в історичному аспекті 44 страница

лімфобластному лейкозі, ювенільному папіломатозі у дітей, а також дорослим

при злоякісних захворюваннях, гострому і хронічному активному вірусному

гепатиті В, розсіяному склерозі, вірусних захворюваннях очей.

Дозування. Призначається при вірусних герпетичних ураженнях у дозі по

1 млн МО 10 разів на курс, при хронічному гепатиті В - по 3 млн МО курсом з

10-ти - 15-ти ін'єкцій, при злоякісних пухлинах (рак сечового міхура, лейкоз та

ін.) доза збільшується до 10 млн МО. Препарат вводиться внутрішньом'язово.

Побічна дія: озноб, підвищення температури, підвищена втомлюваність,

головний біль, диспепсичні явища, шкірні висипання і свербіж, лейко- і тром-

боцитопенія, підвищення рівня печінкових ферментів у крові.

Протипоказання: алергійні захворювання. У зв'язку з пірогенністю пре-

парату при серцево-судинних захворюваннях його слід застосовувати під

контролем ЕКГ.

ВІФЕРОН (РОСІЯ) (людський рекомбінантний ІФН-а_2а) є новою лікар-

ською формою людського рекомбінантного ІФН-а_2ау вигляді супозиторіїв.

Показання: інфекційно-запальні захворювання в неонатальному періоді у

доношених і недоношених новонароджених (інфекційні захворювання ЦНС,

пневмонії, омфаліт, кон'юнктивіти), гепатити В, С і D у дітей та дорослих,

гломерулонефрити, які асоціюються з герпетичною і цитомегаловірусною ін-

фекціями у дітей та дорослих, герпес, хламідіоз, цитомегаловірусна інфекція

у дітей та дорослих.

Дози і спосіб використання: дітям до 7 років - віферон-1, дітям після 7

років і дорослим - віферон-2.

Пневмонії й інфекційні захворювання ЦНС: по 2 супозиторії на добу з 12-го-

динним інтервалом щоденно протягом 5 днів, 2-3 курси з перервами по 5 днів.

Гломерулонефрити: по 2 супозиторії на добу з 12-годинним інтервалом

протягом 10 днів, потім 3 рази на тиждень протягом 6-12 ти місяців.

Хронічні активні гепатити В, С, і D у дітей: по 2 супозиторії на день з 12-го-

динним інтервалом щоденно протягом 10 днів, потім по 2 супозиторії на день з

12-годинним інтервалом 3 рази на тиждень протягом 6-12 місяців.

Герпес, хламідіоз і цитомегаловірусна інфекція у дорослих: по 2 супози-

торії на день з 12-годинним інтервалом щоденно протягом 10 днів, а потім по

2 супозиторії на день з 12-годинним інтервалом 3 рази на тиждень протягом

3-12 місяців.

На даний момент проводяться дослідження віферону у вагітних з інфек-

ційно-запальною патологією з метою зниження захворюваності і смертності

новонароджених.

Протипоказання відсутні.

Побічної дії не виявлено.

Форма випуску: супозиторії, які містять 200 і 400 М0 ІФН на 1 г основи

(відповідно віферон-1 і віферон-2) і мембраностабілізуючі добавки.

РОФЕРОН-А (людський рекомбінантний ІФН-а_2а) отриманий за реком-

бінантною ДНК-технологією із використанням бактеріальних штамів Е. соїі,

які містять вбудований методом генної інженерії ген, що кодує людський ІФН.

Основний ефект препарату - протипухлинна дія, що проявляється у здатності

гальмувати in vitro проліферацію багатьох ліній людських пухлинних клітин.

Роферон-А рекомендується для лікування асоційованої зі СНІДом саркоми

Капоші, меланоми, волосатоклітинного лейкозу, активної форми хронічного

гепатиту В. За багатьма своїми характеристиками роферон-А близький до ві-

тчизняного реаферону. Препарат призначений для внутрішньом'язового і під-

шкірного введення.

Побічна дія. У більшості хворих, які отримують роферон-А, відзначаєть-

ся грипоподібний синдром, що характеризується підвищеною втомлюваністю,

підвищенням температури, ознобом, зниженням апетиту, головним болем, бо-

лем у м'язах і суглобах, гіпергідрозом. Ці прояви частково знімаються пара-

цетамолом, а також зменшуються при зниженні дози роферону-А. Із розладів

шлунково-кишкового тракту може відзначатися втрата апетиту і нудота. Зміни

гемопоезу полягають у транзиторній лейкопенії, яка у деяких випадках потре-

бує зменшення дози роферону-А. Також зрідка відзнаається тромбоцитопенія,

зниження гемоглобіну і показників гематокриту. Гематологічні зрушення нор-

малізуються протягом 7-10 діб після відміни препарату.

