Тема 2. Деякі перспективні напрямки вирішення проблем психодіагностики. Комп’ютерна психодіагностика

2.1. Основні напрямки вирішення проблем психодіагностики

Як бачимо, більшість проблем психодіагностики за своїм характером і суттю є інформаційними, а тому і вирішуватися вони повинні методами і засобами інформаційних технологій. До речі, аналогічні проблеми, зі своєю специфікою, які визначають гальмування темпів розвитку, можна виявити і в інших сферах суспільного життя, а особливо в галузях науки, які їх обслуговують. Не дарма, однією з нагальних задач сучасності в Україні є інформатизація суспільства в цілому, одними з перших і основних етапів якої є комп’ютеризація усіх складових елементів сфер суспільного життя (економіко-технічна задача) та підготовка кожної особистості суспільства до діяльності в тандемі з комп’ютером в комп’ютеризованому інформаційному просторі (психолого-виховна задача).

Не є виключенням у цьому плані і психологія, комп’ютеризацію якої необхідно починати з психодіагностики, перетворенням її в психодіагностику комп’ютерну за методологічною і технологічною основою інструментарію, але ніяк не за змістом досліджень (ніяк не дослідження психіки комп’ютерів). Тоді, основними напрямками вирішення сучасних проблем психодіагностики є:

· формалізація, по можливості, усіх процесів постановки психологічного діагнозу;

· стандартизація та нормалізація психодіагностичних методик;

· автоматизація, по можливості, усіх існуючих методик психодіагностики, починаючи з автоматизації пред’явлення стимулів і реєстрації реакцій (відповідей) на них на першому її етапі;

· розробка нових, з урахуванням новітніх комп’ютерних технологій, комп’ютерних методик психодіагностики;

· застосування математичного апарату аналізу загального призначення реалізованого в рамках прикладного програмного забезпечення сучасних комп’ютерних систем для аналізу результатів психодіагностичних досліджень;

· розробка і впровадження спеціалізованого математичного апарату аналізу результатів психодіагностичних досліджень та створення програмних продуктів на їх основі;

· розробка інтерпретаційного блоку психодіагностичних методик з урахуванням логіко-математичного апарату сучасних комп’ютерних технологій та їх реалізація у програмних продуктах спеціального програмного забезпечення;

· розробка методів і засобів комп’ютерного психодіагностичного моделювання;

· створення і експлуатація індивідуальних, регіональних і глобальних комп’ютеризованих баз, банків даних, баз знань, їх уніфікація і стандартизація;

· створення мереж обміну психодіагностичною інформацією по типу або на основі Інтернет;

· розробка, застосування і забезпечення методів дистанційного психодіагностування;

· забезпечення інтерактивних нарад, симпозіумів фахівців психодіагностики для оперативного обміну досвідом;

· забезпечення інтерактивних консиліумів фахівців психодіагностики для постановки кваліфікованих діагнозів;

· створення інтелектуальних психодіагностичних систем та ін.

Висновки:

1) перелічені напрямки вирішення проблем психодіагностики можна узагальнити однією тезою: поступове витіснення з психодіагностики технологій «олівця і папера» комп'ютерними технологіями;

2) в даний час використання комп'ютерних технологій (комп'ютерного психодіагностичного інструментарію) у психодіагностиці поступово оформлюється в самостійну галузь досліджень, що й одержала назву комп'ютерної психодіагностики;

3) перелічені напрямки вирішення проблем психодіагностики можна вважати одночасно основними завданнями комп’ютерної психодіагностики (в усякому разі на етапі її створення).

Тобто (на наш погляд): комп’ютерна психодіагностика – це психодіагностика із широким застосуванням комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій(комп'ютерного психодіагностичного інструментарію), по можливості, на усіх етапах психодіагностичних досліджень (від пред’явлення стимулів, до інтерпретації і узагальнення результатів дослідження).

