Комп’ютеризація психодіагностичних методик

В даний час переважна більшість психодіагностичних комп’ютерних розробок відноситься, головним чином, до комп'ютерних версій відомих психодіагностичних тестів, раніше призначених для "ручного" застосування. Основними операціями, що виконувалися комп’ютеризованими психодіагностичними методиками були такі:

• інструктаж;
• ведення протоколу;
• пред’явлення стимулів;
• реєстрація реакцій
• розрахунок і видача результатів;
• постановка приблизного психологічного діагнозу віднесенням досліджуваного до певної патологічної групи.

1. Самий широкий (на цей час) клас психодіагностичних методик тести-опитувальники визначається сполученням вербальних стандартизованих стимулів із закритими відповідями типу „Вибір”. Комп’ютеризація цих психодіагностичних методик не представляє труднощів. Пред’явлення текстових і навіть звукових тестових завдань, а також фіксація відповідей, яка обирається обстежуваним з фіксованих двох, трьох або більше (так, ні, не можу сказати) на цей час достатньо розроблені і можуть бути реалізованими при розробці нового тесту у багатьох варіантах (із застосуванням текстових редакторів, електронних таблиць, конструюванням на мовах програмування (Бейсик, Фортран, Паскаль тощо). Приклад такої реалізації див. в додатках 4, 7. Алгоритми обробки результатів тестів-опитувальників зводиться до підрахунку кількості збігів відповідей обстежуваного з діагностичним ключем (набором правильних відповідей) і подальшої нормалізації результату. Приклад можливої реалізації алгоритму обробки див. в додатку 4.

Інтерпретація результату такого тестування представляє собою співставлення готових текстів діагнозів певним кількісним результатам тестування. Приклад реалізації такої інтерпретації див. в додатку 4. Використовуючи комп’ютерні технології легко можна перетворити такі тести-опитувальники із тестів з фіксованим порядком пред’явлення стимулів на тести-опитувальники із змінним, скажімо рондомізованим порядком пред’явлення стимулів. А включення зворотного зв’язку з аналізом попередніх відповідей, перетворить такі тести в так звані адаптивні тести.

Комп’ютерна (програмна) реалізація алгоритмів аналізу відповідей і вибору наступних питань в залежності від правильності відповіді логічними операціями і рондомізованого вибору питань з існуючого набору питань достатньо розроблена і не представляє будь-яких труднощів.

2. Інший, досить широкий клас психодіагностичних методик представляє собою методики, які поєднують в собі невербальні статичні стимули і закриті відповіді типу „Вибір”. До них можна віднести деякі завдання тесту дослідження структури інтелекту Амтхауера (тест СУ), тест „вибір фігур” (PS), в якому у якості стимулів застосовуються геометричні фігури, які треба співвіднести з запропонованими зображеннями цілих фігур та інші. Сучасні комп’ютери дозволяють повністю автоматизувати пред’явлення різноманітних за формою як статичних, так і динамічних об’єктів, а реєстрація відповідей і обробка результатів тестування та їх інтерпретація суттєво не відрізняється від описаних вище.

3. Фактичною гібридизацією і модифікацією описаних вище тестів (пункти 1, 2) є психодіагностичні тести, в яких стимули можуть бути як вербальними стандартизованими, так і вербальними статичними, а відповіді є закритими, типу „відновлення частин”. Суттєвою відмінністю цих тестів від тестів пунктів 1, 2 є те, що відповідь досліджуваного на завдання не формується ним на засадах аналізу меню відповідей, серед яких є правильна, якого у цих тестах нема. Але правильна відповідь є однозначною і з нею порівнюється відповідь досліджуваного. Прикладами таких тестів є субтест знаходження відсутніх деталей Векслера (невербальний статичний стимул і закрита відповідь, типу „відновлення частин”) і субтест Амтхауера „ряди чисел” (ZR), в якому необхідно встановити закономірність ряду чисел і продовжити цей ряд (вербальний стандартизований стимул і закрита відповідь, типу „відновлення частин”). В тестах обох прикладів встановлюється часове обмеження на кожну відповідь. Комп’ютеризація надання стимулів і відповідей на них, підрахунку правильних і своєчасних відповідей, а також інтерпретації одержаних результатів не представляє труднощів і аналогічна комп’ютеризації тестів пунктів 1, 2.

