в історичному аспекті 43 страница

захворювання). Упродовж наступних 2-х місяців Бронхо-Мунал приймають по

1 капсулі 10 днів підряд. Між курсами рекомендовані 10 денні інтервали.

Побічна дія. При застосуванні препарату іноді можуть спостерігатися лег-

кі диспептичні розлади і підвищення температури.

Протипоказанням є індивідуальна гіперчутливість до компонентів пре-

парату.

Форма випуску: капсули по 7 мг №10 або №30 в упаковці.

1.4. Імунотропні препарати грибкового походження

Суспензія ЗИМОЗану (Suspenzio Zymosani) є суспензією (1:1000 в ізо-

тонічному розчині NaCl) полісахаридів, які отримують із культури пекарських

дріжджів. Препарат рекомендується для використання в якості неспецифічного

стимулятора лейкопоезу при променевій терапії і хіміотерапії пухлин. Вводять

в/м по 1-2 мл через день, на курс лікування - 5-10 ін'єкцій. Для попередження

виникнення лейкопенії використовують одночасно з променевою терапією або

хіміотерапією.

Протипоказаний при підвищеному вмісті лейкоцитів, при великих пух-

линах, метастазах у печінку.

Форма випуску: в ампулах по 1 і 2 мл (0,001-0,002 г зимозану).

Імуномакс. Імуномакс є імунотропним препаратом, який отримано із

грибів Lentinula edodes і Grifola frondosa. Діючими речовинами є грифолан,

який посилює активність макрофагів, і так звана D-фракція, яка потенціює

клітинну ланку імунітету. Крім того, препарат містить цілу низку субстанцій,

які розпізнаються макрофагами і дендритними клітинами як патогензв'язані

молекулярні шаблони, що забезпечує активацію імунної системи природним

шляхом. При цьому слід зазначити, що гриби, з яких отримано препарат, міс-

тять молекулярні шаблони, що належать до різних типів організмів (целюлозу

рослин, хітин тварин, полісахариди бактерій), що забезпечує потрійну акти-

ваційну дію на антигенпрезентуючі клітини. Вельми корисною властивістю

є здатність препарату нормалізувати так званий метаболічний синдром - під-

вищувати толерантність до глюкози, знижувати гіперліпідемію, чинити гепа-

топротекторний, антиатеро-склеротичний і антиоксидантний ефекти. Отже,

імуномакс може бути рекомендований як імунотропний засіб вибору у осіб

похилого віку.

Форма випуску. Випускається у таблетованій формі для перорального

прийому.

Натрію нуклеїнат (Natrii nucleinas), або натрієва сіль нуклеїнової

кислоти. Одержують шляхом гідролізу дріжджів з подальшим очищенням.

Препарат сприяє прискоренню процесу регенерації, стимулює діяльність

кісткового мозку, викликає лейкоцитарну реакцію, стимулює лейкопоез, а та-

кож фактори імунітету: міграцію і кооперацію Т- і В-лімфоцитів, фагоцитар-

ну активність макрофагів і активність факторів природженої резистентності.

Застосовують натрію нуклеїнат у комплексній терапії як імуностимулюючий

засіб при захворюваннях, що супроводжуються розвитком імунодефіциту, зо-

крема при лейкопеніях і агранулоцитозі. Приймають всередину після їжі. Як

імуностимуляційний засіб призначають дорослим у добових дозах 1,0; 1,5-2,0

г (в 3-4 прийоми). Тривалість лікування - від 2 тижнів до 3 місяців і більше.

Дітям до 1 року призначають від 0,005 до 0,01 г препарату на прийом, від 2 до

5 років від 0,015 до 0,05 г, від 5 до 7 років від 0,05 до 0,1 г, від 8 до 14 років

від 0,2 до 0,3 г 3-4 рази на день. Людям похилого і старечого віку зі зниженою

імунною реактивністю препарат призначають по 1,0-1,5 г на день протягом

2-3 тижнів 2 рази на рік (весною і восени). При лейкопеніях натрію нуклеїнат

застосовується у дозі 0,1-0,2 г 4 рази на день і більше. Лікування препаратом

проводять під контролем імунного статусу.

Форма випуску: у флаконах із темного скла по 100 г.