У сучасній психологічній літературі можна зустріти і таке трактування поняття комп’ютерної психодіагностики, її мети ї задач: комп'ютерна психодіагностика -це напрямок досліджень, пов'язаний із використанням засобів обчислювальної техніки при проведенні обстеження або (і) аналізі його результатів, а також розробкою і застосуванням комп'ютерних тестів [Бурлачук, Морозов, 1999]. Основною метою цього напрямку є створення психодіагностичного інструментарію, у тому числі комп'ютерних психодіагностичних методик, а також розробка принципово нових видів експериментів і методів роботи з експериментально-психологічною інформацією [Вассерман, Іовлев, Червинска, 1993; Дюк, 1994; Шмельов, 1996; Вассерман, Дюк, Іовлев, Червинска, 1997; Червинска, Щелкова, 2000]. Таким чином, дослідження в області комп'ютерної психодіагностики орієнтовані на вирішення практичних задач, а саме, на забезпечення психологів якісним психодіагностичним інструментарієм, створюваним на базі нових інформаційних технологій.

Комп'ютерний психодіагностичний інструментарій (комп’ютеризовані методики)- це складний апаратно-програмний комплекс, що дозволяє психологам здійснювати психодіагностичне обстеження досліджуваного.

Серед інструментів психодіагностичного інструментарію виділяють комп'ютерні версії психодіагностичних методик і комп'ютерні психодіагностичні методики.

Комп'ютерні версії психодіагностичних методик являють собою інструменти роботи психологів, що є повним аналогом «бланкових» або «ручних» психодіагностичних методик. Вони здійснюють автоматизацію процесів адміністрування, тестування, підрахунку результатів, при цьому вважається, що психологи вміють інтерпретувати отримані дані результатів тестування.

Комп'ютерні психодіагностичні методики – це новий клас психодіагностичного інструментарію, за допомогою якого здійснюється автоматизоване обстеження досліджуваного з формуванням комп'ютерного психодіагностичного висновку на основі технології інженерії знань.

Інженерія знань як напрямок досліджень в області штучного інтелекту вивчає питання витягу, структурування, формування й обробки знань досвідчених фахівців для побудови експертних систем. Технологія інженерії знань у психодіагностиці дозволяє «переносити» у комп'ютер знання і досвід психологів по інтерпретації результатів тестування досліджуваних для створення комп'ютерних психодіагностичних методик. За допомогою комп'ютерних психодіагностичних методик користувач має можливість одержати розширену інтерпретацію результатів тестування не гірше тієї, яку б написав професіональний психолог.

Завдяки використанню таких технологій комп'ютерні психодіагностичні методики стають найбільш привабливими і розповсюдженими інструментами психологів, що проводять обстеження досліджуваних у різних галузях. Їхня розробка припускає створення систем, що конструюють діагностичний висновок за результатами обстеження конкретного досліджуваного у вигляді зв'язного і несуперечливого тексту, що досить повно відбиває психологічні параметри, вимірювані тестом. При цьому автоматизований висновок повинний носити індивідуальний характер для кожного досліджуваного, а не відображати деякі «усереднені» характеристики і параметри, що відповідають визначеному контингентові людей.

Комп'ютерні психодіагностичні методики відрізняються від комп'ютерних версій психодіагностичних методик насамперед наявністю бази знань, що визначає прийняття рішень при формуванні індивідуального комп'ютерного психодіагностичного висновку по кожному досліджуваному.

Відчутні позитивні ефекти в діяльності психологів одержані вже на перших етапах переходу від психодіагностики традиційної до психодіагностики комп’ютерної – етапі впровадження в практику їх діяльності комп'ютерних версій психодіагностичних методик (використання автоматизованих тестів) та створення перших версій комп’ютерних тестів. Очевидно, що:

· із комп'ютеризацією психодіагностики (вже на перших її етапах) значно знижується імовірність викривлень та помилок, пов'язаних з людським фактором: психоемоційним станом експериментатора, більшою або меншою його зацікавленістю в результатах дослідження, неуважністю і т.п. Гарантована при комп'ютерній психодіагностиці абсолютна неупередженість дослідника має особливе значення в ситуаціях експертизи;

· вже на етапі комп’ютеризації вдалося домогтися суттєвого підвищення ефективності роботи психолога за рахунок:

· надання психологові можливості сконцентруватися на рішенні сугубо професійних задач завдяки звільненню його від трудомістких рутинних операцій (інструктажів, підрахунків тощо);

· швидкості автоматизованої математико-статистичної обробки даних і одержання результатів тестування;

· підвищення чіткості і чистоти психологічного дослідження збільшенням точності реєстрації результатів і виключенням помилок обробки вихідних даних, неминучих при ручних методах розрахунку вихідних показників;

