в історичному аспекті 26 страница

вищений вміст інозину, гуанозину.

Виражену лікувальну дію чинить введення еритроцитарної маси, позаяк

донорські еритроцити містять нормальний фермент.

4. Метафізарна хондродисплазія Мак-К'юзика (синдром коротконогих

карликів, або синдром хрящово-волосяної гіпоплазії) - захворювання з ауто-

сомно-рецесивним типом спадкування.

Клінічно характеризується укороченими кінцівками з розхитаністю сугло-

бів, наявністю рідкого, тонкого і позбавленого пігменту волосся. Імунодефіцит

проявляється частими ГРВІ і захворюваннями середнього вуха, а також інтер-

стиційними пневмоніями, рецидивною кандидозною інфекцією. Особливо

тяжко перебігає вітряна віспа.

Лабораторно захворювання проявляється по-різному: у вигляді комбіно-

ваного імунодефіциту, селективного Т-клітинного дефіциту або селективного

дефіциту гуморальної ланки імунітету.

5. Хронічний слизово-шкірний кандидоз - імунодефіцитне захворюван-

ня з аутосомно-рецесивним типом спадкування.

Перші ознаки хвороби з'являються на другому півріччі життя. Клінічно

характерні грибкові ураження шкіри, слизових оболонок і нігтів. Паралельно

розвиваються ендокринні аномалії - недостатність наднирників, паращито-

видних і щитовидної залоз, гіпогонадизм. Іноді відзначаються рецидивні ві-

русні і бактеріальні інфекції (нетяжкі).

Лабораторно визначається зниження рівня імуноглобулінів класу А, а рівні

інших імуноглобулінів, як правило, нормальні. Кількість Т-лімфоцитів зниже-

на, але може бути і нормальною.

Застосування екстрактів вилочкової залози дає позитивний ефект - як клі-

нічний, так і лабораторний.

§5. Спадкові імунодефіцитні захворювання, обумовлені

порушенням гуморальної ланки імунітету

1. Х-зчеплена агаммаглобулінемія (пангіпогаммаглобулінемія, або

хвороба Брутона, XLA) - імунодефіцитне захворювання з рецесивним зче-

пленим з Х-хромосомою типом спадкування.

Х-зчеплена агаммаглобулінемія обумовлена мутаціями у цитоплазматич-

ній тирозинкіназі В-лімфоцитів, що призводить до порушення синтезу імуно­

глобулінів. Ферментативний блок проявляється ще на рівні формування ранніх

В-лімфоцитів. Захворювання спостерігається тільки у хлопчиків. Іноді діти за-

довільно розвиваються до 2-3-річного віку, але частіше хвороба клінічно про-

являється з шестимісячного віку після зникнення з крові дитини імуноглобулі-

нів, отриманих через плаценту від матері.

У клініці типові рецидивні інфекції бронхолегеневої системи, викли-

кані пневмококами, гемофільною паличкою, стрептококами, стафілококами:

кон'юнктивіти, отити, синуїти, бронхіти, пневмонії, причому відзначається

схильність до генералізації процесу. Також знижена резистентність до киш-

кової палички, сальмонел, протею, клебсієли. Часто спостерігаються грибкові

захворювання і паразитарні пневмонії (пневмоцистні). Характерна відсутність

або дуже малі розміри периферійних лімфоїдних органів. Вірусні інфекції за-

звичай перебігають нетяжко, за винятком краснухи, поліомієліту. У 1/3 хворих

спостерігаються аутоімунні процеси. Туберкулінові проби і реакції на БЦЖ у

хворих дітей нормальні.

Лабораторно відзначають відсутність лейкоцитозу в крові при тяжких ін-

фекціях, а також анемію. Загальна кількість лімфоцитів у крові і структура

вилочкової залози не змінені. Діагностично значимим вважається виявлення

рівня імуноглобулінів G у сироватці крові менше 2 г/л (на першому році жит-

тя - менше 1 г/л), при нижній межі норми 6 г/л. Імуноглобуліни А і М зазвичай

знайти не вдається. Має місце зниження кількості циркулюючих В-лімфоцитів

(менше ніж 5 клітин на 1000 лімфоцитів). Плазматичні клітини і гермінатив-

ні центри лімфовузлів відсутні. Кількість і функція Т-лімфоцитів не зазнають

змін, однак у частини хворих у крові підвищений рівень Т-супресорів.

