Кримінальний кодекс України

1. Порушення встановленихправил охорони надр, якщо це створило
небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне
видобування корисних копалин загальнодержавного значення, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі діяння, вчинені на територіях та об'єктах природно-
заповідного фондуабо повторно, або якщо вони спричинили загибель
людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

Предметом злочину є незагальнопоширені корисні копалини загальнодержавного значення. Це горючі копалини (газ, нафта, вугілля, торф тощо), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благородні, розсіяні, рідкісноземельні), неметали (різноманітна сировина, наприклад, хімічна, абразивна, гірничорудна, для облицювальних матеріалів), води (підземні, поверхневі), інертні гази.

Не визнаються предметом злочину корисні копалини місцевого значення, які розглядаються як загал ьнопо ширен і (наприклад, галька, гравій, пісок (крім формувального, скляного, такого, що використовується у фарфорово-фаянсовій, вогнетривкій і цементній промисловості), глина (крім вогнетривкої, тугоплавкої, фарбувальної та деякої іншої), крейда (крім крейди для цементної, хімічної, скляної, гумової промисловості та для одержання глинозему з нефелінгу), черепашник, камінь бутовий, сланець (крім горючого і покрівельного).

Предметом злочину, передбаченого ст. 240 КК України, є корисні копалини в їх природному стані. Звернення на свою користь або користь інших осіб природних ресурсів, вилученихіз надр завдяки вкладеній праці людини, потрібно розглядати як злочин не проти довкілля, а проти власності.

Статтею 240 КК України передбачена відповідальність за вчинення злочину у двох формах:

порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля;

незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

їх об'єднуєспільний об'єкт — гірничі відносини щодо забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуваннінадрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.

Об'єктивна сторона у формі порушення встановлених правил охорони надр складається з:

діяння (порушеннявстановлених правил);

створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля;

причинного зв'язку між діянням і станом небезпеки.

Небезпека для -життя — це реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, унаслідок падіння впровал, що утворився в результаті неправильної розробки родовищ корисних копалин.

Небезпека для здоров 'я ~ загроза отримання тілесних ушкоджень або захворювання людей врезультаті, наприклад, зсувів чи попадання

небезпечних речовин у копалини, які використовуються в харчовій промисловості (сіль та інші).

Небезпека для довкілля— загроза настання таких наслідків, як знищення або пошкодження рослин, падіж худоби тощо.

Злочин у формі порушення встановлених правил охорони надр є закінченим у момент створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля вчиненням будь-якого діяння, яким порушуютьсявимоги тих нормативно-правових актів, які регулюють питання в галузі охорони надр.

Злочин може виражатися у формі незаконного видобування корисних копалин загальнодержавногозначення.

Корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки (див. ст. 1 Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 р. // ОВУ. - 1999 -№ 43. - Ст. 2125).

Розрізняють основні корисні копалини — корисні копалини, що визначають промислове значення родовища, напрям його промисловоговикористання і назву, а також супутні корисні копалини — ті, видобуток яких здійснюється разом з основними корисними копалинами, а вилучення і промислове використання технологічно можливі та економічно доцільніу процесі переробки основної мінеральноїсировини (див. постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр" від 5 травня 1997 р. № 432 // ЗП України. - 1997. - № 5. -Ст. 260).

Склад злочину утворює незаконне видобування як основних, так і супутніх корисних копалин, якщо вони не мають загальнодержавного значення.

До загальнопоширених належать корисні копалини місцевого значення (див. постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" від 12 грудня 1994 р. № 827 // ЗП України -1995. - № 2. - Ст. 42).

Видобування — вилучення корисних копалин з надр усіма можливими способами.

Надра, відповідно до статей J5 і 16 Кодексу України про надра, надаються для видобування корисних копалин шляхом оформлення спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами в межах конкретних ділянок. Вони надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Надання дозволів здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою народних депутатів

питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами надаються Державним комітетом України по геології і використанню надр за погодженням з Мінекобезпеки, як правило, на конкурсних засадах у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. Порядок надання дозволів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709 (ЗП України. - 1995. - № 1. - Ст. 28).

Ліцензія повинна містити: дані про користувача надр; дані про вид діяльності з користування надрами; дані про ділянку надр, яка надається у користування; термін дії ліцензії та термін початку робіт; особливі умови користування надрами у разі їх установлення; відомості про продовження терміну дії, призупинення або анулювання ліцензії.