· можливості проводити в стислий строк масові психодіагностичні дослідження шляхом одночасного тестування багатьох досліджуваних;

· можливості оперативного одержання різнопланового довідкового матеріалу тощо;

· на засадах підвищення ефективності роботи психолога вдається суттєво скоротити чисельність персоналу, задіяного у процесі психодіагностики (математиків, лаборантів, які займалися підготовкою стимульних матеріалів і тестуванням та ін.);

· перевагою застосування комп'ютера у психодіагностиці є можливість набору, сканування, друкування, розмноження стимульних матеріалів до проведення досліджень, а після їх проведення формування і друкування протоколів дослідження і психодіагностичних висновків для історії хвороби або іншої документації;

· реалізується можливість генерації безлічі варіантів завдань, чим знімається проблема звикання респондента до стимульного матеріалу (числові таблиці, набори слів, букв, цифр тощо), а на цій основі дозволяти пробні (тренувальні) спроби, використовувати діагностичні методики в якості тренажерів для розвитку психологічних якостей;

· з’являється можливість оперативного представлення результатів досліджень у наочній формі (графіків, таблиць, оформлення різними шрифтами, засобами графіки, звуку, анімації тощо), що дозволяє максимально продемонструвати особливості одержаних результатів і є немаловажним для правильної інтерпретації результатів психодіагностичного дослідження;

· явним позитивом застосування комп’ютеризованих і комп’ютерних тестів є те, що при комп’ютерному тестуванні дуже легко здійснювати контроль за додержанням процедури тестування. При бажанні можна програмно унеможливити пропуск питань, встановити певний час на відповіді, що особливо важливо для тестів на інтелект;

· немаловажною є можливість забезпечення досліджуваному наочності та цікавості процесу тестування (підтримка уваги за допомогою барв, звуку, ігрових моментів, заохочень тощо);

· цікаві можливості забезпечуються об’єднанням тестів в батареї (пакети програм) з єдиною підсумковою інтерпретацією. При цьому можна програмно реалізувати алгоритм (процедуру) застосування тестів, наприклад. послідовність виконання тестів в залежності від одержаних результатів. Так створюються батареї тестів, що самоускладнюються та самонастроювальні батареї тестів;

· стає можливим введення в психодіагностичні методики рівнів складності виконання завдань, реалізацією функцій оперативного і довгострокового настроювання умов експерименту (час експозиції та пауз, частота подачі питань, форма, розмір об’єктів, звукові ефекти і т.п.);

· висока швидкодія комп’ютерів, а тому і розрахунків, дає можливість використання для обробки результатів дослідження методи, які раніше мало використовувалися через їх складність (регресійний, дисперсійний, факторний аналіз та ін). Оперативна обробка дозволяє не тільки оцінювати одержані результати, але і моделювати інші варіанти для вивчення, що є актуальним в дослідженнях компенсаторних механізмів, взаємовпливів психічних процесів, взаємостосунків в групі і т.д.;

· збільшуються можливості по підвищенню рівня стандартизації умов психодіагностичного дослідження за рахунок однакового інструктування досліджуваних і пред'явлення завдань поза залежністю від індивідуальних особливостей досліджуваного й експериментатора;

· немаловажною є можливість у деяких випадках виключення із процесу тестування психолога, як додаткової змінної (забезпечення досліджуваному режиму „сам на сам з комп’ютером”), чим досягається можливість для досліджуваного бути більш відвертим і природним під час експерименту завдяки конфіденційності автоматизованого тестування;

· за рахунок аналізу комп'ютерних інтерпретацій результатів тестування, створених на засадах досвіду висококваліфікованих психологів, надається можливість підвищувати досвід роботи практичних психологів;

· реалізується можливість. при мінімальних затратах. систематично накопичувати і зберігати дані психодіагностичних досліджень в базах даних, які є невід'ємним атрибутом будь-якої комп’ютеризованої методики; тим самим вирішення проблеми “втрати” психодіагностичної інформації, характерної для тестування за допомогою “ручних” тестів.

· комп'ютер істотно полегшує можливість якісного, а не тільки кількісного аналізу одержуваних даних. Так, комп'ютер робить легко доступним перегляд відповідей на важливі з точки зору психолога питання. Комп'ютер сам (по жорсткій програмі, або відповідно до оперативних переключень в ній за бажанням психодіагноста) може відбирати і групувати питання і відповіді за обраними тематичними критеріями. Таким чином, при комп’ютерній психодіагностиці психолог має істотно більші можливості в плані ознайомлення зі змістом відповідей досліджуваного, ніж при тестуванні, проведеному без комп'ютера.