1.5. Препарати бактеріофагів

Препарати бактеріофагів є стерильними фільтратами фаголізатів відповід-

них бактерій. Діючим фактором є бактеріофаги, яким притаманна здатність

руйнувати бактерії. Препарати бактеріофагів можуть бути використані як засіб

антибактеріальної терапії, насамперед при гнійних інфекціях.

Показання до застосування:

- захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів (пневмонії, плеврити, ан-

гіни);

- інфекції нирок та сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит, уретрит);

- захворювання шлунково-кишкового тракту (коліт, ентероколіт, черевний

тиф, дизентерія, сальмонельоз, дисбактеріоз, диспепсія);

- запальні захворювання жовчного міхура (холецистит);

- інфекції шкіри (піодермія, фурункульоз, абсцеси, інфіковані рани).

Препарати рекомендуються з лікувальною і профілактичною метою при

операціях на шлунково-кишковому тракті, при перитонітах, акушерських

операціях, ампутаціях і відкритих переломах кісток, опіках, артритах та інш.

Препарати бактеріофагів можуть застосовуватись місцево (лініменти), рек-

тально, внутрішньопорожнинно, через рот (за 20-30 хв. до приймання їжі).

Таблиця 67.

Дозування рідких бактеріофагів

Лініменти бактеріофагів:

- від 5 до 20 г залежно від площі вогнища ураження 1-2 рази на день, а також

при перев'язках.

Таблетовані бактеріофаги:

- до 3 років - 1 таблетка 3-4 рази на день;

- старше 3 років - 1-2 таблетки 3-4 рази на день.

Свічки бактеріофагів:

- до 1 року - Уг свічки 1 раз на день;

- старше 1 року - 1 свічка 1 раз на день.

2. Імунотропні препарати синтетичного походження

Тимоген (Thymogenum) є синтетично отриманим дипептидом, який

складається із залишків амінокислот глутаміну і триптофану. Препарат має

імуностимулювальну дію, а також посилює діяльність факторів природженої

резистентності організму. Показаннями до використання препарату відпові-

дають таким для імуностимуляторів тимічної групи. З профілактичною ме-

тою використовується для попередження ускладнень при інфекційних захво-

рюваннях. Застосовується інтраназально і внутрішньом'язово. Інтраназально

(головним чином при ГРВІ) призначають по 3-5 крапель (0,01 % р-ну) в кожну

половину носа 2-3 рази на день. Внутрішньом'язово препарат вводять протя-

гом 3-10 днів: дорослим по 50-100 мкг (300-1000 мкг на курс), дітям віком до

1 року - по 10 мкг, віком від 1 до 3 років - по 1-20 мкг, віком від 4 до 6 років

- по 20-30 мкг, дітям від 7 до 14 років - по 50 мкг. За потреби проводять по-

вторний курс лікування через 1-6 місяців.

Форма випуску: 0,01 % розчин у флаконах або тюбиках-крапельницях

(краплі для носа); ліофілізований порошок або пориста маса по 0,0001 г у

скляних герметично закритих флаконах, в упаковці по 5 або 10 флаконів.

Лікопід - імуномодуляційний препарат, що за хімічною природою є N-

ацетил-глюкозамініл-М-ацетил-мураміл-аланіл-О-ізоглутаміном або глюкоза-

мінілмураміл дипептидом (ГМДП). Діючий фактор лікопіду (ГМДП) є універ-

сальним мінімальним компонентом бактеріальної стінки, який відіграє роль

природного модулятора імунної системи. Лікопід модулює всі ланки імунної

системи, але насамперед - макрофагально-фагоцитарну ланку, ураження якої

відіграє провідну роль в патогенезі хронічних гнійних інфекцій. При введен-

ні лікопіду активується поглинання і руйнування патогенних мікроорганізмів

фагоцитами, передача інформації про мікроби іншим імунокомпетентним

клітинам, розпізнавання і знищення інфікованих вірусами клітин. За рахунок

синтезу макрофагами цитокінів активується Т-клітинна ланка імунітету і про-

дукція захисних антитіл (сироваткових антитіл і секреторного IgA слизових).

Лікопід індукує синтез інтерферону, який є одним із основних факторів, що

забезпечують противірусний і протипухлинний імунітет. Препарат нормалізує

знижений рівень лейкоцитів крові. В результаті реалізації описаних ефектів

багаторазово підвищується стійкість організму до патогенних бактерій, віру-

сів і грибів, відбувається стимуляція процесів регенерації і лейкопоезу.

У дітей лікопід використовується у вигляді таблеток по 1 мг, у дорослих

- по 10 мг. При лікуванні хронічних інфекцій дихальних шляхів і гнійних ін-

фекцій шкіри у дітей віком від 1 до 16 років лікопід застосовують в дозі 1 мг

всередину 1 раз на добу протягом 10 днів. При лікуванні герпетичних інфекцій

всіх локалізацій у дітей віком від 1 до 16 років - по 1 мг 3 рази на добу всереди-

ну протягом 10 днів. При лікуванні хронічних вірусних гепатитів В і С у дітей

віком від 1 до 16 років - по 1 мг 3 рази на добу всередину протягом 20 днів.

При довготривалому перебігу інфекцій у новонароджених (пневмонії, ентеро-

коліти, сепсис, післяопераційні ускладнення та ін.) лікопід застосовують по

0,5 мг всередину 2 рази на добу протягом 7-10 днів.

Серйозних побічних ефектів при лікуванні лікопідом не виявлено. Однак

не рекомендується застосовувати препарат в гострій фазі запалення з високою

лихоманкою.

Форма випуску: таблетки по 1 мг і 10 мг; по 10 таблеток в блістерній

упаковці.

Поліоксидоній є кополімером М-окси-1,4-етиленпіперазину та (N-кар-

боксиетил)-1,4-етиленпіперазинію броміду. Це ліофілізована пориста маса з

жовтуватим відтінком, добре розчинна у воді і новокаїні. Препарат модулює

механізми імунного захисту посередництвом активації фагоцитозу й анти-

тілоутворення, підвищуючи стійкість організму до бактеріальних і вірусних

інфекцій. Поліоксидоній відновлює нормальний перебіг імунних реакцій при

тяжких формах імунодефіцитних захворювань, в т. ч. внаслідок старіння, ура­ження іонізуючим опроміненням, терапії стероїдами, цитостатиками, а також

в умовах пухлинного процесу. Важливо відмітити, що препарату притаманні

певні дезінтоксикаційна, антиоксидантна і мембранопротекторна властивості.

Засіб характеризується пролонгованою дією, добре поєднується з різними гру-

пами лікарських засобів (антибіотиками, противірусними, протипухлинними,

антигістамінними, бронхолітичними, гормональними препаратами та ін.), не

впливає на метаболізм інших лікарських речовин, безпечний при використан-

ні, не викликає алергійних і інших виразних побічних реакцій. Поліоксидоній

добре всмоктується і розподіляється в тканинах при внутрішньом'язовому і

підшкірному введенні. В організмі препарат руйнується і виводиться двофазно

переважно нирками, при цьому період напіввиведення швидкої фази складає

1,5 години, а повільної - 84 години. Засіб призначений для активації імунітету

і найбільш ефективний при застосуванні в поєднанні з традиційними метода-

ми лікування.

Препарат призначають дорослим внутрішньом'язово в дозі 6 мг 2 рази на

тиждень курсом 5-10 ін'єкцій. За потреби курс лікування може бути повторе-

ний багаторазово з інтервалом від 1 до 6 місяців між курсами. Перед ін'єкцією

препарат розчиняють в 1-2 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, дисти-

льованої води або 0,25-0,5 % розчину новокаїну. Розчин поліоксидонію збері-

ганню не підлягає.

При гострих запальних захворюваннях: стартова ін'єкція складає 12 мг, а

далі - по 6 мг 2 рази на тиждень. Курс - 5-10 ін'єкцій. При хронічних запаль-

них захворюваннях препарат застосовується у дозі 6 мг 2 рази на тиждень кур-

сом до 10-15 ін'єкцій. Хворим з урогенітальними інфекціями поліоксидоній

вводять по 6 мг 3 рази на тиждень в/м у поєднанні з антибіотиками. Курс ліку-

вання при цьому складає 10-15 ін'єкцій. При хронічному рецидивному герпесі

препарат призначають в дозі 6 мг в/м в поєднанні з ацикловіром і препарата-

ми інтерферонів. Курс лікування може сягати 15-ти ін'єкцій, причому перші 5

ін'єкцій вводять через день, наступні 5 - два рази на тиждень, а останні - один

раз на тиждень.