І взагалі, перекладання на комп'ютерну основу методик зі стандартизованими вербальними і статичними невербальними стимулами, на які випробуваний дає відповіді закритого типу (методики перших трьох пунктів), не представляє особливої складності. У даному випадку комп'ютер фактично виконує функції калькулятора з тією різницею, що він також забезпечує автоматичне пред'явлення стимулів, реєстрацію відповідей, ведення протоколу експерименту і видає результати в зручній для психодіагноста формі на екран дисплея або у вигляді твердої копії [Иовлев А.Б., Иовлев Б.В., Червинская К.Р. 1985].

4. Група тестів, у яких стимули невербальні динамічні, а відповіді представляють динамічне реагування через органи управління, відповідають класу психодіагностичних методик, які називають апаратурними тестами. Вони використовуються в дослідженнях параметрів часу реакції (реактометри, рефлектометри), типологічних особливостей вищої нервової діяльності і т.д. Розвиток комп’ютерної техніки і комп’ютерних технологій вирішив задачі конструювання тестів із зворотнім зв’язком. Окремі труднощі, які виникають у реалізації тих чи інших стимулів або відповідей не носять принципового характеру, тобто не вимагають у принципі безпосередньої участі психодіагноста, і, в кінці кінців, реалізуються програмістами та інженерами конструкторами.

На цьому простота повної комп’ютерної реалізації тестів, на цей час, і закінчується. Навіть у деяких тестах, відповіді в яких є закритими [типів: „Переконструювання” (побудова комбінацій із заданого алфавіту вербальних чи невербальних елементів) крім кількісних показників може оцінюватися оригінальність створеної комбінації, смислове навантаження тощо (субтест послідовності картинок в шкалі виміру інтелекту Векслера, субтест побудови речення по трьох словах, який входить до складу тесту інтелекту Р.Мейлі); „Оцінювання значення ознаки по заданій шкалі” (метод семантичного диференціалу Ч.Осгуда); „Оцінювання значення ознаки” (техніка репертуарних решіток по Г.Келлі)], не кажучи вже про тести, в яких відповіді є відкритими [типів: „Доповнення” (тест Вартегга, в якому необхідно доповнити стандартні значки, що є на обмеженому полі деталями досліджуваного, щоб в результаті одержати малюнки, смисл яких коментує досліджуваний); „Вільне конструювання” (проективні методики: оповідання або малюнки на задану тему, надання смислу симетричному аморфному зображенню – тест Роршаха, тлумачення сюжетів спеціально підібраного комплекту малюнків – тест тематичної оперцепції (ТАТ); діалогові тести (в них стимули є вербальними індивідуально орієнтованими і задаються психодіагностом, а відповіді відкриті, які аналізуються безпосередньо психодіагностом], поки що у принципі потребують безпосередньої участі психодіагноста в процесах пред’явлення стимулів і фіксації відповідей (у меншій мірі) і визначення результатів тестування та інтерпретації результатів дослідження (у більшій мірі).

За рахунок комп’ютеризації в психодіагностичних практиці спостерігається ряд позитивних ефектів, що умовно можна назвати кількісними:

· швидке одержання результатів (буває вкрай необхідно в таких областях, як, наприклад, клінічне обстеження або консультування);

· експерт звільняється від трудомістких рутинних операцій і може сконцентруватися на вирішенні сугубо професійних задач;

· підвищується точність реєстрації результатів і виключаються помилки обробки вихідних даних, неминучі при ручних методах розрахунків (наприклад, раніше при ручній обробці MMPI допускалося до 20% помилок);

· оперативність обробки даних при комп'ютеризованому експерименті дозволяє проводити в стислий термін масові психодіагностичні обстеження шляхом одночасного тестування багатьох випробуваних.