Протипоказання. Гіперчутливість до роферону-А та інших препаратів

ІФН, тяжкі захворювання серця, печінки і нирок, епілепсія та різні функціо-

нальні порушення ЦНС.

Форма випуску: флакони-ампули з порошком, що містять по 3><10⁶, 9><10⁶

і 18x10⁶ МО активності.

ВІЛФЕРОН (людський рекомбінантний ІФН-а_2а) є препаратом, отрима-

ним шляхом індукції вірусом Сендай в суспензійній культурі лімфобластних

клітин людини Namalwa. Вілферон є сумою підтипів ІФН-а людини, стабілі-

зованих людським альбуміном плазми в розчині з трис-гліциновим буфером.

Активним компонентом препарату є людський лімфобластний ІФН.

Препарат призначений для внутрішньовенного і внутрішньом'язового вве-

дення. Вілферон використовується при дисемінованих формах раку у вигляді

краплинних внутрішньовенних інфузій (1 інфузія - 6 г) у поєднанні з внутріш-

ньом'язовим введенням по 0,1 - 50x10⁶ МО. Тривалість курсу - до 5 тижнів.

При хронічному лімфолейкозі препарат дозують, виходячи із розрахун-

ку 1-7x10⁶ МО на 1 м² поверхні тіла. Препарат має дозозалежну токсичність,

пов'язану з розвитком загальних грипоподібних симптомів.

Форма випуску: флакони об'ємом 3 мл з активністю вілферону ЗхЮ⁶ і

10хЮ^бМО.

ЛАФЕРОН (УКРАЇНА) (людський рекомбінантний ІФНа_2Ь) є препара-

том, який отримують із застосуванням фагозалежної генно-інженерної біотех-

нології. Лаферон, подібно природному лейкоцитарному інтерферону, має три

основні види біологічної активності: імуномодулюючу, антивірусну та проти-

пухлинну. Препарат може бути застосованим у комплексній терапії дорослих

і дітей при:

- гострому і хронічному вірусному гепатиті В;

- гострих вірусних, бактеріальних та змішаних інфекціях у немовлят;

- гострих і хронічних септичних захворюваннях вірусної і бактеріальної при-

роди, включаючи дисеміновані форми гострого і хроніосепсису;

- герпетичних інфекціях різноманітної локалізації: оперізуючому лишаї, мно-

жинних герпетичних висипаннях, генітальній герпетичній інфекції, герпе-

тичних кератокон'юнктивітах та кератоувеїтах;

- папіломатозі гортані;

- розсіяному склерозі;

- злоякісних пухлинах.

При ГРВІ у дітей лаферон застосовують по 4-6 крапель у кожний носовий

хід 3-6 разів на день протягом 3-5 днів. При ГРВІ у дорослих препарат вво-

диться по 0,25 мл розчину (100 тис МО/мл) у кожний носовий хід 6-8 разів

на день. У разі гнійно-септичних захворювань доцільна така схема введення

препарату: в/в по 2-4 млн. МО 1 раз на добу у загальній дозі 12-16 млн. ОД

на курс. Лікування оперізуючого лишаю: щоденно 1 млн МО в/м та 2 млн МО

в 5 мл фізіологічного розчину п/шк в декілька точок навколо зони висипання.

Тривалість лікування 5-7 днів. Генералізовані шкірні висипання Herpes sim-

plex 1: щоденне в/м або п/шк (навколо осередку) введення препарату в дозі

2 млн ОД. При розсіяному склерозі рекомендують застосовувати лаферон в/м

по 1 млн МО 2-3 рази на добу 10-15 днів, а потім - по 1 млн МО 1 раз на добу

протягом півроку.

Побічна дія. При ін'єкційному застосуванні лаферону в дозах 3 млн МО і

вище деяких осіб може короткочасно морозити, проте повторні ін'єкції пере-

носяться спокійніше. При тривалих курсах іноді відзначається лейко- і тром-

боцитопенія, яка усувається зменшенням дози.