· стає можливим використання часу не тільки як керованого параметра тесту (дослідник за допомогою комп'ютера здатний регулювати і встановлювати необхідний темп психодіагностичного тестування), але і як діагностичного параметру (наприклад, показники часової динаміки відповідей досліджуваного на питання психодіагностичного тесту можуть виступати як індикатори стомлення, емоційного шоку і т.п.), або фіксації часу виконання окремих завдань, чим вивчити динаміку розподілу уваги в багатоходових маніпуляційних тестах в процесі виконання завдання. Тобто з’являється можливість фіксації, так званих, додаткових параметрів;

· комп’ютер перетворюється в універсальний психодіагностичний прилад, через реалізацію можливості підключення до стандартних входів, виходів (портів) комп’ютера додаткового аналогового та цифрового обладнання (термометрів, генераторів, датчиків виміру пульсу, кров’яного тиску, шкіряного опору, біополя тощо);

· з розвитком комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій зберігається можливість застосування комп’ютерних тестів на усіх класах комп’ютерів, завдяки наступності і узгодженості комп’ютерних стандартів, що застосовуються на переважній більшості фірм-виробників комп’ютерів;

· при застосуванні для тестування портативних комп’ютерів легко досягається мобільність експериментатора (увесь інструментарій у маленькій валізі) тощо.

Але ті ж перші етапи комп’ютеризації психодіагностики виявили ряд суттєвих недоліків, у зв’язку з чим у багатьох психологів, особливо психологів старої школи склалося негативне відношення до комп’ютерної психодіагностики. Клінічні психологи, що мають справу із постановкою діагнозу, взагалі уникають застосування у своїй повсякденній практиці комп’ютерних тестів. Вони взагалі вважають, що комп’ютерне тестування значно зменшує можливості психодіагностики, так як з трьох рівнів (по Виготському) психодіагностики (симптоматичного – виявлення симптомів; етіологічного – виявлення причин; типологічного – виявлення цілісної, динамічної картини особистості, на засадах чого будується прогноз) сучасна комп’ютерна психодіагностика досягла лише самого низького – симптоматичного діагнозу, не даючи можливості виявлення причин і прогнозу. До труднощів та недоліків сучасного комп’ютерного тестування слід віднести:

· складність формалізації процесу тестування і діяльності психолога;

· велика вартість створення програмного продукту;

· необхідність мати комп’ютер;

· фахівцям психодіагностики необхідно оволодіти навичками алгоритмізації для забезпечення можливості спілкування з програмістами та кваліфікованої постановки їм задач на створення комп’ютерних тестів;

· психодіагностам необхідно оволодіти навичками роботи з комп’ютером та комп’ютерними технологіями;

· втрата частини психологічної інформації за рахунок виключення із процесу тестування психолога (відсутність безпосереднього контакту утрудняє, а іноді і виключає індивідуальний підхід при обстеженні);

· із під контролю психолога випадає етап обробки та інтерпретації даних (якість цих процесів залежить від фахового рівня і можливостей розробників тестів та програмістів);

· тестування психічних процесів обмежено тільки зоровою і слуховою модальностями (хоча є спроби розробки програм, які спрямовуються на використання нюху і дотику;

· дані по надійності та репрезентативності бланкових методик не можуть бути автоматично перенесені на комп’ютерні (необхідність нової стандартизації;

· залежність точності результатів тестування від обладнання. Йдеться про те, що будь-яка апаратура має свої стандарти, що дозволяє порівнювати дані одержані в результаті застосування різних приладів. На результати роботи комп’ютерних методик впливають не тільки комп’ютерні комплектуючі (тактова частота процесора, обсяг пам’яті, відеокарта і т.д., але і всі працюючі в даний момент програми (операційна система, драйвери і т.д.). які суттєво відрізняються одна від одної. Найбільша залежність від обладнання проявляється в тестах, в яких використовується візуальний стимульним матеріал або потрібно зафіксувати відрізки часу менші за 0,1 секунди. Для зниження вірогідності одержання необ’єктивних даних можна порекомендувати таке:

· не порівнювати результати роботи на різних комп’ютерах, а тим паче результати комп’ютерних і некомп’ютерних методик;

· використовувати для конкретного дослідження тільки один комп’ютер і комплект програм;

· використовувати програми, у яких визначається коефіцієнт конфігурації показник продуктивності hardware-software, який може слугувати критерієм у порівнянні даних;

· проводити стандартизацію (порівняння з незалежним сигналом) для кожного дослідження.

