Синтез клінічного й експериментального методів у прикладній психології на основі комп'ютерних технологій

В основі наукової психодіагностики знаходиться клініко-психологічний метод. Цей метод припускає вільне неформальне одержання й аналіз будь-якої доступної інформації про людину в контексті усього, що відомо психологові не тільки з професійного, але і життєвого досвіду. Деякі спеціалісти психодіагностики вказують на переваги клініко-психологічного методу у порівнянні, скажімо, з експериментально-психологічним, зважаючи на можливість завдяки його застосуванню одержувати більш детальну картину дослідження особистості, а на цій основі і постановки індивідуального психологічного діагнозу.

Разом з тим, необхідно підкреслити, що потенційно висока детальність опису внутрішнього світу іншої людини тісно пов'язана з потенційно низкою його надійністю й об'єктивністю. При широкій практичній діяльності клінічних психологів у середньому можна одержати більше надійної психодіагностичної інформації, якщо свідомо йти на менший ступінь детальності опису особистості, що і досягається за допомогою експериментально-психологічних методик. Тобто, можна стверджувати, що в поєднанні позитивних особливостей цих двох методів криється вирішення основних задач психодіагностики.

Якщо розглядати співвідношення клініко-психологічного методу з експериментально-психологічним, то можна побачити, що експериментально-психологічні методики, власне кажучи, моделюють клініко-психологічний метод у його окремих сторонах і фрагментах. Моделювання це здійснюється у формі як би опису діяльності досвідченого психолога, що використовує клініко-психологічний метод. Такий опис нестрогою мовою наукових метафор можна назвати "програмою", "алгоритмом". За допомогою цього опису психодіагностична діяльність, покладена в його основу, може бути відтворена іншими фахівцями з тим або іншим (закладеним адекватністю „алгоритму” діяльності клінічного психолога) ступенем однозначності, повноти діяльності.

Першим кроком у напрямку стандартизації і формалізації психодіагностичної діяльності клінічного психолога є стандартизація пропонованих стимулів, а другим – стандартизація одержуваних відповідей. При цьому зберігається нестандартний і неформальний характер методів аналізу й інтерпретації. [Вассерман Л.И., Дюк В.А., Иовлев Б.В., Червинская К.Р. 1997]. Наступним кроком є перехід від патопсихологічного методу до власне тестового. При цьому формалізація і наростає і поширюється не тільки на стимули і відповіді, але і на аналіз одержуваних даних і навіть на їхню інтерпретацію.

Психологічний тест (інструмент експериментально-психологічного методу) може розглядатися як сама повна символічна модель діяльності клінічного психолога, представлена у формі її "програми" ("алгоритму"). При цьому сама "програма" (тест) виконується за допомогою іншої людини. Зважаючи на те, що і розробка психодіагностичних методик, і їхня реалізація проводилися в умовах, коли комп'ютерів ще не існувало, на обмеженість обчислювальних можливостей, пам'яті і швидкодії людини, психологи змушені були застосовувати лише найпростіші алгоритми розпізнавання образів. Рішення, які психолог повинен констатувати в результаті тестового психодіагностичного обстеження, що базуються на більш складних алгоритмах розпізнавання, приймаються ним на основі нестрогого, неформального, "необчислювального", багато в чому інтуїтивного мислення. У цьому сенсі необхідно зазначити, що психологічні тести випередили час, народившись передчасно. Вони як "програми" одержання й обробки інформації об'єктивно "чекали" появи комп'ютерів.

З появою психологічних тестів вони сприймалися (і дотепер сприймаються більшістю психологів), насамперед, за аналогією з вимірювальними приладами фізичного експерименту, як математичний апарат теорії вимірів. Результат обробки даних психологічного дослідження представляється, як правило, набором числових шкальних оцінок, що графічно виражаються у вигляді "профілю". Після цього здійснюється перехід до психологічного висновку з перекладом числових результатів на психологічну мову. Саме цей перехід на завершальному етапі тестування являє собою (поки що) немоделюємий (неформалізований) у переважній більшості психологічних тестів "людський залишок" клініко-психологічного методу дослідження.

Форма і зміст психологічних тестів багато в чому визначені обмеженими можливостями людини як "моделюючого пристрою". Обмеження в людській психіці виступали і виступають як обмеження тестового методу в психології, що розуміється як моделювання діяльності одного фахівця іншим. З огляду на безупинно зростаючі можливості комп'ютерів в обчисленнях, логічних операціях, пам'яті, швидкодії, можна відзначити, що ті обмеження, що існували в методологічному апараті психологічних тестів і були зв'язані з обмеженими можливостями людини, поступово зніматимуться.

Уже зараз чітко виявляється прогресивна еволюція комп'ютерної психодіагностики. Стала доступною текстова інтерпретація результатів тестування, тобто власне психодіагностичних висновків. Однак перші варіанти інтерпретації носять істотно схематичний характер, використовують найпростіші логічні процедури переходу від числових оцінок до психологічних характеристик.

Комп'ютерні версії тестів можуть бути корисні в роботі, як початківців, так і досвідчених психологів, педагогів і інших фахівців. Для початківців може мати істотне значення скорочення часу освоєння психологічних тестів. Комп'ютерна програма, реалізуючи функції підказки на любому етапі проведення тесту, звільняє людину, що навчається, від необхідності запам'ятовувати великий обсяг інформації з проведення експерименту й аналізу даних, принаймні, у формалізованій їхній частині. Таким чином, психолог може істотно швидше починати працювати з освоюваним тестом на деякому гарантованому рівні якості цієї роботи. Безумовно, при використанні комп'ютерної версії тесту психодіагностом з невеликим досвідом роботи імовірність помилок буде менше, ніж при використанні „ручної” версії. В міру наростання особистого досвіду психолога точність інтерпретації одержуваних даних може спочатку наближатися за рівнем до комп'ютерної інтерпретації, а потім, можливо, і перевершувати цей рівень. Однак варто враховувати, що зробити це не просто, тому що комп'ютерна програма, як правило, акумулює і моделює досвід висококваліфікованих фахівців психодіагностів, що брали участь у створенні програми [Гур’єва А.П. 1993].

Психологам, що мають великий досвід психодіагностичної роботи, використання комп'ютерних версій тестів дозволяє позбутися рутинної частини роботи з тестами, такої як підрахунок сирих оцінок, переклад їх у шкальні оцінки, підрахунок вагових індексів, побудова графіків ("профілів") і т.д. Крім того, такий психолог може розглядати результати комп'ютерного тестування як попередні і може здійснювати додатковий аналіз і інтерпретацію за своїм розсудом, керуючись логікою, сформованою на практичному досвіді, і задачами дослідження.

Саме поява комп'ютерів відкрила широку перспективу для найбільш адекватної реалізації існуючих тестових психодіагностичних моделей на засадах побудови усе більш повних "моделей" діяльності клінічного психолога, які, по суті наближаються до "оригіналу" (клініко-психологічному методу).

Таким чином, упровадження комп'ютерів у психодіагностику в принципі знімає протиріччя між клініко-психологічним методом, і тестовим методом психодіагностики, зберігаючи в той же час всі існуючі позитивні риси тестового підходу: об'єктивність, меншу залежність від суб'єктивних особливостей експериментатора, можливість прискореного аналізу даних, надійність, акумуляцію колективного професійного досвіду клінічних психологів тощо.