Протипоказання. Тривале застосування лаферону у високих дозах (3 млн МО

і вище) протипоказано при алергійних захворюваннях, а також при вагітності.

Форма випуску. Ліофільно висушений порошок в ампулах; активність у

кожній ампулі 1 млн МО або 3 млн МО.

ШТРОН-А (людський рекомбінантний ІФН-а_2Ь) отриманий за рекомбі-

нантною ДНК-технологією із використанням бактеріальних штамів Е. соїі, що

містять вбудований генно-інженерним шляхом ген, який кодує цей людський

білок. Препарат виявляє антивірусну дію проти ВГС, риновірусів, вірусів про-

стого герпесу 1-го і 2-го типу та ін. Інтрон-А рекомендується для лікування

волосатоклітинного лейкозу, множинної рецидивуючої мієломи у пацієнтів,

нечутливих до всіх видів хіміотерапії, а також саркоми Капоші, яка асоціюєть-

ся зі СНІДом.

Як і інші препарати ІФН-а, інтрон-А має імуномодулюючу дію. Препарат

призначений для внутрішньом'язового і підшкірного (на воді для ін'єкцій), а

також для внутрішньовенного введення (на ізотонічному розчині).

Побічна дія. Астенія, підвищення температури, гіпергідроз, виникнення

ознобу, відсутність апетиту, поява міалгії, артралгії і головного болю. Ці симп-

томи частково знімаються парацетамолом. У окремих пацієнтів виникають су-

хість шкіри, свербіння, ламкість і помірне випадання волосся. Інші розлади:

ринорея, стоматит, фарингіт, порушення гемокоагуляції, розлади зору, грудний

біль, судоми в ногах.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату і його складових

компонентів, в першу чергу до самого ІФН, тяжкі захворювання серця, нирок і

печінки, різні варіанти депресії кровотворення, епілепсія і інші розлади ЦНС.

Форма випуску- флакони з порошком, що містять по 1 * 10⁶,3 х 10⁶ і 1 Ох 10⁶ МО

активності.

БЕРОФОР (людський рекомбінантний ІФН-ос_2с) виготовлений за реком-

бінантною ДНК-технологією з використанням бактеріальних штамів Е. сої і.

Берофор перешкоджає реплікації вірусів й інгібує in vitro проліферацію зна-

чного спектру пухлинних клітин. Берофор рекомендується для лікування во-

лосатоклітинного лейкозу, папіломатозу гортані, Herpes Zoster і герпетичного

кератиту. Препарату властива також імунорегулююча дія, що проявляється в

активації ПК і у збільшенні експресії поверхневих рецепторів на імунокомпе-

тентних клітинах. Препарат призначений для внутрішньом'язового, підшкір-

ного введення і місцевого використання у вигляді крапель для очей.

Побічна дія. Грипоподібний синдром у вигляді підвищеної втомлюванос-

ті, відсутності апетиту, нудоти, блювання, головного болю, ознобу, запамо-

рочення, м'язових болів. Нерідко, особливо в перші дні лікування, підвищу-

ється температура тіла. Одночасно з берофором не можна вводити у-глобулін.

Перерва між курсом берофору і введенням у-глобулінів повинна бути не менше

З тижнів. Дія берофору може бути інгібована ацетилсалициловою кислотою.

Форма випуску: флакони, що містять по 15 мкг сухої речовини (актив-

ність 5х 10⁶ МО, упаковка містить 5, 50 і 100 флаконів) і по 6 мкг сухої речови-

ни (активність 2хЮ⁶ МО упаковка містить 5 і 50 флаконів).

ЕГІФЕРОН (ВЕНГРІЯ) (людський лейкоцитарний ІФН-а) є препаратом,

отриманим в результаті обробки лейкоцитів крові людини очищеним вірусом

Сендай. Егиферон є сумішшю підтипів ІФН-а, які є продуктами більш ніж 20

генів. Це обумовлює широкий спектр біологічної дії препарату На відміну від

попередніх препаратів, даний засіб містить природний, а не рекомбінантний

інтерферон.

Егиферон виявляє антивірусну, протипухлинну і імуномодуляційну дію.

Препарат дозозалежно збільшує опосередковану антитілами активність люд-

ських природних кіл єрів. Препарат призначений для в/м ін'єкцій і місцевого

застосування, але непридатний для внутрішньовенного введення.

