Культура мовлення під час дискусії.

Дискусія – це обговорення будь-якого спірного питання. В основному дискусії проводяться серед науковців. У науковій дискусії дуже важливо формулювати свої думки однозначними й точними словами, терміни обов’язково пояснювати й стежити за тим, щоб обговорення не відхилялося від головної проблематики.

Диспут(від латинського disрutо – сперечаюся, розмірковую) – це активне обговорення проблеми, що цікавить його учасників, палка суперечка, викликана бажанням якомога глибше розібратися в питаннях, що обговорюються.

Ми любимо повторювати за древніми, що «в суперечці народжується істина». Однак для того, щоб відшукати цю істину, слід навчитися вести диспут правильно, дотримуючись основних загальноприйнятих правил ведення дискусії. Основи етикету суперечки складалися історично. У книзі професора С.І. Поварніна «Мистецтво дискусії», яка була вперше видана в 1918 р., викладені деякі правила етикету суперечки.

Цитуємо основні їх положення:

1. «...перший обов'язок і одна з найважливіших властивостей хорошого суперника в суперечці – уміти їх (протилежні докази) вислухати, точно зрозуміти й оцінити.

Уміння слухати – уміння важке: без нього – хороший супротивник у дискусії –немислимий.... Це фундамент мистецтва суперечки».

2. Важлива умова справжньої та чесної дискусії — повага до переконань і поглядів суперника, якщо ми бачимо їх щирість.

Манера вважати людину з іншими поглядами на життя ідіотом або мерзотником – ознака некультурного, нерозвиненого розуму, вузького кругозору.

3. Велике значення в дискусії має манера її вести. Тут теж є багато різновидів і відтінків. Одні сперечаються «по-джентельменськи», «по-лицарськи»; інші – за принципом: «на війні як на війні». Треті – просто «по-хамськи»... .

Джентельменське дискутування – це найвища форма в цій драбині форм суперечки. У такій дискусії не допускаються ніякі недозволені прийоми. Супротивники поважають думки один одного, ніколи не опускаючись до висміювання, зневажливого тону, грубощів чи недоречних дотепів. Суперники намагаються гідно оцінити точку зору один одного.

Це найвища форма ведення дискусії, для якої необхідні розум і душевна рівновага...

Суперечка «по-хамськи» – це. перш за все, відкрита неповага до думок супротивника. Якщо той, хто дискутує; допускає грубощі, презирливий тон, якщо він вживає слова, що близькі до нецензурних, підсміюється, підморгує слухачам – то це все особливості такої манери дискутування, яку називають хамською.

4. Надзвичайно важливо, як ми ведемо дискусію: спокійно, урівноважено чи збуджено, схвильовано, навіть розлючено. Тут можливо сказати, що існує правило: якщо умови суперечки приблизно рівні, то виграє її завжди й незмінно холоднокровніший супротивник.

Аргументація повинна бути переконливою, стосуватися суті справи, демонструвати причиново-наслідкові зв’язки. Недоцільно наводити відразу всі відомі вам докази. Коли ви зауважили, що співрозмовник говорить неправду, попросіть його повторити або уточнити сказане, зазвичай це спрацьовує. Якщо опонент зігнорував наведені вами аргументи, які, на вашу думку, є важливими, то про них можна нагадати фразами: Ви ще не висловилися щодо…; Чи не могли б Ви сказати, якої Ви думки про…; Ви чомусь не зауважили…

Російський професор В.Т. Лісовський, який багато років займався методикою диспутів, склав «Пам'ятку учаснику дискусії», у якій сформулював основні правила ведення полеміки:

1. Перед тим, як сперечатися, подумайте, про що ви будете говорити.

2. Сперечайтеся чесно й щиро, не перекручуйте думок і слів товаришів.

3. Починаючи дискусію, ясно й чітко сформулюйте положення, ко­трі будете відстоювати, доводити. Ці тези повинні залишатися незмін­ними протягом усієї дискусії.

4. Пам'ятайте, що найкращим доказом чи спростуванням є точні й незаперечні факти.

5. Доводячи й спростовуючи, говоріть ясно, просто, чітко, точно. Намагайтеся говорити своїми словами.

6. Якщо доведено хибність думки, майте мужність визнавати пра­воту свого «противника».

7. Закінчуючи виступ, підведіть підсумки, сформулюйте висновки.

8. Пам'ятайте, що головне в дискусії – аргументи, логіка, доведення. Міміка, жести, вигуки як аргументи не приймаються.

Загалом же найкращий, найефективніший спосіб переконати співрозмовника, спонукати його до зміни поглядів, уникнути суперечок – це розмовляти з ним так, аби він сам дійшов потрібного для вас висновку.