Прогноз у різних хворих варіабельний і залежить від тяжко перебігаючих

вірусних інфекцій (краснуха, ентеровірусні інфекції). Клінічний фенотип може

бути дуже мінливим, навіть у межах однієї родини. З часу ідентифікації цього

генного дефекту стало зрозуміло, що клінічний фенотип цього захворювання

ширший, ніж раніше вважалося, і що всі хлопчики з переважним дефектом ан-

титіл оутворення повинні бути обстежені на наявність мутації тирозинкінази.

Пацієнти зазвичай доживають до 20-річного віку.

Лікування захворювання полягає у довічній замісній терапії препаратами

імуноглобулінів для в/в введення.

2. Аутосомно-рецесивна агаммаглобулінемія. У більшості хворих це за-

хворювання маніфестує після перенесеної вірусної інфекції (краснухи, кору й

ін.), тому найчастіше уперше виявляється тільки в дошкільному, шкільному

віці і навіть пізніше.

Типові рецидивні синуїти, бронхолегеневі інфекції, а також діарея і лямб-

ліоз. Перебіг хвороби варіабельний: від порівняно нетяжко перебігаючих реци-

дивних інфекцій до картини, яка нагадує тяжкий комбінований імунодефіцит.

лярна гіперплазія. Цим ЗВІД істотно відрізняється від Х-зчепленої агамма-

глобулінемії.

З підвищеною частотою зустрічаються хронічні інфекційні захворювання

кишківника, викликані Giardia lamblia і Campylobacter jejuni. При цьому від-

значаються порушення всмоктування з утратою ваги і діареєю і такими зміна-

ми, як гіпоальбумінемія, дефіцит вітамінів, та інші симптоми, подібні до спру.

Підставою для постановки діагнозу ЗВІД є виявлення дефекту продукції

антитіл. Зазвичай він полягає у знижених рівнях IgG і сироваткового IgA, рід-

ше - й IgM. Оскільки ЗВІД є діагнозом виключення, пацієнти з підвищеним

або нормальним рівнем IgG у сироватці повинні обстежитися щодо rinep-IgM

синдрому. Особи чоловічої статі з дуже низьким рівнем IgG, особливо якщо

має місце знижена кількість циркулюючих В-клітин, повинні обстежитися на

наявність Х-зчепленої агаммаглобулінемії.

У деяких пацієнтів може бути порушений клітинний імунітет, знижена

функція Т-клітин, відсутня здатність до розвитку реакції гіперчутливості упо-

вільненого типу. Імунодефіцит у таких умовах стосується і клітинної, і гумо-

ральної ланок, а таке захворювання повинне розглядатися як "комбінований

імунодефіцит", хоча клінічні прояви можуть відповідати головним чином де-

фіциту антитіл.

Хворі зі ЗВІД зазвичай мають знижене співвідношення CD4⁺/CD8⁺ і змен-

шену кількість CD4⁺CD45RA⁺ ("непремійованих") Т-клітин, що припускає ак-

тивацію клітинної ланки імунітету.

У 60 % пацієнтів із ЗВІД відзначається зниження проліферативної відпові-

ді на стимуляцію Т-клітинного антигенрозпізнавального рецептора, що супро-

воджується зменшенням експресії генів ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-5 й ІФН-у. При цьому в

багатьох пацієнтів активність природних кілерів приблизно в 5 разів переви-

щує нормальні значення.

4. Синдром Блума — імунодефіцитне захворювання з аутосомно-рецесив-

ним типом спадкування.

Клінічно характеризується карликовим зростом з підвищеною чутливістю

до сонячних променів (шкірні ураження), високою частотою злоякісних ново-

утворень. Імунологічний дефект пов'язаний з дефіцитом транскобаламіну, у

результаті чого порушується В,₂залежне диференціювання В-клітин. Вміст у

крові Т- і В-лімфоцитів нормальний, але останні при стимуляції не збільшу-

ють синтез імуноглобулінів, що призводить до гіпоімуноглобулінемії. Терапія

порівняно великими дозами вітаміну В,₂ нормалізує рівень імуноглобулінів.

