Основні етапи розвитку гендерних досліджень

В еволюції жіночих й гендерних досліджень можна виділити три етапи. Характерним для раннього періоду жіночих досліджень способом їх інтеграції у соціальні й гуманітарні науки був метод, який часто називають "додати жінок і перемішати" ("add-women-and-stir-method"). Його назва належить Шарлотті Бранч, яка вперше сформулювала цей вислів на щорічній конференції Національної асоціації США з жіночих досліджень у 1979 р. У цей період у центрі уваги були, насамперед, самі жінки усіх класів і походжень, тобто жінки як соціальна група, раніше виключена з традиційного гуманітарного і соціального знання. Використання нового гендерного підходу незабаром показало, що практично всі традиційні дисципліни були «гендерно сліпі», відбивали чоловічі упередження, використовували поняття, що не мали на увазі жіночий досвід. Наприклад, соціологічні дослідження праці виключали вивчення домашньої праці і волонтерської роботи – традиційних видів діяльності жінок. При вивченні епохи Просвіти ігнорувалося становище жінок цього періоду і т.ін. В історії і соціології суспільних рухів не було місця жіночим рухам. Таким чином, завдяки «гендерним розкопкам» (термін Е. Кочкіної), були візуалізовані жіноче життя та досвід, жіночий підхід до аналізу фактів, явищ і процесів. Наприклад, історії були повернуті імена і творчість Христини Пізанської, інших авторок ранніх трактатів на захист прав жінок, жінок-науковиць і авторок літературних творів, жінок-соціологінь та психологінь ХІХ ст., чиї дослідження тематики статі є інтелектуальною основою сучасного фемінізму.

У процесі «гендерних розкопок» почалося також критичне осмислення «об'єктивного» знання. Критичному аналізу піддалися також традиційні університетські дисципліни, що лежать в основі соціально-гуманітарної освіти. Якщо на першому етапі розвитку жіночих/гендерних досліджень частіше діяв принцип «додати жінок і перемішати», то на другому етапі – етапі перегляду традиційного знання і навчальних курсів – у фокус дослідниць і викладачок потрапили нові сфери знання (тіло, насильство, приватне життя, природа патріархату). Тобто, новий гендерний підхід порушив питання про дисципліни. Наприклад, як привілейоване становище вчених-чоловіків впливало на продукування наукового знання? Що відбиралося як гідне наукового (історичного, соціологічного і т.д.) знання?

У розвитку змісту жіночих/гендерних досліджень багато хто виділяє і третій етап, характерною рисою якого є увага до відмінностей і нерівності між самими жінками (класові, расові, етнічні, вікові й ін.), розуміння розмаїтості жіночих досвідів. Розвиток жіночих/гендерних досліджень і навчальних курсів на цій основі став можливим багато в чому завдяки появі до цього часу в університетах досить великої кількості жінок, насамперед, серед науковців і викладачів у сфері гуманітарних і соціальних наук. Вони привернули увагу вчених і громадськості до відсутності досліджень про роль жінок в історії, науці, до культурного формування фемінінності й маскулінності та уявлень про ролі статей у суспільстві і т.д. Були опубліковані роботи про тривалу дискримінацію жінок у суспільному і приватному житті, на ринку праці, про обмежений доступ до освіти і професійного розвитку, а також до політики на рівні прийняття рішень. Заглиблюючись у дослідження відносин статей, вивчаючи відносини гендеру і влади, вони кинули виклик традиційним уявленням про роль жінок і про статеві відмінності, що укорінилися в історії, літературі, психології, соціології.

Гендерні дослідження vs жіночі дослідження: