Адаптивне тестування

Йдеться про групу тестів, у яких стимули пред’являються не по жорстко встановленій програмі, а за змінною програмою, адаптованою до можливих відповідей досліджуваного на попередні стимули. Ця група тестів є результатом удосконалення (модернізації) тестів вище названих груп. Але їх практична реалізація стала можливою лише при застосуванні комп’ютерів. Це пов’язано з необхідністю проведення безпосередньо в ході тестувань таких видів аналізу як факторний, кластерний та ін.

Тестування адаптивне – це такий підхід до тестування, при якому поточні завдання, що пропонуються досліджуваному залежать від результатів його відповідей на попередні завдання. Технічною передумовою адаптивних тестових методик є здатність сучасних комп’ютерів до швидкодії в обробці даних, що надходять, у масштабі реального часу.

Адаптивне тестування має деякі переваги в порівнянні зі звичайним тестуванням. По-перше, такий підхід дозволяє привнести в стандартні групові тести елементи індивідуалізації, врахування індивідуальних особливостей кожного досліджуваного в процесі тестування. По-друге, досліджуваному можна давати набагато менше завдань із збереженням діагностичної спроможності об'ємного тесту в цілому. А по-третє, удається значно знизити трудомісткість і час тестування, що на практиці буває дуже важливо (наприклад, при обстеженні дітей, деяких категорій хворих і осіб зі зниженим інтелектом).

Існують два підходи до створення адаптивних тестів. У першому підході прийняття рішення про зміну порядку пред'явлення тестових завдань виробляється на кожному кроці тестування (постійна адаптація). В другому підході – після аналізу результатів відповідей досліджуваного здійснюється перехід на спеціальний блок завдань (блокова адаптація).

Теоретичною основою першого підходу є існування несиметричних статистичних зв'язків між відповідями досліджуваного на завдання тестів, що виявляються за результатами обстеження представницьких вибірок. Зокрема, стійкі статистичні зв'язки (позитивні кореляції) між двома пунктами тесту дозволяють не включати до нього один з цих пунктів, при цьому діагностична цінність тесту зберігається.

Адаптивний тест із блоковою організацією, як правило, створюється із застосуванням кластерного аналізу репрезентативної вибірки досліджуваних у просторі вихідних ознак. Після проведення кластеризації шляхом ретельного аналізу угруповань, що виділилися, шукаються відповіді на два питання:

1. Чим відрізняються один від одного кластери?

2. Що загального у об'єктів, що увійшли в той чи інший кластер?

Отримані в результаті такого аналізу відповіді дозволяють, по-перше, сформувати мінімальний блок початкових завдань тесту, що дає можливість чітко визначати приналежність досліджуваного до певного кластеру. І, по-друге, мінімізувати кількість завдань для подальшого тестування, тому що усередині кожного кластера істотно знижується варіативність реакцій досліджуваних (є значна група завдань, на які досліджувані дають однакові відповіді).

Адаптивність комп'ютерного психодіагностичного тесту може виражатися не тільки в безпосередній зміні порядку пред'явлення тестових стимулів. У залежності від поточного результату тестування в послідовність стимулів можуть включатися спеціальні повідомлення, що роблять коригувальний психологічний вплив на досліджуваного аж до, наприклад, “покарання” досліджуваного, фальсифікуючого відповіді, поверненням до вихідного завдання тесту.