У онкологічних хворих поліоксидоній застосовується з такою метою:

• для профілактики імунодепресивного впливу пухлини (по 6 мг два рази на

тиждень, курс 2-3 місяці);

• на тлі хіміотерапії для зниження імунодепресивного впливу цитостатиків

(по 6-12 мг через 2 дні в курсовій дозі не менше 60 мг);

• для корекції імунної недостатності після хіміо- та радіаційної терапії (дов-

готривале використання поліоксидонію від 2-3 місяців 1 до року по 6-12 мг

один раз на тиждень);

• для зниження гепато- і нефротоксичної дії хіміотерапевтичних засобів (по

6-12 мг за 3-18 годин до введення базисних препаратів).

Слід зазначити, що можлива болючість у місці введення препарату. Для її

попередження вміст ампули необхідно розчинити в 0,25-0,5 % розчині новока-

їну за умови відсутності індивідуальної підвищеної чутливості до останнього.

Протипоказання - вагітність.

Форма випуску: ампули із нейтрального скла, що містять 0,003 г (для ді-

тей) або 0,006 г (для дорослих) діючої речовини, а також супозиторії по 6 мг

препарату.

Галавіт - новий синтетичний імуномодуляційний засіб. Подібно до по-

передніх препаратів, основними мішенями дії галавіту є антитілогенез і фаго-

цитоз. При застосуванні даного засобу відмічається посилення синтезу імуно-

глобулінів класу G і підвищення їх афінності до епітопів патогену. Найбільш

ймовірно, що підвищення афінітету антитіл обумовлено насамперед посилен-

ням процесів фагоцитозу, що призводить до трансформації незавершеного фа-

гоцитозу у завершений і підвищення якості антигенної презентації. Відмінною

рисою галавіту є регуляторний вплив на проліферацію природних кілерів і Т-

лімфоцитів за рахунок стимуляції синтезу інтерферонів а і у.

При гострих кишкових інфекціях препарат застосовується в одноразовій

дозі 0,2 г в/м, а потім - по 0,1 г в/м 1 раз на день №2-3. При хронічному і ре-

цидивному фурункульозі протягом перших 3-х діб галавіт вводять по 0,1 г в/м

щоденно, а в подальшому - по 0,1 г через день № 20-25. При урогенітальній

інфекції рекомендується наступний режим дозування препарату: протягом го-

строго періоду по 0,2 г на добу, а потім - по 0,1 г 1 раз на три доби №15-25.

При гнійному перитоніті й інших тяжких гнійно-септичних ускладненнях га-

лавіт застосовують у добовій дозі 0,1 г №5-10, а у відновлювальний період

- по 0,1 г 1 раз на 3 доби. Залежно від індивідуальних особливостей хворого

і специфіки клінічної картини дози препарату і режим його введення можуть

дещо варіювати.

Побічні реакції: можливі алергійні реакції на препарат, які зустрічаються

досить рідко.

Форма випуску: флакони (№5), які містять по 0,1 г ліофілізованого по-

рошку, а також ректальні супозиторії по 0,1 г №10.

Імунофан (0,005 % розчин для ін'єкцій) за хімічною структурою є гекса-

пептидом (аринініл-альфа-аспарил-лізил-валіл-тирозил-аргінін) з молекуляр-

ною масою 836 D, а за зовнішнім виглядом - прозорою, безбарвною рідиною

без запаху.

Імунофан повністю всмоктується з місця ін'єкції і швидко руйнується до

амінокислот, які входять до його складу. Препарату притаманна імунорегулю-

юча, детоксикаційна, гепатопротекторна дія. Він викликає інактивацію пере-

кисних сполук і сполук, що мають вільні радикали. Фармакологічна дія цього

пептидного імунооксидредуктанта базується на досягненні корекції імунної і

оксидантно-антиоксидантної систем організму.

Препарат застосовують у дорослих і дітей для профілактики і лікування

імунодефіцитних захворювань різної етіології. При цьому імунофан призна-

чають підшкірно або внутрішньом'язово по 1,0 мл, 1 раз на добу. Курсова кіль-

кість ін'єкцій визначається залежно від патології, стану хворого, характеру ба-

зисного лікування.

