Формування критичного мислення

Критичне мислення як спосіб освоєння світу, поширене в американській системі освіти, необхідно сприймати як альтернативу ідейно-моральному вихованню, що позбавляє можливості студента виявляти свою індивідуальність і дозволяє не бути конформістом. У нашій освітній системі критичне мислення могло формуватися тільки в системі координат «суб’єктно-об’єктно-суб’єктних» відносин, коли студент стикається із суперечливою необхідністю (що визначає його внутрішній світ), що він повинен був перебороти за допомогою волі. Домінування офіційної ідеології в освіті змушувало об’єкт педагогічного впливу заглиблюватися в цю систему координат, щоб скористатися критичною функцією мислення. Тільки тоді, коли студент залишався сам на сам із собою, він міг не погоджуватися і заперечувати. Інакше кажучи, критичне мислення в нашій системі освіти могло формуватися тільки поза нею і найчастіше всупереч їй.

Потенціал критичного мислення для нашої освіти безцінний, тому що воно буде підставою для вироблення навичок самостійного творчого мислення. Але найважливіша його функція полягає в тому, що воно є критерієм адекватності освіти демократичним нормам, тому що «критичне мислення є інструментом і продуктом демократизації менталітету «пострадянської людини» [2].

Медіативний потенціал викладання

На відміну від української освіти, де викладач позиціонує себе як джерело знання і покладає на себе повноваження судді, оцінюючи результат його оволодіння студентами, американський викладач протягом навчального процесу виконує функції медіатора між студентами й знаннями. Навіть у ситуаціях, коли виникає необхідність оцінювати процес оволодіння знаннями, у яку наші викладачі привносять багато суб’єктивності, американські викладачі намагаються бути «інтелектуальним дзеркалом», щоб допомогти студентові самому співвіднести процес нагромадження інформації з його кінцевим результатом.

Висновки

Щоб зробити актуальною для української освіти філософію американської, необхідно зважати на наступні положення:

1) Філософія американської освіти найбільшою мірою відповідає тому, щоб студент став суб’єктом освітнього процесу, дозволяючи відкрити в ньому джерело саморуху й життєвості, необхідні для його здійснення.

2) Не можна актуалізувати дидактичне забезпечення американської освіти, роблячи це механічно або вибірково. Актуалізувати можна принципи й методологію як таку, тому що саме в них міститься філософія цієї освіти.

3) Всі ідеї в рамках філософії освіти мають рівнозначну цінність. Виходячи із цього, ми не повинні вважати, що якась ідея для нас може бути більш вагомою, ніж інша. Тільки у своєму взаємозв’язку й взаємозумовленості вони відтворюють загальну ідею, тобто саму суть цієї філософії.

4) Для розуміння американської філософії освіти потрібно вміти або заглиблюватися до її першоджерел, або дистанціюватися настільки від неї далеко, щоб можна було опинитися по той бік освітнього процесу.

5) Кожна ідея для своєї реалізації в українській освіті потребує свого ресурсу. І те, що можна зробити на рівні держави – це одне, але те, що можна зробити на рівні викладача – це інше, й воно насамперед містить у собі ресурс різноманітних тренінгів.

6) Проаналізовані реалії американської освіти не слід сприймати як ідеально функціонуючу систему. Але, порівняно з українською освітою, у ній найбільш повно представлені ідеї, які відповідають сутності освіти як такої, й тому можуть бути в ній успішно актуалізовані.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гегель Г. Философия права. – М., 1990. – С. 59.

2. Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление: Проблемы мирового образования XXI века. – Харьков, 1999. – С. 3.