Традиційні тарифні сітки та їх побудова

У сучасних умовах господарювання з метою організації оплати праці на підприємствах застосовуються традиційні тарифні сітки або нетрадиційні – єдині тарифні сітки з оплати праці усіх категорій працівників. В цьому розділі розглянемо традиційні тарифні сітки.

Тарифні сітки слугують для визначення кількісних співвідношень в оплаті праці робітників різної кваліфікації. Тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Кваліфікаційний розряд характеризує ступінь складності виконуємої роботи та рівень кваліфікації робітника. Кожному розряду присвоєно відповідний тарифний коефіцієнт, який показує в скільки разів тарифна ставка кожного розряду більше, ніж тарифна ставка першого розряду.

Тарифні сітки характеризуються такими параметрами: діапазоном тарифної сітки; кількістю кваліфікаційних розрядів; міжрозрядними співвідношеннями, тобто, абсолютним та відносним зростанням тарифних коефіцієнтів від розряду до розряду.

Діапазон та кількість тарифних розрядів залежать від: характеру технічної бази виробництва та різноманіття виготовляємої продукції; складності технологічного процесу та засобів виробництва, які застосовуються; різноманіття видів робіт на підприємстві, ступеня їх механізації тощо. Кількість розрядів встановлюється підприємствами самостійно. Чим більше диференцьованими є роботи за ступенем складності, тим більшим є розрив у рівні кваліфікації робітників, тим більшу кількість розрядів може вміщувати тарифна сітка.

Залежно від темпів зростання тарифних коефіцієнтів тарифні сітки можуть бути: прогресивними, рівномірними, регресивними. Вибір варіанту побудови тарифної сітки залежить від завдань, які стоять перед підприємством, але передусім слід забезпечити стимулювання робітника в отриманні більш високого розряду та виконанні роботи вищої складності.

Під час побудови тарифних сіток слід додержуватися таких правил:

* кількість розрядів встановлюється з урахуванням різноманіття та складності робіт, які виконуються, а звідси – й необхідного кваліфікаційного складу робітників;

· діапазон тарифної сітки визначається з урахуванням вимог до робітників найвищого та самого меншого розрядів, а також витрат часу на підготовку робітників. Він не повинен бути необґрунтовано широким, бо це може викликати невиправданий розрив в оплаті праці робітників вищих та нищих розрядів. Та не повинен бути дужевузьким, бо це веде до зрівнялівки в заробітній платі;

· відносне та абсолютне зростання коефіцієнтів повинно забезпечити особисту зацікавленість працівника в підвищенні кваліфікації.