5. Дефіцит транскобаламіну - захворювання з аутосомно-рецесивним

типом спадкування. Проявляється з моменту народження панцитопенією

(лейкопенією, мегалобластною анемією, тромбоцитопенією), а також реци­дивними інфекціями і недостатністю харчування, обумовленою атрофією

ворсин кишківника.

Введення вітаміну В_]2 усуває всі три патології: гематологічну, імунологіч-

ну і трофічну. Надалі необхідні повторні курси вітамінотерапії.

6. Транзиторна гіпогаммаглобулінемія дітей зустрічається серед дітей

грудного віку з родин із різними комбінованими імунодефіцитами.

Відомо, що в результаті катаболізму материнських IgG на 3-му місяці життя

дитини відзначається транзиторне зниження рівня антитіл у середньому з 12,5

до 3-5 г/л. У здорових дітей синтез власних імуноглобулінів G розпочинається

в другому півріччі життя. У деяких дітей ("пізно стартуючих") цей процес роз-

починається в середині другого року життя. Тому на першому році у них зни-

жене антитілоутворення, і вони часто хворіють на бактеріальні інфекції. У ЗО

% дітей у перші два роки життя різко знижений гуморальний імунітет до гемо-

фільної палички через "фізіологічний" дефіцит імуноглобулінів підкласу G₂.

Можна вважати, що в основі транзиторної гіпогаммаглобулінемії лежить

недостатність Т-хелперів, функція яких виявляється фізіологічно зниженою

протягом перших місяців життя. Однак іноді при транзиторній гіпогаммагло-

булінемії є мутантний ген тяжкого комбінованого імунодефіциту в гетерози-

готному стані. Обов'язково слід виключити можливість пригнічення функцій

регулюючих Т-лімфоцитів латентною вірусною інфекцією.

Лікування в більшості випадків не потрібне. Необхідно уникати трива-

лого призначення дітям препаратів у-глобуліну, оскільки така терапія може

пригнічувати розвиток власних В-лімфоцитів і продукцію антитіл. Продукція

антитіл досліджується шляхом серійних вимірювань рівня сироваткового IgG

і антитільних реакцій на вакцинальні антигени. Прогноз при раціональному

симптоматичному лікуванні сприятливий.

7. Селективний дефіцит імуноглобуліну А - одна з найчастіших анома-

лій імунної системи, зустрічається з частотою від 1:500 до 1:1000. Тип спадку-

вання захворювання як аутосомно-домінантний, так і аутосомно-рецесивний.

Причинний дефект полягає в порушенні дозрівання лімфоцитів, які продуку-

ють IgA, або в порушенні процесу переключення на синтез даного імуногло-

буліну у повноцінних за іншими функціями В-лімфоцитів.

A. W. Burks (1986) розрізняє наступні варіанти селективного дефіциту IgA:

• без клінічних проявів;

• при атаксії-телеангіектазії;

• у поєднанні з rinep-IgM;

• у поєднанні з хромосомними мутаціями

У частини хворих із селективним дефіцитом імуноглобуліну класу А ні-

яких відхилень від норми і підвищення частоти інфекційних захворювань не

спостерігається. В інших випадках розвиваються хронічна діарея, рецидивні

респіраторні інфекції, а також аутоімунна патологія (ревматоїдний артрит, дер-

матоміозит, системний червоний вовчак, хронічний активний гепатит). Часто

має місце схильність до анафілактичних реакцій. Із селективним дефіцитом

IgA пов'язана низка хронічних захворювань травного тракту (виразковий ко-

літ, целіакія, регіональний ентерит, холецистохолангіт, рецидивний герпетич-

ний стоматит).

Серед осіб з дефіцитом імуноглобуліну класу А відзначається підвищена

захворюваність пухлинами.

Майже у половини дітей з цією патологією в крові містяться аутоантитіла

до IgA, а іноді й аутоантитіла до інших структур організму. У крові різко зни-

жений рівень імуноглобуліну А (менше 0,05 г/л), а в більшості хворих - і IgE

при нормальних концентраціях імуноглобулінів М и G. При цьому кількість

В-лімфоцитів з імуноглобуліном А на поверхні є нормальною.

Відомі випадки спонтанного видужання з повним відновленням рівня іму-

ноглобуліну А в крові. Варто враховувати, що набутий дефіцит імуноглобуліну

А може розвиватися при тривалому лікуванні дифеніном.