Препарат рекомендований при таких вірусних інфекціях:

• герпетичних захворюваннях рогівки, губ і статевих органів, гінгівостома-

титах;

• оперізуючому лишаї, гострому і хронічному вірусному гепатиті В, при па-

піломах;

• лімфопроліферативних захворюваннях.

Побічна дія. Після введення егиферону можливі поява нудоти, погіршен-

ня загального самопочуття, підвищення температури. При тривалому введенні

великих доз егиферону (до 10-20x10⁶ МО на день) може спостерігатись тран-

зиторна тромбоцитопенія, анемія, ферментативна недостатність. Можливий

розвиток алергійних реакцій за типом кропивниці.

Протипоказання: алергійні прояви, відзначені раніше у випадках терапії

ІФН.

Форма випуску для ін' єкційного введення - ампули по 3 х 10⁶ МО, для міс-

цевого використання (наносять на шкіру і очі) в тубі у вигляді водної мазі.

ПРЕПАРАТИ р-ІНТЕРФЕРОНІВ

ФЕРОН (людський фібробластний ІФН-Р) має широкий спектр антивірус-

ної дії, яка реалізується через систему імунного захисту. Противірусна актив-

ність ферону виявлена до Herpes simpex, Naricella zoster, Polio-, Adenoviruses та

інших вірусів. Препарат індукує синтез клітинами противірусних білків, які об-

межують поширення вірусу в організмі. Подібно до егиферону, препарат ферон

також містить інтерферон природного походження. При вірусному гепатиті ан-

тивірусна активність ферону в 6 раз перевищує таку у рекомбінантного ІФН-а₂.

Ферону притаманна чітка протипухлинна дія, що реалізується через ци-

тостатичні механізми (інгібування синтезу ДНК в пухлинних клітинах, про-

лонгація клітинного циклу, пригнічення синтезу білка). Імунорегуляторний

ефект препарату полягає у посиленні активності ПК, реакцій Т-клітинної і ан-

титілозалежної клітинної цитотоксичності, фагоцитозу макрофагами.

Препарат призначений для внутрішньовенного введення і місцевого засто-

сування.

При введенні ферону іноді виникають симптоми гіперчутливості у вигляді

висипу і свербежу. При цьому препарат відміняють. Також можуть розвину-

тись лейкопенія, тромбоцитопенія, еритропенія і олігохромемія. У деяких па-

цієнтів підвищується рівень печінкових ферментів, а також лужної фосфатази

і лактатдегідрогенази, з'являється альбумінурія.

Погіршення загального стану хворого проявляється у вигляді підвищенні тем-

ператури (знімається введенням жарознижуючих засобів), ознобу, апатії тощо.

Протипоказання. Підвищена чутливість до ферону або бичачого сироват-

кового альбуміну, а також до вакцинальних препаратів.

Форма випуску: флакони, що містять ІхЮ⁶ МО і ЗхЮ⁶МО.

3.2. Препарати колонієстимулюючих факторів

Нейпоген (філграстим) — неглікозильований рекомбінантний колонієс-

тимулюючий фактор гранулоцитів людини. Препарат викликає значне збіль-

шення кількості нейтрофілів у периферійній крові і невелике збільшення рів­

ня моноцитів. Діє протягом 24 годин після введення. Ступінь зростання рівня

нейтрофілів у крові при застосуванні нейпогену прямо залежить від величи-

ни дози препарату. Даний імунотропний засіб застосовують при абсолютних

нейтропеніях різного генезу - при гіпо- або апластичних анеміях аутоімунного

характеру, при цитостатичній терапії злоякісних пухлин і лейкозів, у разі при-

гнічення мієлопоезу токсичного характеру (ендо- або екзогенними токсинами).

При цитотоксичній терапії нейпоген рекомендують застосовувати у дозі 5 мкг

(0,5 млн ОД)/кг маси тіла 1 раз на добу. У хворих, які отримують мієлоабластив-

ну терапію з наступною трансплантацією червоного кісткового мозку, -10 мкг/

кг/добу у вигляді в/в інфузії протягом 30 хвилин. Хворим, яким проводиться

мобілізація клітин попередників гемопоезу в периферійній крові, рекомендо-

вана доза препарату має складати 10 мкг/кг на добу підшкірно або шляхом без-

перервного внутрішньовенного введення протягом 24 годин 6 днів підряд.