· необхідність наявності вміння у досліджуваних працювати на комп’ютері. На ефективність системи „людина-комп’ютер” впливає рівень спеціалізованих вмінь працюючого (сприйняття інформації на екрані, натискання клавіш, переміщення мишки та ін.). Найбільші відмінності спостерігаються між респондентами, які мають досвід роботи з комп’ютером, і тими, у яких його нема, що може суттєво впливати на результати психодіагностичних досліджень. Вирішенням проблеми адаптації досліджуваного до психодіагностичної методики є використання пробних (тренувальних) завдань до прийнятного рівня освоєння програми. Але це можливо не для усіх видів комп’ютерних методик;

· поява великої кількості (особливо через Інтернет) неперевірених психодіагностичних методик та їх модифікацій, які суттєво відрізняються одна від одної як якістю реалізації, так і особливостями використання. Це стало можливим через відсутність стандартів і єдиних вимог до діагностичних комп’ютерних програм. І якщо в процесі навчання така розмаїтість підходів може знайти тільки схвалення, то в діагностиці, де стандартизація вимог є необхідною умовою об’єктивності результатів, така ситуація змушує нерідко відмовлятися від використання комп’ютерних методик та ін..

Перелічені недоліки сучасного комп’ютерного тестування не повинні стати причиною негативного або песимістичного ставлення до комп’ютерної психодіагностики взагалі, особливо, зважаючи на співвідношення позитиву і негативу від процесів, якими супроводжується перехід до комп’ютерної психодіагностики. Питаннями визначення такого співвідношення вчені займалися ще на зорі комп’ютеризації психодіагностики. Так, ще у 1992 році в Психологічному журналі (том 13 №1 1992р. стор.49-61) О.К.Тихомиров, Л.П.Гур’єва опублікували статтю „Психологічна експертиза комп’ютеризованої психодіагностичної діяльності”, в якій, зокрема, наведено фактичні дані, одержані в результаті експертних досліджень ефективності спільної психодіагностичної діяльності досліджуваного і дослідника в комп’ютеризованій психодіагностичній системі АСПФО (абревіатура АСПФО у перекладі з російської мови на українську - автоматизована система психофізіологічного відбору) – її мотивації, цілеутворення та операціонального складу і зроблено деякі висновки, що витікають з аналізу цих даних. Узагальнена оцінка матеріалів експертизи показала, що комп’ютеризація може призводити до більш високої продуктивності психодіагностики у порівнянні з діяльністю традиційною. При цьому, встановлено, що в опитувальних та рахункових методиках із нескладною обробкою даних цей ефект менш виражений, ніж у більш трудомістких методиках (наприклад „Рівень домагань”).

Конкретно в системі АСПФО психодіагностична діяльність поліпшилася лише частково. Реальний ефект комп’ютеризації мав нелінійний характер:

- позитивний ефект у 30% діад (пар дослідник – досліджуваний);

- негативний – у 8% діад;

- невизначений – у 62% діад.

Автори встановили, що потенційно в системі АСПФО можливе підвищення позитивного ефекту комп’ютеризації завдяки поліпшенню роботи комп’ютера, удосконалення комп’ютерних програм, визначаючих форму пред’явлення інструкцій і завдань тесту, а також оптимізації організаційних умов у дисплейному класі у поєднанні з удосконаленням навчання користувачів та підвищенням значимості зовнішніх стимулів, що регулюють психодіагностичну діяльність при переході до умов експлуатації АСПФО. У перспективі співвідношення позитивних і негативних компонентів в ефекті комп’ютеризації буде залежати від конкретної організації технологічних умов у АСПФО. Максимальний позитивний ефект може бути отриманий лише при оптимальних умовах, які визначаються системною організацією усіх складових комп’ютеризованої психодіагностичної діяльності.

