Невербальні засоби мовлення

Тема присвячується вивченню ролі екскурсовода в екскурсійній справі.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

· мати уявлення про роль екскурсовода в екскурсійній справі;

· знати вимоги до екскурсовода;

· володіти технікою та культурою мови.

7.1. Поняття «професійна майстерність екскурсовода»

Професія екскурсовода, як і будь-яка інша, вимагає від людини не тільки певних знань, але й навичок, які здобуваються в ході спеціального навчання та практики.

У цей час екскурсоводів готовлять вищі навчальні заклади туристичного профілю, а також курси. До 60-х рр. ХХ ст. робота екскурсовода була видом аматорських занять, тобто фахівці різних галузей знань, педагогіки, музейні працівники без відриву від своєї основної діяльності проводили екскурсії. Така ситуація й зараз збереглася в деяких організаціях, де через дефіцит фахівців-екскурсоводів екскурсії проводять всі співробітники за графіком або без нього. Подібна практика далека від ідеалу, оскільки процес підготовки професійного екскурсовода багатоступінчастий і складний. Починається він ще в загальноосвітній школі, де формується схильність до ведення культурно-масової роботи з людьми. Наступним етапом є професійна підготовка у вищому навчальному закладі, на курсах або самостійне оволодіння теорією, методикою проведення та підготовки екскурсій, тобто засвоєння основ професійної майстерності. Етап удосконалювання знань, умінь і навичок не обмежений у часі. Він триває протягом всієї роботи, цьому сприяють курси підвищення кваліфікації, методичні секції, семінари, конференції.

До людей, що обрали для себе професію екскурсовода, пред'являються такі вимоги: гарна дикція, знання екскурсійних тим, схильність до культурно-виховної роботи, поповнення та удосконалювання знань, ініціатива та творчий пошук, вивчення інтересів і запитів екскурсантів, вихованість, ерудиція, увічливість, уважність до екскурсантів, володіння методиками, любов до професії, знання основ педагогіки, психології, логіки, уміння аналізувати власні дії, давати об'єктивну оцінку, вимогливість і принциповість.

Стосовно екскурсантів екскурсовод може бути:

- інформатором, що повідомляє знання групі людей, розповідаючи про яку-небудь подію, явище, не показуючи до нього свого відношення, не роз'ясняючи його сутності, причинно-наслідкових зв'язків з іншими подіями і явищами;

- коментатором, що дає пояснення подіям, називаючи причини, їх що викликали;

- співрозмовником, тобто під час показу відбувається зацікавлена розмова, у ході якої враховується реакція екскурсантів на матеріал, що викладається, використовується форма викладу інформації «питання-відповідь»;

- порадником, що роз'ясняє побачене та дає поради, як спостерігати об'єкт, тобто підводить екскурсантів до необхідних висновків;

- емоційним лідером, що аналізує об'єкти та події, пов'язані з ними, дає оцінку розглянутим проблемам, передає екскурсантам свою переконаність, допомагає зрозуміти спостережувані об'єкти.

У ході підготовки нових екскурсоводів потрібно допомогти кожному фахівцеві опанувати необхідну систему знань й умінь. Правильно використати потенціал фахівця - одне із завдань підготовки.

Всіх працівників, що приходять в екскурсійну установу після закінчення курсів, вузів, самостійної підготовки, можна розділити на групи. Одні проводять екскурсії по 1-2 темам, розробленим під час навчання, і не прагнуть розширити тематику. Інші, вибравши головну тему, удосконалюють свою майстерність, досягаючи висот.

Третя група екскурсоводів береться за будь-яку з тем і вже через кілька років може провести десяток зовсім несхожих екскурсій. Екскурсії вони ведуть, як правило, на середньому рівні.

Соціальний престиж (повага) професії екскурсовода пов'язаний з оригінальністю цього виду діяльності, інтелектуальним характером. У молодих людей, що побажали стати екскурсоводами, вирішальним фактором у виборі спеціальності є можливість спілкування з іншими людьми, бути об'єктом уваги зацікавленої аудиторії, одержувати щоденну оцінку своєї діяльності.

Престиж професії тісно пов'язаний із професійною майстерністю, вона не поширюється автоматично на кожного конкретного екскурсовода, він формується й підтверджується в процесі діяльності на маршруті.

Екскурсовод як особистість повинен мати активну життєву позицію, що виражається у відношенні до праці, суспільству, державі, самому собі. Рівень активності позиції залежить від виховання, світогляду, переконаності, вироблення професійних умінь, від якості конкретної особистості, її прагнень і бажань. У силу особливості професії екскурсовода людина, нею що опановує, поставлений в умови, що сприяють прояву активної життєвої позиції.