Побічна дія. При застосуванні нейпогену розвивається грипоподібний

синдром, психомоторне збудження, підвищення судомної готовності, артері-

альна і внутрішньочерепна гіпертензія. При передозуванні можливий розви-

ток лейкемо'їдної реакції.

Протипоказання. Епілепсія, підвищена судомна готовність, вагітність,

лактація, гідроцефалія, стани, що супроводжуються підвищенням проникнос-

ті гематоенцефалічного бар'єру, нестабільна стенокардія, висока артеріальна

гіпертензія, лейкемоїдні реакції в анамнезі.

Форма випуску. Випускається у флаконах (150 мкг, 300 мкг, 400 мкг) по 1

штуці в упаковці.

Лейкомакс (молграмостим) - рекомбінантний людський гранулоцитар-

но-макрофагальний колонієстимулюючий фактор. У порівнянні з нейпогеном

має ширший спектр дії. Під впливом лейкомаксу інтенсифікується утворення

не тільки нейтрофілів, але й моноцитів і частково - Т-лімфоцитів. Препарат

здатен посилювати експресію антигенів головного комплекса гістосумісності

II класу на макрофагах, що супроводжується поліпшенням умов антигенної

презентації, а також підвищувати продукцію антитіл. Крім того, лейкомакс

чинить виразний вплив на функціональну активність зрілих макрофагів (по-

силення фагоцитозу, цитотоксичності). Отже, препарат має досить широкий

діапазон імунотропної активності.

Максимальна добова доза лейкомаксу складає 10 мкг/кг маси тіла. При ци-

тостатичній терапії застосовується у дозі 5-10 мкг/кг маси тіла на добу № 7-10.

При апластичній анемії препарат вводять підшкірно в дозі 3 мкг/кг 1 раз на добу

№ 10-12. Хворим з лейкопеніями, пов'язаними з інфекційними захворювання-

ми, лейкомакс застосовується підшкірно в дозі від 1 до 5 мкг/кг 1 раз на добу.

Побічна дія і протипоказання аналогічні таким у нейпогену.

Форма випуску. Випускається у флаконах у вигляді ліофілізованого по-

рошку (150 мкг, 300 мкг, 400 мкг), в упаковці міститься 1 флакон.

Граноцит (ленограстим) - рекомбінантний людський гранулоцитарний

колонієстимулюючий фактор. За властивостями відповідає нейпогену.

3.3. Препарати еритропоетинів

Еритростим містить рекомбінантний еритропоетин людини. За зо-

внішнім виглядом це прозорий безбарвний розчин у флаконах (ампулах).

Еритростим стимулює утворення еритроцитів, діючи на пізні попередники

цих формених елементів і виступаючи фактором термінального диференцію-

вання еритроїдних клітин.

Слід зазначити, що рекомбінантний еритропоетин не відрізняється від

природного глікопротеїнового гормону людини як за біологічною, так і за іму-

нологічною активністю. Дефіцит еритропоетину виникає у хворих з хроніч-

ною нирковою недостатністю (ХНН), що піддавались процедурам гемодіалі-

зу; у хворих з пересадженими нирками; у випадку ЕПО-залежної анемії або

за умови гострої втрати крові; при анемії, пов'язаній з хіміотерапією раку, зі

СНІДом, радіаційними ураженнями тощо. Важливо відмітити, що препарат не

тільки відновлює пул циркулюючих еритроцитів, але й справляє відчутну іму-

номодулюючу дію.

Еритростим вводять внутрішньовенно. Тривалість введення має складати

не менше 2 хвилин. Хворим, що піддавались гемодіалізу, препарат вводять у

кров через артеріовенозну фістулу одразу після гемодіалізу. Препарат не мож-

на вводити разом з розчинами інших лікарських засобів.

Початкова доза еритростиму складає 50 МО/кг 3 рази на тиждень. У про-

цесі лікування необхідно стежити за швидкістю підвищення гематокриту. При

підвищенні гематокриту більше 0,5 % на тиждень дозу не змінюють. Якщо ж

підвищення гематокриту менше ніж 0,5 % на тиждень, дозу збільшують на

25 МО/кг через кожні чотири тижні. Однак максимальна доза не повинна пе-

ревищувати 200 МО/кг тричі на тиждень. Метою терапії є досягнення рівня

гематокриту 30-35 % і зростання рівня гемоглобіну на 10-12 %, після чого

слід зменшити останню дозу препарату наполовину і індивідуально підібрати

її для підтримання бажаного рівня гематокриту і гемоглобіну.

