Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця

1. Мова і професія.

2. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.

3. Управління мовленням.

4. Структурування мовлення з допомогою тематичної організації, зв'язності та злитості.

5. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування.

Література

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. – К., 2004.

2. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред. О.А. Сербенської. – Львів, 1994.

3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

4. Ботвина Н. Міжнародні культурні традиції: Мова та етика ділового спілкування. – К., 2000.

5. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К., 1995.

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1998.

7. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс. Навчальний посібник. – К., 2006.

8. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.

9. Сагач Г.М., Мартиненко В.Ф. Мистецтво ділового спілкування. – К., 1991.

10.Сліпушко О. Українська мова й етапи кар'єри ділової людини. – К., 1999.

11.Томан Іржі. Мистецтво говорити / Пер. з чеськ. – К., 1989.

Мова і професія.

Мова і професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.

Мова і професія – немов партнери, які не можуть існувати один без одного, бо обидва покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих груп його і кожної людини.

Мова з багатьма її функціями (комунікативною, номінативною, культуроносною, мислетворчою та ін.) забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх сферах комунікації – у ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі, економіці тощо.

Знати мову професії – це вільно володіти багатим лексичним матеріалом з фаху, якого набувають студенти у вищих навчальних закладах.

Знати мову професії – це значить дотримувати граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних норм професійного спілкування, якого люди вчаться впродовж усього життя.

Професія механіка, електрика, менеджера, економіста, бухгалтера, аудитора ставить вимоги до забезпечення її термінологією, з перевагою не іншомовних, а власне українських слів, зрозумілих, доступних для всіх, хто працює в цій галузі.

Фахівцем з великої літери можна вважати ту людину, яка не лише володіє високою кваліфікацією, а й є духовно багатою, творчою особистістю. Формування такого фахівця дедалі більше пов'язується з глибоким опануванням української мови з її тонкощами, таїною як усного, так і писемного професійного мовлення.

Пам'ятаймо, що найбільша розкіш на світі, за словами А. де Сент-Екзюпері, – «це розкіш людського спілкування».

Саме мова є таким засобом спілкування, якпрофесія – інформаційним матеріалом, який використовуємо для вирішення важливих проблем економічного, господарського життя завдяки доречному, умілому, правильному виборові мовних одиниць.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, продуктивність виробництва, допомагає краще орієнтуватися в безпосередніх ділових відносинах.

Ключові поняття

Спеціальність, -ності – окрема галузь науки, техніки, мистецтва, у якій людина працює; основна кваліфікація; улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь проявляє уміння, хист.

Професія, -ї – рід занять, певна форма трудової діяльності, що вимагає належного рівня знань і навичок і є для кого-небудь джерелом існування. Це слово виступає як родове поняття до слова спеціальність, а тому вживати одне замість іншого не рекомендується.

Фах, -у – уживається з обома значеннями: вид заняття, трудової діяльності, що потребує певної підготовки і є основним засобом існування; професія, спеціальність, кваліфікація; справа, заняття, в яких хтось проявляє велике вміння, майстерність, хист.

Спеціаліст, -а – той, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва.

Професіонал, -а – той, хто зробить яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією; добрий фахівець; знавець своєї справи; спеціаліст; професіоналіст.

Фахівець, -ця – той, хто досяг високої майстерності в чому-небудь; знавець чогось.