8. Селективний дефіцит секреторного імуноглобуліну А за характером

спадкування і клінікою нічим не відрізняється від описаного вище, але в крові

концентрація імуноглобуліну А нормальна, тоді як у секретах відсутній його

димер через дефіцит секреторного компонента.

У клініці типові хронічна діарея, рецидивні бронхолегеневі інфекції,

бронхіальна астма. Спостерігається схильність до виникнення синдрому рап-

тової смерті.

9. Селективний дефіцит імуноглобуліну М - імунодефіцитне захво-

рювання з аутосомно-рецесивним типом спадкування. Характерний швид-

кий розвиток і тяжкий перебіг бактеріальних інфекцій (особливо пневмоко-

кової і менінгококової з розвитком синдрому Уотерхауса - Фридериксена).

Відзначаються збільшення периферійних лімфатичних вузлів, спленомегалія,

схильність до атопічних реакцій, регіонарний ентерит. Прогноз несприятли-

вий. Варто враховувати, що дефіцит імуноглобуліну М може бути набутим (на-

приклад, унаслідок спленектомії).

10. Гіпогаммаглобулінемія з підвищенням рівня IgM (гіпер-IgM син-

дром) - група різних нозологічних одиниць з подібним клінічними і феноти-

повими проявами. У 70 % таких випадків захворювання успадковується зче-

плено з Х-хромосомою, в інших - за аутосомно-рецесивним типом. При цьому

захворюванні не відбувається переключення із синтезу IgM на утворення IgG-

антитіл. Це й обумовлює розвиток високої концентрації імуноглобулінів класу

М в крові. При Х-зчепленій формі генетичний дефект полягає в мутації гену

ліганда CD40, що експресується на активованих Т-лімфоцитах. Відомо, що

взаємодія молекули CD40L Т-хелперів з CD40 В-лімфоцитів є обов'язковою

умовою продуктивного переключення ізотипу антитіл.

Захворювання уперше виявляється в 1-2-х річному віці у вигляді рецидив-

них інфекційних процесів, викликаних грибами, пневмоцистою, синьогній-

ною паличкою тощо.

Перебіг цих інфекцій поєднується з тенденцією до розвитку нейтропенії,

тромбоцитопенії і гемолітичної анемії в результаті утворення аутоантитіл до

формених елементів крові.

Вилочкова залоза може бути гіперплазована, але структура її зазвичай

залишається збереженою. Лабораторно визначається різке зниження концен-

трації імуноглобулінів А і G при високому рівні імуноглобуліну класу М (від

1,5 до 10 г/л). Іноді відзначається підвищений рівень IgD. Циркулюючі В-лім-

фоцити несуть тільки IgM і IgD-рецептори. Відзначається низька активність

Т-хелперів. Прогноз несприятливий.

11. Селективний дефіцит субкласів IgG з або без дефіциту IgA - за-

хворювання з аутосомно-рецесивним типом спадкування, що є наслідком по-

рушення реаранжирування генів 14-ї хромосоми, які контролюють синтез суб-

класів IgG. Зустрічається досить рідко. ІДЗ розвивається в результаті дефіциту

одного або декількох субкласів IgG, але при цьому загальний рівень IgG у кро-

ві відповідає нормі. Важко впевнено судити про нормальний рівень субкласів,

оскільки методи визначення субкласів недостатньо стандартизовані, вікові і

популяційні норми не визначені, зустрічаються різні генетичні варіанти серед

індивідуумів у різних етнічних групах.

Клінічно хвороба частіше проявляється рецидивними бронхолегеневими

інфекціями, ентеритами, схильністю до аутоімунних захворювань, гемолітич-

ною анемією, лімфоїдною гіперплазією, гепатоспленомегалією. Дефіцит IgG₄

може зустрічатися приблизно в 13-20 % здорових осіб. Оскільки IgG, є пере-

важним субкласом сироваткового IgG, то дефіцит IgG, не може відбутися без

зниження загального сироваткового IgG. У цьому випадку захворювання варто

розглядати як "загальний варіабельний імунодефіцит". Рівні IgG часто, хоча і

не обов'язково, знижені у пацієнтів з дефіцитом IgG₂. Селективна недостат-

ність IgG₂ встановлена у хворих атаксією-телеангіектазією і при синдромі "го-

лих" лімфоцитів. Дефіцит IgG₃ є найрозповсюдженішою аномалією підкласів

IgG у дорослих, тоді як дефцит IgG₂ частіше зустрічається у дітей, особливо в

асоціації зі слабкими реакціями на полісахаридні антигени. В окремих випад-

ках зменшення концентрації IgG пов'язано з ураженням плоду вірусом крас-

нухи. Зустрічається поєднання дефіцитів різних підгруп імуноглобулінів G з

дефектами імуноглобуліну А.

