Особливості та система господарського законодавства

Виділяють наступні особливості господарського законодавства:

1. Комплексний характер нормативних актів.

Більшість нормативних актів господарського законодавства включають норми двох і більше галузей права. Наприклад, Статут автомобільного транспорту. Тут поряд із цивільно-правовими нормами, присвяченими перевезенню пасажирів і багажу, містяться адміністративно-правові норми про організацію перевезень і господарсько-правові норми про вантажні перевезення.

Комплексний характер переважної більшості нормативних актів є природним наслідком різнорідності суспільних відносин, що складаються в кожній області господарської діяльності.

На основі цієї особливості відбувається розподіл господарського законодавства на:

- галузеві нормативні акти;

- міжгалузеві нормативні акти.

2. Друга ознака господарського законодавства - воно містить у собі одногалузеві акти. Наприклад, Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення й Положення про поставки товарів народного споживання. Вони є галузевими, тому що регулюють відносини з виконання відповідних господарських договорів.

3. Третя особливість господарського законодавства - множинність актів.

Ця особливість проявляється в наступному:

1) Господарське законодавство регулює різні види господарської діяльності (промислову, будівельну, транспортну, комерційну й ін.), кожний з яких має свої істотні особливості, що враховуються в спеціальних актах.

2) В економіці існують різні форми власності, що також диференціює нормативні акти господарського законодавства.

3) На території України до цього часу використаються окремі акти законодавства СРСР із питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції України й законам України.

4) Поряд з кодифікованим актом господарського законодавства діє значна кількість інших нормативних актів.

4. Ще однією особливістю господарського законодавства України є його з'єднання з комерційним правом інших країн і міжнародних договорів по господарських питаннях.

Взаємодія здійснюється по певних принципах:

1) Принцип пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права України.

Цей принцип сформульований, зокрема, у ст. 50 ГК України:

2) Принцип надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства України.

3) Принцип права сторін зовнішньоекономічних договорів обирати (погоджувати вибір) право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін договорів.

5. Також особливістю є включення в поняття «господарське законодавство» як господарських законів у власному значенні, так й інших нормативних актів. Це законодавство містить у собі й так називане відомче господарське законодавство.

6. До господарського законодавства відносяться також нормативні акти, які в теорії права називаються локальними або статутними. Це статути й установчі договори, положення про структурні підрозділи підприємств, у тому числі відособлених.

Господарське законодавство складається з великого масиву взаємозалежних нормативно-правових актів різної юридичної чинності, які регулюють господарське відносини. У своїй сукупності ці нормативно-правові акти становлять систему господарського законодавства.

Система господарського законодавства- це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей.

Систематизацію господарського законодавства можна здійснювати за різними критеріями:

а) по юридичній чинності актів, у яких фіксуються господарсько-правові норми (вертикальна систематизація);

б) по предмету правового регулювання: по видах і характеру господарської діяльності, областям і сферам народного господарства (економіки) і т.п.

По юридичній чинності нормативних актів система господарсько-правових актів складається з:

• положень Конституції України щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України (ст. 13), права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42), і приватну власність (ст. 41), щодо основних положень державного регулювання суспільних відносин у сфері вітчизняної економіки (ч. 4 ст. 1З, статті 42, 92 й ін.);

законів України, які регулюють господарське відносини, провідне місце серед яких займають кодифіковані акти: Господарський кодекс України (визначає основні засади господарювання, правовий статус її суб'єктів, правовий режим майна суб'єктів господарювання, основні положення зобов'язальних відносин і відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, а також визначає особливості правового регулювання в окремих областях і сферах господарювання), положень Цивільного кодексу, які повинні застосовуватися на субсидіарних початках (якщо Господарським кодексом не регулюється певна категорія відносин у сфері господарювання; наприклад, щодо договору факторингу), Кодекс торговельного мореплавання й ін.; закони: «Про промислово-фінансові
групи в Україні» від 21.11.1995 р.; «Про концесії» від 16.07.1999 р.; «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.; «Про інститути загального інвестування (пайові й корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р.; «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. й ін.;

постанов Верховної Ради України, таких, як, наприклад, Постанова від 01.11.1990 р. «Про Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки»; Постанова від 12.09.1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР»;

указів Президента України: від 11.05.1994р. «Про холдингові компанії, які створюються в процесі корпоратизації й приватизації», від 12.03.1996 р. «Про Загальне Положення про міністерство, іншому центральному органі державної виконавчої влади» й ін.;

актів Уряду України, якіділяться на такі види:

Декрети Кабінету Міністрів України, які видавалися протягом 6 місяців - із грудня 1992 р. по травень 1993 р. в силу делегування Верховною Радою повноважень Уряду щодо видання нормативних актів, по юридичній чинності рівнозначних законам (декрети: від 15.12.1992 р. «Про керування майном, що знаходиться в загальнодержавній власності», від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства» й ін.);

Постанови Кабінету Міністрів України (у т.ч. Постанова КМ від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств й інших органів державної виконавчої влади»).

відомчих нормативних актів, які видаються компетентними міністерствами й відомствами щодо регулювання діяльності певної області народного господарства, певної категорії суб'єктів або певної сфери економіки (наприклад, Положення про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат, затверджене наказом Міністерства юстиції від 08.06.1998 р. № 35/5, Положення про порядок відчуження основних фондів, які перебувають у державній власності, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № 1477; накази Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 і від 29.11.1999 р. № 290 «Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку»);

регіональних, нормативних актів, які приймаються органами місцевого самоврядування відповідно делегованим державою повноважень і встановленого порядку (регіональні правила забудови населених пунктів і територій області, затвердження яких входить у компетенцію обласної ради народних депутатів відповідно ст. 11 Закону України від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування»; регіональні будівельні норми й правила; порядок прийому до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів капітального будівництва (крім державного замовлення);

локальних, нормативних актів, які приймаються (укладаються) безпосередньо суб'єктами господарювання або їхніх засновників (установчі й внутрішні правові документи суб'єктів господарювання).

Відповідно до систематизації нормативних актів за предметним критерієм розрізняють:

компетенційні нормативні акти, тобто такі нормативно-правові акти різної юридичної чинності, які визначають правове положення суб'єктів господарського права (розділ II «Суб'єкти господарювання» Господарського кодексу України; закони «Про господарські товариства», «Про промислово-фінансові групи в Україні», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про інститути загального інвестування (пайові й корпоративні інвестиційні фонди)», «Про кооперацію». Декрет Кабінету Міністрів «Про довірчі товариства», укази Президента України «Про корпоратизацію підприємств», «Про холдингові компанії, які створюються в процесі корпоратизації й приватизації» й ін.);

договірне право як інститут господарського законодавства, що регулює зобов'язальне відносини в сфері господарювання. До цього інституту належать норми Господарського кодексу України (глава 20 «Господарські договори», глави 30-36); Цивільного кодексу (глави 52-54, 56, 58, 60-77), закони «Про інвестиційну діяльність», «Про поставки для державних потреб», «Про інноваційну діяльність», «Про концесії», «Про угоди про розподіл продукції»; постанова Кабінету Міністрів від 18.01.2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»; Зразковий договір фінансового лізингу, затв. наказом Міністерства по справах науки й техніки від 03.03.1998 р. № 59; Положення про форму зовнішньоекономічного договору (контракту), затв. наказом Міністерства економіки й зпитань європейської інтеграції від 06.09.2000 р. № 201 й ін.

До окремих інститутів господарського законодавства належать нормативні акти, які регулюють ринок капіталів, страхування, інвестиційну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, порядок розгляду господарських суперечок і т.п..