При лікуванні онкологічних хворих за схемою радикального комбіновано-

го лікування (хіміо-променева терапія і операція) препарат застосовують 1 раз

на добу через день курсом 3-5 ін'єкцій перед хіміо-променевою терапією і 1

раз на добу через день курсом з 2-3-х ін'єкцій перед операцією з наступним

продовженням курсу з тим же інтервалом. У хворих з поширеним пухлинним

процесом (III—IV стадії) різної локалізації в плані комплексної або симптома-

тичної терапії імунофан вводять 1 раз на добу через день курсом з 5-7 ін'єкцій.

Після першого курсу лікування роблять перерву близько 20 днів, після чого

зазначений курс повторюють 2-3 рази.

При опортуністичних інфекціях (цитомегаловірусна і проста герпетична

інфекція, токсоплазмоз, хламідіоз, пневмоцистоз, криптоспоридіоз) препарат

вводять 1 раз на день через 2 доби курсом з 10-15 ін'єкцій. При хронічному

вірусному гепатиті і хронічному бруцельозі імунофан застосовують 1 раз на

день через 3 доби курсом з 8-10 ін'єкцій, при цьому для попередження реци-

диву слід проводити повторні курси через кожні 4-6 місяців.

При дифтерії імунофан вводять 1 раз на добу курсом з 8-10 ін'єкцій. При

дифтерійному бактеріоносійстві доцільне введення препарату 1 раз на день

через 3 доби курсом із 3-5 ін'єкцій. При лікуванні тяжких опіків з проявами

токсемії і септикотоксемії, а також у хірургічних хворих із септичним ендокар-

дитом, гнійно-септичними ускладненнями і тривало не заживаючими ранами

імунофан застосовують 1 раз на добу курсом з 7-10 ін'єкцій. За потреби курс

лікування можна подовжити до 20 ін'єкцій.

При бронхообструктивному синдромі, холецисто-панкреатиті, ревматоїд-

ному артриті препарат призначають 1 раз на день через 3 доби курсом з 8-10

ін'єкцій. За потреби курс можна продовжити до 20 ін'єкцій з тим же інтерва-

лом між введеннями препарату. При лікуванні псоріазу імунофан вводять 1 раз

на добу через день курсом з 8-10 ін'єкцій.

Протипоказання: вагітність, ускладнена резус-конфліктом.

Форма випуску: ампули, що містять 1,0 мл 0,005 % розчину препарату, по

5 ампул в контурній комірці упаковки.

Левамізол (Levamizolum) - препарат, діюча речовина якого є 2, 3, 5,

6-тетрагідро-6-фенілімідазо-(2,1-р)-тіазолом гідрохлоридом. Засіб поєднує

антигельмінтну і імуностимулюючу дію. Механізм антигельмінтного ефекту

ґрунтується на специфічному інгібуванні ферменту сукцинатдегідрогенази, в

зв'язку з чим блокується найважливіша для нематод реакція відновлення фу-

марату, і таким чином порушується перебіг біоенергетичних процесів гельмін-

тів. Лікувальний ефект відмічається при аскаридозі, некаротозі, стронгілоїдозі,

частково - при анкілостомідозі. Призначають при гельмінтозах одноразово пе-

ред сном: дорослим по 150 мг, дітям по 2,5 мг/кг. За необхідності повторюють

курс лікування через 1 тиждень. Дотримуватись певної дієти під час прийому

препарату не обов'язково.

Крім того, левамізол підвищує загальну опірність організму і може бути

використаний як засіб для імунотерапії. Препарат вибірково стимулює регу-

ляторну функцію Т-лімфоцитів, завдяки чому здатний посилювати слабку ре-

акцію клітинного імунітету, послаблювати сильну, але не діяти на нормальну.

Найбільш вивчене застосування левамізолу при ревматоїдному артриті. Засіб

діє при тривалому використанні, ефект розвивається повільно (не раніше 3-го

місяця застосування). Препарат приймають всередину в добовій дозі 150 мг що-

денно. Іноді призначають переривчасті курси (по 3 послідовні дні на тиждень).