12. Селективний дефіцит антитіл з нормальним рівнем імуноглобулінів.

Це захворювання обумовлене порушеннями якісного складу імуноглобулі-

нів при нормальному їх загальному рівні в крові, що призводить до відсутності

імунної відповіді на певні антигени. Характерним прикладом є недостатність

відповіді на полісахаридні антигени. Більшість таких людей здорові, і тільки

деякі страждають рецидивними синопульмональними інфекціями.

Діагностичним критерієм захворювання є відсутність відповіді на певний

специфічний антиген і нормальну відповідь на інші антигени, а також нор-

мальний рівень сироваткових IgM й IgG. Зниження антитільної відповіді на

полісахаридні антигени часто проявляється у хворих серповидно-клітинною

анемією, аспленією, синдромом Віскотта - Олдрича і синдромом Ді-Джордж.

Деякі дослідження показали ефективність замісної терапії IgG у хворих з від-

сутністю відповіді на полісахаридні антигени, нормальним рівнем сироватко-

вих імуноглобулінів і хронічними синопульмональними захворюваннями.

Також прикладом цього захворювання може бути хвороба Дункана - зче-

плений з Х-хромосомою імунодефіцит, що проявляється у вигляді зниження

імунної відповіді на вірус Епштейна - Барр. У клініці відзначається хронічний

або рецидивний перебіг інфекційного мононуклеозу, поступове значне збіль-

шення лімфоїдних і інших органів за рахунок масивної В-клітинної проліфе-

рації. При цьому дуже низька продукція антитіл до антигену ядра цього вірусу,

але зберігається здатність синтезу антитіл до капсульного антигену вірусу. У

таких хворих іноді відзначається гіпогаммаглобулінемія, нейтропенія, аплас-

тична анемія. Інші вірусні інфекції перебігають звичайно.

§6. Спадкові імунодефіцитні захворювання, пов'язані з

кількісними і якісними дефектами гранулоцитів

1. Спадкова нейтропенія - спадкове захворювання, яке характеризується

зниженням рівня нейтрофілів (менше 1500 у 1 мкл) і перебігає у вигляді на-

ступних варіантів:

а) інфантильний летальний агранулоцитоз (хвороба Костмана) - за-

хворювання з аутосомно-рецесивним типом спадкування. У кістковому мозку

таких хворих відсутні більше зрілі клітини нейтрофільного ряду, ніж проміє-

лоцити.

Клінічні прояви характеризуються рецидивними бактеріальними інфек-

ціями шкіри (особливо на волосистій частині голови і перианальній ділянці),

слизових оболонок, додаткових пазух носа, легень, а також розвитком сепси-

су, остеомієліту. Типовий парадонтоз. До вірусів і грибів хворі резистентні.

Лабораторно кількість нейтрофілів у крові менше 300 у 1 мкл при нормально-

му вмісті лейкоцитів і різкому моноцитозі з еозинофілією. Прогноз несприят-

ливий. Хворі частіше гинуть від сепсису в перші 3 роки життя;

б) циклічна нейтропенія - захворювання з аутосомно-домінантним

або аутосомно-рецесивним типом спадкування. У клініці періодично від-

значається лихоманка з ознобом, минущий біль в суглобах, животі, гепато-

спленомегалія. Нерідко нашаровуються інфекції верхніх дихальних шляхів,

кон'юнктивіти, піодермії. Такі напади можуть продовжуватися протягом 2-7

днів і довше.

Лабораторно відзначається періодична нейтропенія, яка повторюється з інтер-

валом у 3-4 тижні, кількість лейкоцитів у момент нападу знижена. Терапія симп-

томатична. Прогноз сприятливий за умови відсутності септичних ускладнень;

в) сімейна доброякісна нейтропенія - захворювання з аутосомно-до-

мінантним або аутосомно-рецесивним типом спадкування. Клінічно хвороба

може не проявлятися, а може полягати у схильності до рецидивного і (або)

затяжного перебігу банальних інфекцій.