Внаслідок наведених ефектів, комп’ютеризація психодіагностичних методик позитивно впливає на підвищення якості і зниження вартості психодіагностичного експерименту. Крім того, можна відзначити позитивний вплив комп’ютеризації на загальні умови обстеження. Зокрема, зростає рівень стандартизації цих умов за рахунок однакового інструктування досліджуваних і пред'явлення завдань, що не залежать від статі, віку, ступеня привабливості, настрою й упередженості, як експериментатора, так і самого обстежуваного. Немаловажною може виявитися конфіденційність комп’ютерного тестування, що дозволяє обстежуваному бути більш відвертим і природним під час експерименту. У ряді випадків корисною вважається можливість приховати від обстежуваного технологію одержання результуючих показників.

Комп’ютеризація методик має і свій негативний бік, який необхідно враховувати. Зміна умов психодіагностичного експерименту вимагає перевірки комп'ютерних версій методик на їхню адекватність традиційному "ручному" аналогові. Це, зокрема, зв'язане з тим, що при взаємодії з комп'ютером у деяких обстежуваних можуть виникати ефекти "психологічного бар'єру" або "підвищеної довіри" (із досвіду вітчизняних та американських психологів видно, що ці тенденції можуть досить сильно відрізнятися в залежності від ментальних розходжень. Зокрема, у США досліджувані схильні виражати недовіру комп'ютеру, у той час як у нас спостерігається виражений протилежний ефект). Тому комп’ютеризовані варіанти психодіагностичних методик варто піддавати додатковим перевіркам на адекватність „ручним” аналогам. [Доронина О.В. 1993].

2.4. Створення комп’ютерних психодіагностичних методик

Нагадаємо, що цей блок психодіагностичних методик за визначенням не міг існувати в до комп’ютерний період існування і розвитку психодіагностики, так як реалізація їх частин або в цілому не можлива або недоцільна на базі „ручних” методів. Реалізація таких методик базується на таких властивостях комп’ютерів як: практично необмеженій швидкодії, та практично необмежених обсягах оперативної і довгострокової пам’яті, можливостях пристроїв вводу та виводу інформації (дисплеїв, принтерів та ін.) тощо. Тому, вже на перших кроках створення комп’ютерних психодіагностичних методик, стало можливим вести мову про:

• реалізацію адаптивного тестування;
• врахування часу як фактору експерименту;
• створення віртуальної реальності;
• застосування ігрових мотивацій;
• реальність постановки індивідуального психологічного діагнозу на засадах інженерії знань та сучасних інформаційних технологій та ін.

Необхідно підкреслити, що розвиток комп'ютерних технологій надає дослідникам якісно нові можливості оперування психодіагностичною інформацією. Психологові, що працює на комп'ютері, стають доступні набагато більш складні операції з інформацією, ніж при „ручному” експерименті. Сюди відноситься, наприклад, оперативна реалізація широкого спектру різних трудомістких процедур по розрахунку додаткових шкал, індексів, допоміжних показників і т.п. Але головною є можливість розвитку підходів, що принципово були раніше не доступні.

Ілюстрацією якісно нових результатів у психодіагностиці може служити розвиток підходу [Дюк, 1994], заснованого на прийнятті діагностичних рішень щодо досліджуваного об'єкта за допомогою його порівняння з діагностичними прецедентами. Реалізація цього підходу можлива тільки з використанням високопродуктивної комп'ютерної техніки, бо він пов'язаний із застосуванням трудомістких алгоритмів конструювання інформативних описів прецедентів, знаходження мір для порівняння об'єктів і визначення оптимальних композицій діагностичних прецедентів.