Доплати та надбавки.

Доплати та надбавки до тарифних ставок та посадових окладів встановлюють у тому випадку, коли виникає необхідність компенсувати додаткові витрати життєвих сил працівника під час виконання роботи в умовах, які відхиляються від нормальних (наприклад, за роботу у нічний час, у важких та небезпечних умовах праці), або стимулювати індивідуальні досягнення в праці ( надбавки за професійну майстерність, виконання особливо важливих завдань тощо).

У сучасних умовах господарювання розміри доплат та надбавок встановлюються підприємством самостійно, з урахуванням їх переліку та розмірів, встановлених чинним законодавством та генеральною, галузевою регіональною угодами, та закріплюються в колективному договорі.

Відмінностями доплат та надбавок від тарифу є їх необов’язковість, рухомість та непостійність

Слід відрізняти надбавки від доплат. Надбавки– це виплати, які пов’язані, як правило, із особистістю конкретного працівника, та мають переважно стимулюючий характер. Доплати– це виплати, які обумовлені роботою, що виконується, й мають переважно компенсаційний характер.

В практиці оплати праці можна виділити такі види надбавок: за високу професійну майстерність робітника; за особливі досягнення в праці службовців;за виконання особливо важливої роботи на певний термін та ін.

В структурі доплат виділяють дві великі групи. У першу входять ті, які не мають обмежень за сферами трудової діяльності: за роботу в святкові та вихідні дні , понадурочний час та ін.

В другу групу входять ті, які застосовуються в конкретних сферах докладання праці. Ця група має три підгрупи:

· перша передбачає доплати за більш інтенсивну працю ( за сумісництво професій або посад, за поширення зон обслуговування тощо);

· до другої відносяться доплати за роботу в важких, шкідливих та особливо важких та шкідливих умовах праці, за роботу в нічний час , ін.;

· третя включає доплати, які пов’язані з особливим характером праці (віддаленість та невизначеність об’єкту праці, багатозмінний режим праці, вахтовий метод праці , деякі інші).

У структурі традиційної системи оплати праці виділялися районі коефіцієнти, які застосовувалися як компенсація за роботу в несприятливих кліматичних умовах. В сучасних умовах додаткова оплата праці , через несприятливі кліматичні умови встановлюється регіональними угодами, як доплати до тарифних ставок (посадових окладів) згідно до переліку таких районів, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.