Психодіагностичні мультимедіа системи

Психодіагностична мультимедіа системи передбачають використання в психодіагностиці нових можливостей комп'ютерних технологій. Це сучасні інтерактивні комп'ютерні системи, що здатні працювати із статичними відео зображеннями, динамічною графікою, яка відтворює рух і високоякісними звуковими ефектами (мовою, музикою, шумом і т.д.). Такі можливості кардинально розширюють технічні межі психодіагностики, так як дозволяють створювати тести у вигляді моделей, максимально наближених до реальної діяльності. Цим істотно розширюється клас психодіагностичних інструментів шляхом створення різного роду психодіагностичних методик – методик, заснованих на динамічній або полімодальній стимуляції випробуваних, що реалізують моделі, максимально наближені до реальної діяльності досліджуваного. Найбільш повно зазначені можливості проявляється в мультимедіа (дослівно багатосередовищних) системах віртуальної реальності (virtual reality - VR), а також у близьких до них системах телеприсутності (telepresense). За допомогою спеціального устаткування — шолома з двома мініатюрними стерео дисплеями, квадронавушниками, спеціальних сенсорних рукавичок і навіть костюма, обстежуваний може бути "занурений" у згенерований або змодельований комп'ютером світ. Повернувши голову подивитися ліворуч і праворуч, "пройти" вперед, простягнути руку і побачити її у віртуальному світі; може брати будь-який віртуальний предмет (відчуваючи при цьому його вагу) і переставляти його с місця на місце і т.п. Крім того такі системи допускають групову присутність і взаємодію досліджуваних у віртуальному світі. Однак розробка таких психодіагностичних інструментів – це, очевидно, справа хоч і недалекого, але майбутнього.

Цікавим напрямком комп’ютерної психодіагностики із застосуванням віртуального мультимедіа простору може бути постановка психологічного діагнозу, визначення рис характеру, стану обстежуваного за допомогою так званих невербальних комунікацій.

Невербальна комунікація – це система немовних (несловесних) форм і засобів передачі інформації. Будь-який прояв (знак) з боку суб'єкта невербальної поведінки несе інформацію як про його особистість (ще до того, як вимовлене перше слово), так і про його відношення до іншої особи.

Невербальне поводження людини є вираженням його психічного стану. Тому за допомогою оцінки невербального поводження можна прогнозувати його психічний стан Наприклад, схрещені на грудях руки найчастіше означають закритість, прагнення до збереження фізичної дистанції та дистанції у відносинах, а постукування пальцями по столі – порушена душевної рівноваги, нервозність і т.д. Сприймаючи невербальне «повідомлення», особливо якщо ситуація неоднозначна, можна уникнути двозначності і досягти визначеності в його інтерпретації і розумінні партнера.

На основі досліджень в галузі невербальної комунікації і психології прояву (Чемерисова Е. В. Саратовський Державний Технічний Університет, Росія) була створена програма, що містить наступні підструктури невербального поводження особистості:

· кінесика (поза, жест, міміка, погляд, рух, хода);

· просодика (висота, голосність, швидкість, Наприклад виразність, ритм голосу);

· экстралінгвістика (пауза, кашель, подих, сміх);

· такесика (рукостискання, дотик, поглажування);

· проксеміка (орієнтація, дистанція).

Розроблена програма дозволяє досить вірогідно прогнозувати психічний стан, темперамент і деякі риси характеру людини на основі його невербальної поведінки. При цьому враховуються тільки явно виражені і повторювані компоненти невербальної поведінки в їхній сукупності, а також контекст, у якому вони реалізуються. Усе це дозволяє уникнути двозначності в розумінні як самого партнера, так і його психічного стану. Крім того, програма дозволяє моделювати результат спілкування з людиною і підвищувати результативність самого спілкування шляхом видачі рекомендацій з його поліпшення.

Можливість створення нових методик з використанням анімації, тобто зображення рухомих об’єктів, дозволяє створити нові, більш ефективні психодіагностичні методики. Основою таких методик є моделювання динамічних процесів і включення респондентів безпосередньо в розвиток ситуації.

Великі перспективи відкриваються перед методиками, реалізованими в ігровій формі, яка суттєво змінює сприйняття завдання, мотивацію респондента, відношення до результату.