Терапевтичний ефект відмічається у хворих з хронічними неспецифічними за-

хворюваннями легенів, які отримують по 150 мг препарату на день; у хворих

хронічним гломерулонефритом і пієлонефритом, що приймають левамізол по

150 мг 3 рази на тиждень. Включення левамізолу в комплексну противираз-

кову терапію позитивно впливає на клінічний перебіг і рубцювання виразки

дванадцятипалої кишки. При цьому препарат застосовується у дозі 2-2,5 мг/кг

на добу протягом 3-х днів з перервами 5-6 днів; всього 2-4 курси. Хворим на

токсоплазмоз із вторинною імунною недостатністю левамізол призначають по

150 мг 3 дні підряд з перервою в 1 тиждень між циклами, всього - 2-3 цикли.

Слід зазначити, що використовувати левамізол потрібно лише при вірогідному

зменшенні активності Т-ланки імунітету. При перевищенні рекомендованих

доз можлива не імуностимулююча, а імунодепресивна дія препарату, причому

в деяких випадках - і при низьких його дозах.

Побічна дія. При повторному використанні можуть спостерігатись голо-

вний біль, порушення сну, підвищення температури тіла, зміна смакових від-

чуттів, диспептичні явища, нюхові галюцинації, алергійні шкірні реакції, агра-

нулоцитоз. У процесі лікування левамізолом слід періодично (не раніше, ніж

через 3 тижні) проводити контрольні загальні аналізи крові.

Препарат протипоказаний, якщо через 10 годин після першого його при-

йняття в дозі 150 мг кількість лейкоцитів виявиться нижча за рівень Зх10⁹/л

або кількість нейтрофільних гранулоцитів зменшиться до 1х10⁹/л.

Форма випуску: таблетки по 0,05 або 0,15 г.

Препарати з інтерфероногенною активністю (індуктори ендогенного

інтерферону)

Полудан (Poludanum) є поліаденіл-уридиловою кислотою. Препарат

має інтерфероногенну активність, завдяки чому виявляє противірусну дію.

Використовують у дорослих при вірусних захворюваннях очей. Призначають

у вигляді очних крапель і ін'єкцій під кон'юнктиву. Розчин готують, розводячи

200 мкг порошку в 2 мл дистильованої води. Закрапують при кон'юнктивітах і

поверхневих кератитах 6-8 раз на день в кон'юнктивальний мішок. Із вщухан-

ням запального процесу кількість інсталяцій скорочують до 3-4 на день. Для

субкон'юнктивальних ін'єкцій розчиняють 200 мкг в 1 мл стерильної води для

ін'єкцій і вводять по 0,5 мл (100 мкг) під кон'юнктиву щоденно або через день.

Курс лікування включає 15-20 ін'єкцій.

Форма випуску: ампули по 200 мкг препарату.

Циклоферон - препарат, який при надходженні до організму призводить

до суттєвого підвищення продукції ендогенного інтерферону. Результатом та-

кого ефекту є посилення клітинної ланки імунітету. Препарат застосовують при

інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними мікроорганізмами, зокрема у

разі різноманітних вірусних інфекцій (вірус простого герпесу, оперізуючий

лишай, Епштейна - Барр вірус, ЦМВ, аденовірус та інші). Крім того, цикло-

ферон можна застосовувати як допоміжний засіб при лікуванні ІДЗ, в основі

яких лежить дефект клітинної ланки. Перевага циклоферону над препаратами

інтерферонів полягає у м'якшій дії (кращій переносимості) і відсутності при-

гнічуючого ефекту на синтез ендогенного інтерферону. Схема призначення

препарату наступна: по 2 мл в/м протягом перших 2-х днів, а потім - по 2 мл в/м

через день №10-12. При потребі тривалого застосування доцільне викорис-

тання таблетованих форм препарату.

Протипоказання. Протипоказання до застосування циклоферону такі ж,

як і для препаратів інтерферонів.

Форма випуску. В ампулах 12,5 % по 2 мл, а також у таблетках по 0,15 г.

АмІКСИН. Даний препарат є пероральним індуктором ендогенного інтер-

ферону пролонгованої дії. Показання до застосування аміксину такі ж, як і для

препаратів інтерферонів. Узагальнена схема застосування аміксину: 125 мг

двічі на день протягом першого дня прийому, а потім - по 125 мг через день

курсом у декілька тижнів (залежно від природи хвороби).

Побічна дія і протипоказання аналогічні таким у препаратів інтерфе-

ронів.

Форма випуску. Випускається у таблетках по 125 мг.