У формуванні особистості екскурсовода більшу роль грають задатки та здібності.

Природну основу розвитку здібностей становлять задатки - уроджені особливості нервової системи. Такі задатки, як пам'ять, спостережливість, уява, кмітливість, можуть стати основою неабиякий здібностей, тобто індивідуальних особливостей особистості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності.

Існує поділ здібностей на загальні й спеціальні. До перших належать ті, що потрібні для оволодіння будь-якою діяльністю: працьовитість, наполегливість, спостережливість і т.д. Для оволодіння навичками певної професії потрібні спеціальні здібності: музичні, літературні, художні, математичні тощо.

Для екскурсовода так само, як і для вчителя, викладача, характерні чотири види здібностей: конструктивні, організаторські, комунікативні, аналітичні.

Уміння відібрати й правильно оформити матеріал екскурсії, зрозуміло піднести його - це конструктивні здібності, що служать основою для розумової діяльності екскурсовода. Тому що екскурсовод керує групою екскурсантів, направляє їхню увагу в потрібне русло, важливі організаторські здібності. Встановлення ділових контактів із групою, правильна побудова взаємин з водієм автобуса, працівниками музеїв, готелів, іншими екскурсоводами неможливі без комунікативних здібностей, тобто вміння спілкуватися.

Для об'єктивної оцінки проведеної екскурсії, ефективності використання методів і прийомів потрібні аналітичніздібності. Не всі екскурсоводи мають названі здібності рівною мірою .

Переконаність особистості повинна стати невід'ємною якістю екскурсовода. Вона ґрунтується на знаннях, ідейності та активній життєвій позиції, проявляється в чіткій спрямованості поглядів і дій, прагненні переконати екскурсантів у правильності своєї точки зору.

Проведення екскурсії залежить і від темпераменту. Емоції екскурсовода, його настрій не повинні впливати на хід екскурсії. Уміння взяти себе в руки є важливої складової екскурсознавчої майстерності. У підготовці екскурсоводів потрібно приділяти увагу подоланню тих рис характеру, які заважають правильно організувати роботу з екскурсантами, при цьому варто враховувати особливості того або іншого типу темпераменту. Екскурсовод повинен знати про прояви темпераменту, сутності та характер емоцій ще й з тієї причини, що всі екскурсанти теж особистості.

Властивості особистості регулюють психічну діяльність людини. Екскурсовод не повинен бути поблажливим до своєї роботи. Йому необхідно постійно контролювати свої дії, у ході екскурсії задаючи собі питання: "Чи так я роблю?", " Чи правильно показую об'єкт?". Навички самоконтролю повинні прищеплювати на курсах підготовки, підвищення кваліфікації. Рівень самоконтролю залежить від таких якостей, як світогляд, ідейна переконаність, свідомість.

У результаті зіставлення своїх дій з певними нормами екскурсовод проводить самооцінку, що повинна бути об'єктивною. Завищена самооцінка приводить до високої зарозумілості, нетерпимості до критики, занижена - до пасивності, песимізму. Важливо не тільки виявити наявні в себе особисто недоліки, але й уміти усунути їх.

Особистість екскурсовода формується під час всієї діяльності людини: у школі, вузі, на роботі, у побуті, у ході взаємин з екскурсантами.

Обов'язковими якостями повинні бути оптимізм, моральне задоволення. Оптимізм виражається в доброзичливості, привітності, увазі до людей, умінні створити потрібний клімат у групі, виправити поганий настрій. Цьому сприяють піднятий тон голосу, переконаність у користі повідомлюваних знань, почуття гумору, віра в успіх. Добра посмішка іноді допомагає впоратися із труднощами, що виникають у ході екскурсії, поліпшують настрій групи й самого екскурсовода. Виконувана екскурсія повинна бути з радості, морального задоволення. У тих випадках, коли екскурсовод, оцінивши свою діяльність, не випробовує морального задоволення, він робить висновки для себе, що потрібно виправити, поліпшити, тобто вдосконалюється.

Кожна людина - індивідуальність, його відрізняють мова, стиль викладу, жести, міміка. Все сказане повною мірою ставиться й до екскурсовода. Один має літературні здатності, читає вірші, іншої - уміло використає паузи. Особливо яскраво індивідуальність проявляється в досвідчених екскурсоводів, у них же найбільша розмаїтість використовуваних методичних прийомів.

Авторитет екскурсовода базується на його вміннях, знаннях, досвіді, а основа його - висока культура поводження й мови.