Користувач надр, який отримав ліцензію, зобов'язаний дотримуватись установлених законодавством вимог, правил та стандартів щодо користування надрами і охорони навколишнього природного середовища; дотримуватись вимог, передбачених ліцензією; вносити плату за користування надрами в порядку і за нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядок справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. № 1014 (ЗП Украї­ни. — 1997. — № 11. - Ст. 537). Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється з усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.

Таким чином, незаконним є видобування корисних копалин з порушенням нормативних вимог шодо отримання спеціального дозволу на користування надрами, зокрема: без отримання спеціального дозволу (ліцензії); до початку, після закінчення терміну дії отриманої ліцензії, після ЇЇ анулювання; за межами ділянки надр, на яку видана ліцензія; видобування на багатопокладовому родовищі не тих корисних копалин, на які видана ліцензія; видобування без оплати за користування надрами.

Відповідальність за незаконне видобування корисних копалин настає незалежно від наявності або відсутності наслідків (це формальний склад злочину). Крім того, він є продовжуваним злочином. Його початком є вчинення першої дії по видобуванню корисних копалин, а кінцем — момент закінчення видобування з будь-якої причини (відмова від продовження злочину, вичерпання запасів корисних копалин, затримання винної особи тощо).

Кваліфікованими видами злочину (як порушення встановлених

правил охорони надр, так і незаконне видобування корисних копалин) є вчинення діянь на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

До природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (ст. З Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р. // (ЗУ. Т. 3. - К., 1996. - С. 270-296; ВВР. - 2000. - № 4. -Ст. 26).

Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини.

Поняття захворювання людей охоплює:

заподіяння шкоди здоров'ю окремих осіб або хоча б однієї людини, що відповідає за ступенем тяжкості тяжким або середньої тяжкості тілесним ушкодженням;

заподіяння шкоди здоров'ю населення (поява спадкових патологій потворності або інших відхилень у розвитку дітей, скорочення тривалості життя, істотне підвищення рівня захворюваності населення тощо).

Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватись: заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; масове захворювання людей; виведення з ладу назавжди або на тривалий період виробничих підприємств чи інших важливих споруд (греблі, системи водо- та енергопостачання, зв'язок тощо); масова загибель об'єктів тваринного світу; знищення лісових масивів на значних площах; спричинення особливо великих матеріальних збитків, зокрема пов'язаних із відновленням належної якості довкілля; неможливість проживання населення на певній території і вимушене переселення людей.

Вирішуючи питання про те, чи є спричинені внаслідок порушення правил охорони надр наслідки тяжкими, крім усього іншого, потрібно враховувати кількість, вартість та екологічну значущість видобутих, пошкоджених або втрачених корисних копалин, час, на який родовище виведено з експлуатації, розмір коштів, необхідний для оновлення порушених природних властивостей ділянок надр, об'єктів рослинного і тваринного світу.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16 років. Частіше за все це працівники гірничих підприємств (шахт, копалень тощо), Порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою в гірничому виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримуватись, слід кваліфікувати за ст. 272.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 240, потребує аналізу форм його вчинення. Порушення встановлених правил охорони надр можливе як з прямим умислом, так і з необережності. При прямому умислі винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля і свідомо припускає створення такої небезпеки.

При необережності особа передбачає можливість створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля, але легковажно розраховує, що небезпека не виникне (злочинна самовпевненість). Можлива також злочинна недбалість, якшо особа не передбачала можливості створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля,хоча повинна була і могла передбачити ці наслідки.

Незаконне видобування корисних копалин вчинюється з прямим умислом — винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає незаконно видобувати корисні копалини.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 240, є необережним, шо визначається ставленням до загибелі людей, їх масового захворювання чи до інших тяжких наслідків.

Порушення встановлених правил охорони надр з умислом на спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків може утворювати (за наявності інших ознак) злочин проти основ національної безпеки України, проти власності або особи

ТОЩО.

Якщо порушення встановлених правил охорони надр, а також незаконне видобування корисних копалин допущені внаслідок неправомірних дій службової особи, її дії необхідно кваліфікувати за ст. 240 та відповідно статтями 364, 365 або 367.

ОСНОВНІ МЕТОДИКИ ВИКРИТТЯ,