Сучасне ж співвідношення позитиву і негативу у комп’ютерозастосуванні (зважаючи також на тимчасовий характер більшості недоліків, завдяки стрімкому розвиткові комп’ютерної техніки і технологій) вказує на те, що майбутнє усе ж таки за комп’ютерним тестуванням. Нині на Заході використовується близько тисячі комп’ютерних тестів. Остається, на цей час і, мабуть. надовго, невирішеним і дискусійним питання допустимого ступеню комп’ютеризації процесу постановки психологічного діагнозу. Але, чим далі тим більше, це питання з площини технологічної переходить до площини морально-етичної.

Першим завданням на шляху до зміни стану справ у кращий бік є покращання підготовки спеціалістів з комп’ютерної психодіагностики (дослідників) на фоні підвищення загального рівня комп’ютерної обізнаності усього населення (потенційних досліджуваних) і поєднання зусиль розробників психодіагностичного інструментарію у формуванні системи вимог до комп’ютерної реалізації психодіагностичних програм, їх втілення в конкретних психодіагностичних методиках.

2.2. Етапи розвитку комп’ютерної психодіагностики

Поява і розвиток комп'ютерної психодіагностики можливі лише при досягненні певного рівня розвитку інформаційними технологіями. Перші згадування про машинну обробку даних психологічного тесту відносяться до 30-х років. Довгий час використання комп'ютерів у психологічних (психодіагностичних) обстеженнях обмежувалося пред'явленням відповідної інформації (інструкцій, стимулів тощо) досліджуваному.

У 70-80-і роки широке поширення за кордоном одержують комп'ютерні тести, що здебільшого представляють собою модифікації відомих методик. У цей же період з'являються перші адаптивні тести, відмінною рисою яких є те, що керування процесом тестування частково, а в деяких випадках і цілком передається комп'ютерові. 80-і роки - період найбільш активного розвитку комп'ютерної психодіагностики за кордоном, що пов'язано з появою досить потужних і доступних персональних комп'ютерів, а також пануючої в ряді країн Заходу технократичної парадигми, що нав'язується і психологічній науці.

У 90-і роки, поряд із відзначеними досягненнями, проявляється незадоволеність комп'ютерними тестами, що нав'язують алгоритми інтерпретації результатів тестування. Найбільш гостро ці тести критикуються представниками клінічної психології і всіма тими, перед ким стоїть задача постановки індивідуального діагнозу [Бурлачук, Морозов, 1999]. От чому процес створення комп'ютерної інтерпретації результатів тестування вимагає самостійних наукових досліджень у галузі інженерії знань.

Наприкінці 90-х років усе більше з’являється тестів, розроблених спеціально для комп’ютерного застосування з урахуванням їх сучасних можливостей. Ці тести не можуть існувати в бланковому виді. Вони орієнтовані на складний, змінний у просторі і часі стимульний матеріал, специфічний звуковий супровід тощо. Чим далі, тим більше управління тестуванням передається комп’ютерові – якщо в минулі роки автоматизувалися лише окремі стадії дослідження, наприклад, пред’явлення стимулу, обробка даних (особливо в обробці тестів типу ММРІ), інтерпретація результатів (Люшер), то на сучасному етапі усе частіше можна зустріти програми, які беруть на себе дослідження у цілому аж до постановки діагнозу, що зводить необхідність присутності висококваліфікованого психолога до мінімуму. Але в цьому є, наведені вище, плюси і мінуси.

Узагальнюючи інформацію з історії розвитку психодіагностики, можна виділити такі стадії минулого і сучасного її розвитку, а також зробити спробу прогнозу деяких стадій її розвитку на майбутнє (10-15 років):

· застосування методів і засобів суміжних наук (медицини тощо);

· розробка теорії, первинних методів і засобів постановки психологічного діагнозу;

· виділення психодіагностики із психології в окрему галузь;

· інструменталізація психодіагностики (поява „ручних” психодіагностичних методик, приладів для вимірювання психофізіологічних характеристик);

· нормалізація (виявлення і встановлення психологічних норм);

· математизація психодіагностики;

· автоматизація психодіагностики (застосування механічних та електричних, часто автоматичних, приладів реалізації стимулів та реєстрації реакцій);

· комп’ютеризація деяких окремих фрагментів психодіагностичних методик (інструктаж, друк діагнозу тощо);

