Договірне регулювання оплати праці

Договірне регулювання є важливою складовою частиною системи соціального партнерства. Соціальне партнерство – це система правових та організаційних норм, принципів, процедур, які направлені на забезпечення взаємодії між найманими працівниками, роботодавцями, державними органами влади в регулюванні соціально-трудових відносин на національному, галузевому, регіональному, виробничому рівнях.

Система соціального партнерства в Україні проходить стадію становлення. Основні її елементи (сфера дії, зміст договорів та угод, сторони переговорів, їх повноваження, процедури вирішення конфліктів та ін.) визначено низкою Законів України: “Про колективні договори та угоди”, “Про оплату праці”, Кодекс Законів про працю, Указ Президента України “Про національну раду соціального партнерства” ін.

Генеральною угодою регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики та трудових відносин, міжгалузеві співвідношення в оплаті праці. На галузевому рівні регулюються норми соціально-трудових відносин з урахуванням особливостей техніко-технологічних та організаційних умов виробництва і праці, встановлення міжкваліфікаційних співвідносин в оплаті праці тощо. Галузевою угодою не можуть встановлюватися умови оплати праці гірші, ніж у генеральній угоді. Угодою на регіональному рівні регулюються норми соціального захисту найманих працівників, які мають більш високі гарантії, компенсації, пільги з урахуванням соціально-економічних умов формування вартості робочої сили в регіоні, у порівнянні з генеральною угодою.

Колективний договір – це єдиний нормативний акт на рівні підприємства, в якому повинні закріплятися усі умови, розміри та порядок оплати праці працівників. Колективний договір виконує такі функції: захисту інтересів обох сторін трудових відносин; організації трудових відносин; установлення та підтримання стабільності в трудових відносинах.

Зміст колективного договору визначається сторонами у межах їх компетенції. Відповідно до ст.7 закону “Про колективні договору та угоди” в ньому можуть бути встановлено додаткові гарантії та пільги, порівняно з чинним законодавством та угодами.

Послідовність роботи з організації заробітної плати на підприємстві подана на рис.9.5 , де показано рішення задач, об`єднаних в три великих блока:

– – вибір способу формування основної заробітної плати (блок 1);

– – вибір форм оплати праці (блок 2);

– – вибір систем заохочення (блок 3).