Для успішної терапії еритростимом слід ліквідувати у пацієнтів нестачу

заліза, фолієвої кислоти і вітаміну В₁₂, що найчастіше спостерігається через 2

місяці після початку лікування еритростимом. Також має проводитись контр-

оль за рівнем артеріального тиску з використанням, за потреби, антигіпертен-

зивних препаратів (здебільшого периферичних вазодилятаторів).

Побічна дія препарату полягає у підвищенні артеріального тиску. При цьо-

му призначають антигіпертензивні препарати або знижують дозу еритростиму.

Протипоказання - вагітність, лактація. Крім того, еритростим з обереж-

ністю призначають при злоякісних пухлинах, тромбоцитозі, епілептиформних

станах, гіпертонічній хворобі і у випадку підвищеної чутливості до альбумінів

сироватки крові. При гемодіалізі для попередження тромбоутворення в діа-

лізаторі під час процедури слід збільшити дозу гепарину. Застосування ери-

тростиму може призвести до розвитку гіперкаліємії. Для попередження цього

стану призначають відповідну дієту.

Форма випуску препарату: ампули або флакони по 500 МО, 2000 МО,

4000 МО або 10000 МО.

§3. Імунотропні препарати з імуносупресивною

активністю

1. Цитостатики

Азатіоприн (Azathioprinum) - антиметаболіт пуринів, що порушує син-

тез нуклеїнових кислот. За хімічною будовою і біологічною дією азатіоприн

близький до меркаптопурину. Має цитостатичну активність і виявляє імуно-

депресивний ефект. У великих дозах (10 мг/кг) препарат пригнічує функцію

кісткового мозку, порушуючи проліферацію гранулоцитів і викликаючи тим

самим лейкопенію.

Азатіоприн застосовують для пригнічення реакцій тканинної несумісності

при пересадці органів, а також при деяких аутоімунних захворюваннях - ревма-

тоїдному артриті, неспецифічному виразковому коліті, системному червоному

вовчаку, вовчаковому нефриті, хронічному гепатиті та ін. При аутоімунних за-

хворюваннях, як правило, препарат призначають по 1,5-2 мг/кг на добу, але за

необхідності застосовують до 200-250 мг на добу (в 2-4 прийоми). Тривалість

курсу лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання.

Лікування азатіоприном повинно проводитись під пильним лікарським на-

глядом. Необхідно слідкувати за картиною крові. В перші 8 тижнів лікування

слід щоденно проводити повний аналіз крові з підрахунком тромбоцитів. При

зменшенні кількості лейкоцитів до 4><10⁹/л дозу препарату зменшують, а при

рівні 3*10⁹/л його відміняють і призначають повторні переливання препаратів

крові і стимулятори лейкопоезу.

Побічна дія полягає у виникненні нудоти, блювання, втрати апетиту. При

тривалому застосуванні розвивається токсичне ураження печінки, можливі

алергічні реакції.

Протипоказаний при значному пригніченні гемопоезу з розвитком лейко-

пенії, тяжких захворюваннях печінки і вагітності.

Форма випуску: таблетки по 0,05 г (50 мг) по 50 або 100 штук у флаконах.

Метотрексат (Methotrexate) є аналогом фолієвої кислоти за хімічною

будовою, а за фармакологічною дією - її антагоністом. Препарат використо-

вують при аутоімунних процесах, оскільки за цих умов мають місце суттє-

ва гіперактивація Т- і В-систем імунітету, підвищення вмісту комплементу,

зростання синтезу і продукції простагландинів та інших прозапальних аген-

тів. Метотрексат, поряд з імунодепресивним ефектом, виявляє досить помітну

протипухлинну активність. При судинних проявах аутоімунної патології, на-

приклад, синдромі Рейно, метотрексат має перевагу перед іншими імуноде-

пресантами. Враховуючи, що метотрексат пригнічує кістковий мозок, доціль-

но періодично призначати стимулятори лейкопоезу.

Протипоказання: вагітність. Обмежується застосування в дітородному

періоді.

Побічні ефекти частіше виникають у людей з ожирінням, схильністю до

алкоголю, в похилому віці, на тлі цукрового діабету, при ураженнях нирок і

печінки.

Форма випуску: випускається в таблетках по 2,5 мг і в ампулах по 0,005

(5 мг) для в/м або в/в введення (розчин готують перед використанням).