Лабораторно відзначається лейкопенія в межах 3,0-4,0><10⁹/л, іноді навіть

нижче. Нейтрофілів у лейкоцитарній формулі лише 30-35 %. Лікування симп-

томатичне. Прогноз сприятливий;

г) хронічний дитячий агранулоцитоз - захворювання, яке характери-

зується виникненням рецидивних інфекцій і перебігає в цілому доброякісно.

Зазвичай імунологічні розлади приходять у норму до 3-5 років. На першому

році життя відзначається імпетиго, гнійні інфекції шкіри і підшкірної жирової

клітковини, стоматит, гінгівіт, ГРВІ. Нейтропенія звичайно менш глибока, ніж

при хворобі Костмана, однак може бути і менше 300 клітин у 1 мкл. Лікування

симптоматичне. Прогноз сприятливий.

2. Хвороба Швахмана - імунодефіцитне захворювання з аутосомно-ре-

цесивним типом спадкування. В основі хвороби лежить спадкова екзокринна

недостатність підшлункової залози, яка поєднується з нейтропенією, низь-

корослістю і метафізарним дизостозом (насамперед, шийки стегна).

Клінічно на першому році життя відзначається рецидивна діарея, що

призводить до відставання в наборі маси і розвитку прогресуючої анемії.

Імунологічні розлади проявляються рецидивними інфекціями легень, ЛОР-

органів, кишківника, іноді - сепсисом.

У стільці таких хворих багато жирових включень, а в дуоденальному вміс-

ті відсутні трипсин, ліпаза, амілаза, хімотрипсин. Рівень електролітів у поті

нормальний (диференційний діагноз з муковісцидозом). Лабораторно відзна-

чається лейкопенія з нейтропенією, а також анемія з підвищенням рівня фе-

тального гемоглобіну, тенденція до тромбоцитопенії. Рівень імуноглобулінів

у межах вікових норм. Лікування симптоматичне, у тому числі - великими

дозами панкреатину.

3. Синдром Чеддіака-Хігасі - імунодефіцитне захворювання з аутосом-

но-рецесивним типом спадкування. Типове поєднання часткового альбінізму з

фотофобією й очною патологією (ністагмом, помутніння рогівки, знебарвлен-

ням райдужки, слабкою пігментацією очного дна і зблідненням дисків зорових

нервів), а також гепатоспленомегалією, збільшенням периферійних лімфатич-

них вузлів, рецидивними інфекціями шкіри, нападами лихоманки нез'ясовано-

го генезу. Спостерігається схильність до виникнення сепсису, розвитку злоя-

кісних пухлин. У периферійній крові відзначається нейтропенія, іноді - анемія

і тромбоцитопенія. Синтез антитіл, кількість Т- і В-клітин залишаються в меж-

ах норми. У цитоплазмі нейтрофілів, моноцитів і лімфоцитів візуалізуються

гігантські гранули ("вторинні лізосоми"), відзначається функціональний де-

фіцит мієлопероксидази нейтрофілів, а звідси - зниження їх бактерицидності.

Лікування проводиться великими дозами аскорбінової кислоти і периферійних

симпатоміметиків. Прогноз частіше несприятливий.

4. Хронічний гранулематоз- спадкове захворювання, яке характеризуєть-

ся зчепленим з Х-хромосомою або аутосомно-рецесивним типом спадкування.

Сутність хвороби полягає в тому, що нейтрофіли і моноцити здатні поглина-

ти, але не здатні руйнувати поглинуті мікроорганізми з каталазопозитивними

властивостями (золотистий стафілокок, серації, аспергілус, кандиди), а також

більшість грамнегативних бактерій. Головна причина дефектної функції фаго-

цитів полягає в порушенні окисного метаболізму в зв'язку з наявністю блоку в

процесах утворення супероксиданіона і перекису водню

У дівчаток захворювання перебігає легше. Клінічно проявляється в перші

два роки життя екземою, рецидивними гнійними процесами шкіри, на тлі яких

розвивається лімфоаденопатія, гепато- і спленомегалія. Потім у зв'язку з не-

спроможністю бар'єрів лімфовузлів і селезінки виникають гнійні вогнища у

внутрішніх органах у вигляді гнійних інфекцій легень, кісток, а також гнійних

кон'юнктивітів, стоматитів, отитів, ринітів, персистуючої діареї. Крім бактері-

альних інфекцій, нерідко нашаровуються грибкові і паразитарні. Рівень імуно-

глобулінів у сироватці крові нормальний або дещо підвищений. Т- і В-клітинна

ланки зазвичай інтактні.