· формалізація (алгоритмізація) впливів (стимулів), відповідей (реакцій) та їх комп’ютерна реалізація

· формалізація (алгоритмізація) методів постановки приблизного психологічного діагнозу віднесенням досліджуваного до типової групи;

· комп’ютеризація психодіагностичних методик (розробка і впровадження комп’ютерних версій „ручних” психодіагностичних методик у повному обсязі);

· створення комплексів комп’ютеризованих психодіагностичних методик за напрямками досліджень (профвідбору, досліджень у закладах освіти тощо);

· формалізація (алгоритмізація) методів аналізу експериментальних даних, постановки індивідуального психологічного діагнозу на основі інженерії знань;

· розробка і впровадження комп’ютерних психодіагностичних методик;

· інформатизація психодіагностики;

· глобалізація психодіагностики;

· інтелектуалізація психодіагностики і т.д.

Примітка: жирним шрифтом в переліку виділено стадії розвитку комп’ютерної психодіагностики.

Переходу від однієї стадії розвитку психодіагностики до наступної передує переосмислення, модернізація і вдосконалення методів і засобів психодіагностики усіх попередніх стадій.

Для спрощення підходу до аналізу питання становлення і розвитку комп’ютерної психодіагностики доцільно окремі стадії об’єднати у більш глобальні об’єкти – етапи цього процесу.

Перший етап (етап переважно медичної психодіагностики) характеризується суб’єктивною оцінкою психологом (психодіагностом) стану обстежуваного у тій чи іншій реальній життєвій ситуації з використанням інструментів суто медичного огляду (слухова трубка, термометр, тонометр, прилади виміру об’єму дихання, сили м’язів, ваги, частоти пульсу тощо).

Другий етап (етап становлення експериментальної психодіагностики) характеризується широким використанням засобів пред’явлення стимулів та виміру реакції на них підсобними засобами, які були характерними для розвитку матеріально-технічної бази тогочасного суспільства: годинники, хронометри, секундоміри, електричні батареї живлення, динамомашини, електричні вимірювальні прилади (амперметри, вольтметри, омметри та ін.), механічні ваги та гирі, засоби визначення довжини (лінійки. рулетки тощо) та кутів відхилення (бусолі, транспортири тощо).

Третій етап характеризується розробкою спеціальних засобів психодіагностики (тестів з ручним маніпулюванням пред’явлення стимулів та ручною фіксацією реакції на них тощо).

Четвертий етап характеризується механізацією психодіагностичних систем.

П’ятий (сучасний етап) комп’ютеризацією психодіагностичних систем.

Шостий (етап недалекої перспективи – до 5 років) інформатизацією психодіагностичних систем і на цій основі їх глобалізацією. На цьому етапі психодіагностичну систему можна визначити так:

Психодіагностична система – сукупність спеціалізованих та таких, що діють у складі підприємств, установ, організацій інших видів діяльності, психодіагностичних закладів (центрів, пунктів, навчальних закладів тощо), розташованих у визначеному необхідністю раціональному порядку на території держави (іншого суб’єкту, психодіагностична система якого визначається), об’єднаних (на цьому і подальших етапах її розвитку) єдиною системою управління, системою інформаційних мереж, сукупність централізованих та периферійних банків даних і знань у галузі психодіагностики, а також відповідного інформатизаційним можливостям методологічного забезпечення та засобів їх технічної реалізації.

Як бачимо, починаючи з цього етапу розвитку психодіагностики і на наступних, основним інструментом стає вже не окремий комп’ютер, а інформаційні мережі, що складаються із системи комп’ютерних та комунікаційних засобів.

Сьомий (етап перспективи 5 – 15 років) характеризуватиметься інтелектуалізацією психодіагностичних систем. На цьому етапі передбачається створення комп’ютерних психодіагностичних систем, з можливостями моделювання основних видів діяльності фахівця-психодіагноста та ведення прямого діалогу психолога з комп’ютерною системою.

Етапи розвитку психодіагностичних засобів більш віддаленої перспективи, будемо сподіватися, визначатимуться загальними напрямками і досягненнями розвитку матеріально-технічної бази суспільства і не будуть від них відставати.

