Правовій статус державних та комунальних підприємств

Одним із видів підприємств є державне унітарне підприєм­ство, яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини дер­жавної власності, як правило, без поділу її на частки, і вхо­дить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство (міністерства, державні комітети, інші підпоряд­ковані Кабінету Міністрів України центральні органи вико­навчої влади), є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГК та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управ­ління

Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфе­ри управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьо­му органові.

Державні унітарні підприємства діють як державні ко­мерційні підприємства або казенні підприємства (ст. 73 ГК).

Розглянемо їх правовий статус детальніше. Як встановлено ч. 1 ст. 74 ГК, державне комерційне підприєм­ство є суб'єктом підприємницької діяльності. Цей суб'єкт діє на основі статуту, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК та іншими законами, прийнятими відповідно до нього.

Отже, майно державного комерційного підприємства закріп­люється за ним, як за суб'єктом права, на праві господарського відання. Саме ж державне підприємство як майновий комп­лекс є об'єктом права державної власності, і може бути об'єк­том купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів (ч. 4 ст. 190 ЦК).

Частина 3 ст. 74 ГК вперше встановила, що в унітарному підприємстві утворюється статутний фонд. До прийняття цієї норми статутний фонд утворювався лише в деяких видах гос­подарських товариств. Статутний фонд державного комерцій­ного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства вста­новлюється законом (на сьогодні цей розмір не встановлено).

Держава та орган, до сфери управління якого входить дер­жавне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених ГК та іншими законами.

Особливості господарської діяльності державних комерцій­них підприємств визначені ст. 75 ГК.

Перша з них полягає у тому, що державне комерційне підприємство зобов 'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні за­мовлення, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого еко­номічного і соціального розвитку та виборі контрагентів.

Друга особливість діяльності державного комерційного підприємства полягає в тому, що таке підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юри­дичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, майнові об'єкти, що належать до основних фондів, дер­жавне комерційне підприємство має право лише за поперед­ньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, лише, на конкурентних засадах.

Третя особливість: кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комер­ційного підприємства, використовуються відповідно до за­твердженого фінансового плану.

Четверта особливість: списання з балансу не повністю амор­тизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства мо­жуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

П'ята особливість — це встановлення в імперативному по­рядку переліку фондів, утворення яких є обов'язковим для державних комерційних підприємств. Вони утворюють за ра­хунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:

- амортизаційний фонд;

- фонд розвитку виробництва;

- фонд споживання (оплати праці);

- резервний фонд;

інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Використання цих фондів визначається відповідно до за­твердженого фінансового плану. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану.

Особливим видом підприємства, заснованого на державній власності, є казенне підприємство.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГК казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

- законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

- основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем про­дукції (робіт, послуг) виступає держава;

- за умовами господарювання неможлива вільна конкурен­ція товаровиробників чи споживачів;

- переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

- приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

На відміну від державних комерційних підприємств, які утво­рюються органами державної влади, підпорядкованими Кабінету Міністрів, казенні підприємства створюються за рішенням Кабі­нету Міністрів. У рішенні про створення казенного підприєм­ства визначаються обсяг і характер основної діяльності підпри­ємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприєм­ство, затверджує статут підприємства, призначає його керівни­ка, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством госпо­дарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Важливе значення для правового регулювання діяльності казенних підприємств мають постанови Кабінету Міністрів України від ЗО червня 1998 р. № 987 «Про перетворення дер­жавних підприємств у казенні»¹, якою визначено перелік дер­жавних підприємств, що мають бути перетворені на казенні; від 16 червня 1998 р. № 914 «Про типовий статут казенного підприємства»², якою затверджено Типовий статут казенного підприємства, та від 22 липня 1998 р. № 1129 «Про деякі питання управління казенними підприємствами»³, якою, зок­рема, затверджено Положення про складання плану розвитку казенного підприємства та Положення про складання фінан­сового плану казенного підприємства.

Особливості господарської діяльності казенних підприємств встановлені ст. 77 ГК.

Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управлін­ня якого воно входить.

Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприєм­ство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казен­ного підприємства майно, яке не використовується або вико­ристовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що на­лежить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недо­статності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Розподіл та використання прибутку (доходу) казенного під­приємства визначається фінансовим планом, який затверджу­ється у порядку, встановленому для державних комерційних підприємств.

Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються ГК, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.

Правовому статусу комунального унітарного підприємства присвячено ст. 78 ГК, згідно з якою комунальне унітарне підпри­ємство утворюється компетентним органом місцевого самовря­дування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (кому­нальне некомерційне підприємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утво­рюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства вста­новлюється відповідною місцевою радою.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підпри­ємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Особливості господарської діяльності комунальних унітар­них підприємств визначаються відповідно до вимог, встановле­них ГК щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.