсолютні господарські правовідносини. Такі правовідносини складаються із приводу немайнових благ, використовуваних суб'єктами господарювання в процесі своєї діяльності. Мова йде про фірмове найменування, товарні знаки, комерційну таємницю й ін. Варто звернути увагу на таку тонкість: лише при нормальній реалізації цих прав вони мають вигляд абсолютних немайнових прав. Коли ж такі права порушуються, то виникає конкретне зобов'язання по їхньому захисті й воно відразу ж перетвориться в майнове. Відповідно до законодавства потерпілий, захищаючи свої немайнові права, вправі жадати від порушника відшкодування збитків.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під джереламигосподарського права. Види джерелгосподарського права.

2. Що таке господарське законодавство, його ознаки та види.

3. Які особливості господарського законодавства, у чому вони проявляються.

4. Дайте характеристику господарським правовідносинам.

5. Дайте поняття та перерахуйте види господарських правовідносин.