2.3. Комп’ютеризація психодіагностичних методик

Це перший етап виникнення і розвитку комп’ютерної психодіагностики. Він характерний неоднозначним сприйняттям цього нового напрямку розвитку психодіагностики фахівцями-психологами різних методологічних напрямків діяльності цієї галузі. Психологи – науковці (фахівці експериментально-психологічних методів), які власне були ініціаторами широкого використання комп’ютерної техніки й комп’ютерних технологій в психодіагностиці і першими розробниками комп’ютерних версій психодіагностичних методик вважали, що без широкого (без меж) їх впровадження психодіагностиці не вийти із стагнації. Клінічні ж психологи, не заперечуючи переваг комп’ютера як психодіагностичного інструменту, вважали хибним шлях повної комп’ютеризації психодіагностики (дивись попереднє питання), особливо процесу прийняття рішення (постановки психологічного діагнозу). Ґрунтувалося це упередження на перших і сучасних методологічних засадах постановки психологічних діагнозів, коли за певним психологічним профілем досліджуваного, одержаного в ході психологічного обстеження, його відносили до певної патологічної групи і буцімто принципової неможливості за цим методом постановки індивідуального діагнозу.

Цікаве і небезпідставне, на наш погляд, обґрунтування принципової неможливості застосування повністю комп’ютеризованих психодіагностичних методик наводить А.Бобров, – практичний психолог (Ставрополь, Росія), - який успішно працює у напрямку комп’ютеризації окремих етапів психодіагностичного дослідження, зокрема обробки даних та їх інтерпретації. Наведемо твердження А.Боброва повністю (мовою автора):

„Данная страница (йдеться про Інтернет сторінку А.Боброва – див. другу частину додатку 4) содержит особый класс программ, стоящих между обычной ручной обработкой и автоматизированными комплексами тестирования.

Я в своей работе придерживаюсь тех позиций, что тестирование должно вестись вручную в контакте с испытуемым для того, чтобы при помощи наблюдения, индивидуальной подстройки темпа и стиля тестирования не упустить важной диагностической информации. Тем не менее, можно упростить процесс заполнения индивидуальных карт (интерпретаций). Но тут опять хочу отметить, что после составления программой листа интерпретаций психологу в паре с клиентом рекомендуется просмотреть итог, обсудить его мнение по поводу полученных результатов, подумать, как еще могут проявляться в его жизни выявленные закономерности.

В своей практике мы с коллегами, которые работают по данным программам, практикуем так называемую работу над ошибками, когда испытуемому предлагается вычеркнуть карандашом или ручкой из полученной интерпретации те фразы, которые, по его мнению, абсолютно к нему не подходят. Конечно, все это делается в присутствии психолога. Такой прием одновременно в ряде случаев дает информацию для коррекции формулировок в тексте, а часто и важную личностную информацию о человеке, отвечавшим на тест” (кінець цитати).

З А.Бобровим не можна не погодися, хоча б, про неможливість, поки що, застосування деяких психодіагностичних методик у повністю комп’ютеризованому варіанті в усякому разі по технічних причинах. Особливо це стосується тих методик, у яких стимулами слугують, наприклад, зорові подразники (тест Люшера та ін). Для них дуже суттєвими є стандартність показників (чистоти барв, їх насиченості, контрастності, яскравості, частоти зміни кадрів на екрані тощо), які для кожного експерименту на кожному комп’ютері необхідно встановлювати, а це може зробити лише висококваліфікований інженерно-технічний персонал, до того ж при великих витратах часу і наявності дуже дорогого обладнання. Нехтування такими настройками зводить до нуля зусилля психодіагностів по введенню порівнянності результатів тестувань, одержаних в різних місцях, накопиченню і узагальненню статистики досліджень тощо, не кажучи вже про сумнівну адекватність самого порядку вибору колірів на екрані комп’ютера та на стандартних, виконаних типографським друком, таблицях. Тому, у цьому разі, треба погодитися з А.Бобровим (тільки не по суті його поглядів), який вважає за доцільне проводити пред’явлення стимулів за допомогою стандартизованих, виконаних на професійному рівні таблиць, а обробку результатів і їх інтерпретацію зробити із застосуванням „оброблювача тестів”. Скажімо, стосовно згаданого вище тесту Люшера, це справедливо при сучасному стані засобів зорового відображення (комп’ютерних дисплеїв, телевізорів, тощо) на 100%. В третій частині додатку 4 наведено комп’ютерну програму, яка реалізує алгоритм обробки даних тестування за цією методикою.