Діагноз виставляється на підставі виявлення низької активності фермен-

тів гексозомонофосфатного шунта і дефекту продукції перекисних сполук

нейтрофілами (за допомогою тесту з нітроблакитним тетразолієм). Лікування

симптоматичне. Якщо дитина дожила до 10-ти років, надалі захворювання пе-

ребігає доброякісно.

5. Синдром Джоба - захворювання, при якому відзначається низька хемо-

таксична активність нейтрофілів і моноцитів. Клінічно характерне поєднання

екземи, фурункульозу, абсцесів підшкірної жирової клітковини, рецидивних

бронхолегеневих інфекцій, отиту, кератитів, синуїтів, стоматитів, обумовле-

них як Candida albicans, так і стафілококами. При цьому абсцеси й інші гнійні

вогнища є "холодними". Хворі найчастіше мають рудий колір волосся.

Лабораторно відзначається різко підвищений рівень імуноглобулінів класу

Е, а також лейкоцитоз з виразною еозинофілією. Лікування симптоматичне.

6. Синдром затриманого відпадіння залишку пуповини (синдром "ле-

дачих лейкоцитів") - імунодефіцитне захворювання з аутосомно-рецесивним

типом спадкування. Розвиток хвороби пов'язаний з дефіцитом специфічних

мембранних глікопротеїнів нейтрофілів і лімфоцитів. Зазначені глікопротеїни

в нормі розпізнають молекули опсонінів і компонентів комплементу, залучаю-

чи фагоцити до здійснення реакцій протимікробного захисту.

Клінічно характерний летальний перебіг бактеріальних інфекцій. Один з

перших проявів - пізнє відпадіння залишку пуповини у зв'язку з нашаровуван-

ням інфекційних ускладнень.

Лабораторно відзначається зниження адгезії, хемотаксису і фагоцитозу

нейтрофілів, а також цитотоксичності Т-лімфоцитів. Типовий компенсаторний

нейтрофільоз. Лікування - трансплантація кісткового мозку.

§7. Дефіцит білків комплементу

С. Gerhard (1982) підрозділив усі відомі дефекти комплементу на 3 типи:

1) виснаження системи як результат споживання комплемент-активуючими

агентами, наприклад імунними комплексами (системний червоний вовчак,

ревматоїдний артрит);

2) функціональна неповноцінність окремих компонентів;

3) спадкові дефекти синтезу окремих компонентів.

Залежно від клініко-функціональних проявів спадкові дефекти системи

комплементу поділяються на 4 категорії (таблиця 32):

• дефекти початкових етапів активації комплементу за класичним шляхом;

• дефіцит СЗ- і СЗЬ-інгібіторів;

• дефекти термінальних компонентів;

• дефекти компонентів альтернативного шляху.

У осіб з недостатністю комплементу можливі чотири типи розладів:

• "алергійне" ураження судин;

• рецидивні гнійні інфекції;

• колагенози або колагенозоподобні синдроми;

• рецидивний менінгококовий менінгіт.

Таблиця 32.

1. Спадковий ангіоневротичний набряк обумовлений дефіцитом СІ-ін-

гібітора комплементу (норма 0,18 г/л). У зв'язку з цим при активації каскаду

за класичним шляхом утворюється надлишок кініноподібних молекул (див.

"Структура і функціональне призначення окремих компонентів природженого

імунітету").

Перші прояви хвороби відносяться до раннього дитячого віку. Клінічно

відзначаються рецидивні напади набряку шкіри без почервоніння і свербіння.

Можуть виникати червоні плями на шкірі, набряк гортані (круп), кишківника

(різкий переймистий біль в животі з діареєю), а також LE-феномен. Тривалість

нападу складає 2-3 дні. Провокувальними факторами можуть стати травма,

переохолодження, емоційний стрес, менструації, застосування медикаментів.

При гострому нападі набряку найбільшу ефективність має в/в введення