Поняття на ознаки підприємства. Види та організаційно-правові форми підприємств

Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соці­альними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні по­треби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інсти­тут підприємства як суб'єкта господарювання є центральною частиною системи господарського права України, його право­вою основою.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інсти­тут має певну сукупність економічних, організаційних і юри­дичних ознак, за якими кваліфікується як суб'єкт господарю­вання і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизо­ваних ч. 1 ст. 62 ГК, уніфіковано визначається правове стано­вище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 62 ГК підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом дер­жавної влади, або органом місцевого самоврядування, або інши­ми суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в по­рядку, передбаченому ГК та іншими законами.

Отже, по-перше, підприємство є самостійним суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як това­ровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

По-друге, закон визначає, що підприємство — це суб'єкт господарювання. Суть визначення «суб'єкт господарювання» полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудо­вий колектив якого на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господа­рюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну, торговельну та іншу господарську діяльність. Як пра­вило, підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових органі­зацій — релігійних, об'єднань громадян тощо), хоч можуть ство­рюватися і для некомерційної діяльності (ч. 2 ст. 62 ГК).

Підприємство — це статутний суб'єкт господарювання. Ста­тут підприємства як локальний акт господарського законодав­ства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприєм­ству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної пра­воздатності підприємства як юридичної особи. Це один з най­важливіших правових актів підприємства.

Підприємство має необхідне для суб'єкта господарювання майно — основні й оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правово­му титулі (на праві власності, господарського відання чи опе­ративного управління). Це майно юридично відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні й оборотні кошти знаходяться на самостійному балансі, гроші — на поточному рахунку підприємства в банку.

Підприємство має печатку зі своїм найменуванням та іден­тифікаційним кодом.

Підприємство є самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'язки) як суб'єк­та господарювання, з другого — зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юри­дичних осіб (ч. 4, 5 ст. 62 ГК) Цим підприємство суттєво відрізняється від об'єднань підприємств, до складу яких вхо­дять юридичні особи.

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як види, організаційні форми і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за пев­ними ознаками.

Вид передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України та Господарсь­ким кодексом, і від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне зна­чення цієї класифікації полягає в урахуванні в законодавстві (в першу чергу, в ГК і в спеціальних законах) особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Залежно від форм власності ч. 1 ст. 63 ГК виділяє такі види підприємств:

—приватне підприємство, що діє на основі приватної влас­
ності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

—підприємство, що діє на основі колективної власності
(підприємство колективної власності);

—комунальне підприємство, що діє на основі комунальної
власності територіальної громади;

—державне (в тому числі казенне) підприємство, що діє на
основі державної власності;

—підприємство, засновані на змішаній формі власності (на
базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інве­стиція становить не менш як десять відсотків, воно визнаєть­ся підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством (ця назва є умовною, оскільки таке підприємство створюється і діє на території України відповідно до її законодавства).

Слід мати на увазі, що відповідно до чинного на момент створення підприємств законодавства в Україні були створені і діють до цього часу й інші види підприємств: індивідуальні, сімейні, спільні (в тому числі з іноземними інвестиціями) підприємства.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду ч. З ст. 63 ГК поділяє підприємства на унітарні і корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затвер­джує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через кері­вника, який ним призначається, керує підприємством і фор­мує його трудовий колектив на засадах трудового найму, ви­рішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Уні­тарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної орга­нізації або на приватній власності засновника (ч. 4 ст. 63 ГК).

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, дво­ма або більше засновниками за їх спільним рішенням (догово­ром), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Кор­поративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ч. 5 ст. 63 ГК).

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового дохо­ду від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до категорії малих підприємств, середніх або вели­ких підприємств (ч. 7 ст. 63 ГК).

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п 'ятистам ти­сячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінан­совий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, екві­валентну п 'яти мільйонам євро за середньорічним курсом На­ціонального банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст. 126 ГК, підприємство визнається дочірнім (ч. 8 ст. 63 ГК).