3. Імунотропні препарати рекомбінантного походження

3.1. Препарати інтерферонів

Біологічний ефект інтерферонів можна умовно розділити на противірус-

ний, антибактеріальний, антипроліферативний, протипухлинний, імуномоду-

ляційна і радіопротекторний компоненти. Важливо відмітити, що інтерферони

відіграють контрольно-регуляторну роль у збереженні гомеостазу організму.

Сьогодні відомо більше двох десятків інтерферонів (ІФН). Всю різнома-

нітність цих цитокінів можна згрупувати у 3 класи молекул, які мають різні

індуктори, клітини-продуценти і різняться за функціональною активністю.

Однак всі вони зберігають основну функцію - забезпечення нуклеїнового го-

меостазу шляхом здійснення безпосереднього захисту від експресії чужорід-

ного генетичного матеріалу.

З одного боку, ІФН стимулюють фагоцитоз, активність природних кілерів

(ПК), експресію антигенів головного комплексу гістосумісності; з іншого-

пригнічують утворення антитіл, розвиток анафілактичного шоку й інших ато-

пічних реакцій, зменшують інтенсивність проліферації лімфоцитів, знижують

відповідь імунної системи на трансплантат і реакції зв'язування комплементу.

Менш вивчене питання існування зворотного зв'язку - характеру впливу

імунітету на систему ІФН. Аргументами існування такого зв'язку слугують

добре відомі факти різкого зниження інтерферонпродукуючої здатності лейко-

цитів, отриманих від хворих зі зниженою імунореактивністю (наприклад, при

онкологічних і аутоімунних хворобах, під час рецидивів інфекційних хроніч-

них захворювань).

Утворення ІФН, як і антитіл, вимагає спеціальної індукції. Індуктори син-

тезу ІФН різноманітні. Найбільш активні з них - молекули чужорідної РНК,

а саме - ділянки геному РНК-вмістних вірусів, що зазнають реплікації або

транскрипції. До індукторів ІФН відносяться також ендотоксини бактерій або

прості хімічні речовини (зокрема, мегасин або полі А - полі У).

Існують і широко використовуються в клінічній практиці численні медич-

ні препарати ІФН. Останні поділяються за типом активного компонента (на а-,

Р- і у-ШФ) і за технологією отримання (на природні [ІФН першого покоління]

і рекомбінантні [ІФН другого покоління]).

1. Природні ІФН:

• а (людський лейкоцитарний ІФН) - егіферон;

• Р (людський фібробластний ІФН) - ферон;

• у - (людський імунний інтерферон) - ІФН-у

2. Рекомбінантні ІФН:

• а_2> - реаферон, реальдирон, вілферон, роферон;

• а_2в - інтрон А, інрек, лаферон;

• «_2с_берофор;

• р - бета-ферон;

• у - гамма-ферон, імукін, інтерферон-лаген.

Спектр захворювань, при яких показані препарати ІФН, представлений

трьома великими групами: вірусними інфекціями, онкологічними захворю-

ваннями й іншими формами патології.

Серед вірусних інфекцій найбільш вивчена дія препаратів при різних гер-

петичних ураженнях (кератити і кератокон'юнктивіти, герпес геніталій, опе-

різуючий лишай). Менш вивчене застосування таких препаратів при гострих і

хронічних вірусних гепатитах, грипі та інших ГРВІ.

ПРЕПАРАТИ сс-ІНТЕРФЕРОНУ

РЕАФЕРОН (РОСІЯ) (людський рекомбінантний ІФН-а_2а) є препаратом,

отриманим при культивуванні бактеріального штаму Pseudomonas sp., що міс-

тить у своєму генетичному апараті вбудовану рекомбінантну плазміду гена

ІФН-сс₂ людини.

Реаферону властива антивірусна, протипухлинна та імуномодулююча дія.

При місцевому застосуванні препарат не потрапляє в кров, при розпилюван-

ні в дихальних шляхах визначається в легеневій тканині і в дуже незначній

кількості - в крові. Виводиться головним чином через ниркові канальці. При

довготривалому застосуванні у окремих хворих з'являються антитіла до реа-

ферону, що може обумовити зниження ефективності лікування.

Реаферон випускається для внутрішньом'язового, субкон'юнктивального і

місцевого застосування у вигляді ліофілізованого порошку в ампулах по ІхІО⁶

МО. Застосування препарату рекомендується дорослим і дітям при гострому