Сульфасалазин (Sulphasalazinum) - препарат, що за хімічною будовою є

азотною сполукою сульфопіридину із саліциловою кислотою. Засіб виявляє анти-

бактеріальну дію щодо диплококів, стрептококів, гонококів, кишкової палички.

Під впливом сульфосалазину знижується аутоагресивність патологічного про-

цесу, в багатьох випадках зменшується рівень аутоантитіл. Взаємопідсилюючий

ефект імуносупресії дає поєднання препаратів сульфасалазину і азатіоприну.

При цьому до обраної дози сульфасалазину додають по 50 мг азатіоприну 2-3

рази на день. Салазини застосовують досить довготривало, поліпшення настає

лише через 3-4 місяці безперервного застосування препарату.

Доза всередину: таблетки по 0,5 г 4 рази на день після їжі протягом 4-6

тижнів на тлі вживання достатньо великого об'єму лужного питва. При від-

сутності ефекту можна змінити схему терапії: протягом 1-го тижня приймати

по 0,5 г 2 рази на день, протягом 2-го - по 1 г 2 рази на день, а протягом 3-го

тижня й надалі - по 1,5 г 2 рази на день.

Побічні явища: нудота, блювання, головний біль, запаморочення; при

лейкопенії прийом препарату слід припинити.

Препарат протипоказаний, якщо в анамнезі мали місце токсико-алергічні

реакції на сульфаніламіди.

Форма випуску: таблетки по 0,5 г в упаковці по 50 штук.

Циклоспорин (Cyclosporunum) є препаратом поліпептидної природи,

що складається із 11 амінокислотних залишків. Засіб подовжує термін вижи-

вання різних алогенних трансплантатів (шкіри, нирок, серця та ін.). Механізм

дії циклоспорину А пов'язаний з вибірковою і зворотною зміною функції лім-

фоцитів посередництвом пригнічення утворення і секреції лімфокінів і блока-

ди їх зв'язування із специфічними рецепторами. Зворотне пригнічення продук-

ції інтерлейкіну-2 й інших факторів росту Т-клітин призводить до пригнічення

диференціювання і проліферації Т-лімфоцитів, які беруть участь у відторгнен-

ні трансплантатів, зниження продукції інтерлейкінів та інших лімфокінів.

Препарат застосовують в/в і всередину. В/в введення здійснюють повіль-

но (краще краплинним шляхом) в ізотонічному розчині NaCl або 5 % розчині

глюкози. Початкова доза складає при парентеральному введенні 3-4 мг/кг на

день, при прийомі всередину - 10-15 мг/кг на день. Далі підбирають дозу, ви-

ходячи із концентрації циклоспорину А в крові.

Побічні прояви: порушення функції нирок, печінки, шлунково-кишково-

го тракту (нудота, блювання, анорексія), гіперплазія ясен, тромбоцитопенія,

затримка рідини в організмі, судоми та інші.

Форма випуску: розчин перорального використання, що містить 100 мг

препарату в 1 мл; концентрат для в/в вливання (ампули по 1 або 5 мл, що міс-

тять по 50 або 650 мг в 1 мл); капсули, що містять по 50 або 100 мг циклос-

порину А. Розчин циклоспорину А випускається з додаванням поліоксиети-

льованої рицинової олії і етилового спирту. Концентрат циклоспорину для в/в

введення розводять ex tempore ізотонічним розчином NaCl або 5 % розчином

глюкози у співвідношенні 1:20-1:100. Розведений розчин можна зберігати не

більше 48 годин.

ЛефлуномІД (Арава, фірма Aventis Pharma Deutschland) - новий імуно-

супресивний препарат, що має селективний вплив на активовані імунокомпе-

тентні клітини. За хімічною структурою лефлуномід є дериватом ізоксазолу.

Основний механізм дії препарату пов'язаний з блокадою синтезу піримідинів

de novo. Як відомо, активовані лімфоцити синтезують піримідини переважно

de novo, що й обумовлює їх високу чутливість до дії лефлуноміду і селек-

тивність останнього. Імуномодулюючі і протизапальні властивості препарату

пов'язані з блокадою ефектів ФНП-а, інгібуванням продукції активних форм

кисню і пригніченням хемотаксису нейтрофілів. Останнім часом лефлуно-

мід широко застосовується у базисній терапії ревматоїдного артриту в дозі