Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Етапи засвоєння знань.

Навчання – процес пізнавальний, а тому підпорядковується певним законам пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.

В основі процесу навчання лежить ідея діяльнісного підходу. Навчання йде попереду розвитку. Сучасна дидактика у центр навчання ставить особистість учня.

Етапи засвоєння знань:

а) Мотивація навчальної діяльності (підготовчий етап) – постановка, усвідомлення і прийняття учнями пізнавальних завдань , формування навчально-пізнавальних мотивів;

б) Сприймання навчального матеріалу.

в) Осмислення, розуміння навчального матеріалуформування наукових понять, узагальнення і систематизація знань;

г) Закріплення і вдосконалення знань, їх запам’ятовування, формування умінь і навичок;

д) Застосування знань умінь і навичок на практиці.

Постановка пізнавальних знань, мотивація навчальної діяльності (мотиваційний етап).

Мотиви пізнавальної діяльності – умова виникнення учіння. Вміння вчителя ставити пізнавальні знання, перевести навчальну проблему із зовнішнього плану у внутрішній. Викликати потребу здобувати знання.

Сприймання навчального матеріалу.

Пізнання – чуттєве і логічне. Значення минулого досвіду, встановлення зв’язків нових знань із старими, врахування інтересів, потреб, нахилів, переконань. Активізувати відповідні знання, опори, уміння, навички, установка на сприймання; різні джерела сприймання (наочність):

- Вчитель пояснює, розповідає, показує, а учні стежать за його міркуванням;

- учні набувають знання у процесі пошукової діяльності, евристичної бесіди, спостереження, аналізу й порівняння ряду фактів під керівництвом вчителя;

- учні оволодівають новими способами дій за зразком та аналогією;

- учні опановують нові знання самостійно за пропонованими завданнями чи алгоритмічними приписами, працюючи з підручником, таблицею, дидактичним матеріалом.

Шляхи: індуктивний ( від конкретного до узагальнюваного); дедуктивний – ознайомлення із загальних до конкретних випадків.

Установка на сприймання. Врахування індивідуальних особливостей сприймання: точність, швидкість, емоційність.

Усвідомленість сприймання. Керівництво з боку вчителя.

Усвідомлення та осмислення знань, формування наукових понять, узагальнення та систематизація.

Розуміння передає осмисленню. Осмислити – вкласти у сприйняту інформацію певний смисл, встановити зв’язки між фактами, даними спостережень і висновками. Основа - раніше засвоєні знання.

Значення активної діяльності учнів. В ході осмислення значно збагачується розуміння вивченого, стає більш різностороннім і глибоким. З’являється нове ставлення до матеріалу, що вивчається. Осмислення передає в узагальнення знань – емпіричне і теоретичне.

Значення розумових операцій. Щоб формувати в учнів поняття потрібно:

1) підготувати їх до його засвоєння мотиваційно – змістовно;

2) організувати первинне сприймання нового матеріалу;

3) забезпечити диференціювання головних і другорядних ознак, способів дій;

4) розкрити зв’язки і співвідношення об’єкта, що вивчається з іншими, а також внутрішні зв’язки його елементів;

5) на основі такої аналітичної роботи підвести дітей до висновків, дати доступне визначення нового поняття;

6) співвіднести нове поняття із засвоєним раніше і таким чином ввести його в загальну систему знань, доступних розумінню учнів цього класу.

Засвоєння нового матеріалу триває на етапі первинного закріплення – застосування знань і вмінь. На цьому етапі заперечується осмисленість і повнота сприймання, а отже і успішне виконання самостійної роботи. Перш ніж виконувати вправи на стані первинного закріплення, варто коротко повторити теоретичні відомості, правила цієї роботи.

Етапи узагальнення визначає новий рівень у засвоєнні і застосуванні понять, способів дій. Види: емпіричне, коли на основі аналізу й порівняння зовнішніх, безпосередньо сприйнятих ознак кількох об’єктів визначають загальну ознаку. Теоретичне узагальнення здійснюється завдяки поглибленому аналітико – синтетичному осмисленню виучуваних явищ.

Часткові поняттєві поурочні тематичні міжтематичні

узагальнення узагальнення узагальнення узагальнення узагальнення

В процесі узагальнення передбачається така послідовність дій:

- аналіз ознак об’єктів; - встановлення між ними взаємозв’язків через порівняння; - виділення головних ознак – їх об’єднання словом чи реченням-

формування загального висновку – усвідомлення способу виконання завдання.

Закріплення ЗУН та застосування на практиці.

Вже є в процесі розуміння і осмислення. Мимовільне і довільне, смислове і механічне. Використовувати угрупування матеріалу, повторення ( поточне, узагальнююче), в новій комбінації, нових умовах.

Первинне закріплення в початковій школі – після вивчення невеликої частини відтворення його. Узагальнююче повторення. Ускладнення вправ. Повноцінні знання: повні, глибокі, міцні, усвідомлені, гнучкі. (Лернер).

Повинно бути цікавим, активним, орієнтованим на мислення дитини, а не на пригадування й механічне відтворення.

Види повторення: 1) випереджувальне; 2) супровідне, пов’язане з вивченням нового матеріалу; 3) узагальнююче.

Умови: 1) активність процесу відтворення знань умінь і навичок; 2) систематичність і варіативність вправ; 3) постійний зв’язок теоретичних знань із застосуванням їх у різних ситуаціях.

Активізація мислення учнів за допомогою запитань вчителя.

Аналіз і самоаналіз результатів навчання:

Функція контролю на всіх ланках навчального процесу:

1) Сигнал про допущені помилки для вчителя;

2) Сигналізація учня про допущені помилки;

3) Система виправляння цих помилок;

4) Оцінка вчителем цих помилок.

Формування навичок самоконтролю.

Ефективність навчання, ступінь реалізації навчальної мети.

Рівні засвоєння знань учнями:

- ознайомлення; - відтворення; - застосування в звичних умовах; - застосування в нових умовах..

Мотивація учіння.

Уміння як активна і самостійна пізнавальна діяльність виникає і безперервно проходить лише тоді, коли діють мотиви пізнавальної діяльності – пробудження до діяльності. Викликати внутрішню потребу оволодівати знаннями, переводити пізнавальні завдання із зовнішнього плану у внутрішній.

Вчителеві необхідно стимулювати активність учнів в процесі навчання, стимулювати як за рахунок залучення уваги учнів до теми, стимулювання допитливості, пізнавального інтересу, так і формування в них обов’язку, відповідальності. Забезпечити потребу у вивченні теми на самому початку уроку, розкрити її значимість, незвичайність, та продумувати по ходу уроку прийоми стимулювання.

Мотиви:

зовнішні соціальні безпосередні

внутрішні навчально – пізнавальні перспективні

Пізнавальний інтерес як вибіркова спрямованість на предмети і явища навколишнього світу. (мотиви навчання). Як риса особистості як засіб навчання.

Мотиви навчання, пізнавальні інтереси формуються в діяльності.

Стимулююче середовище і цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів.

Засоби:

1) – зміст навчального матеріалу (невідоме, викликає здивування);

- бачити у вже відомому нове;

- розкривати історію наукових відкриттів;

- показ досягнень сучасної науки;

- смисл знань для практичної діяльності людей.

2) – Процес діяльності:

- різноманітна, самостійна робота;

- проблемне навчання;

- ускладнення пізнавальних завдань;

- завдання на застосування умінь і навичок;

- творчі та дослідницькі завдання;

- відчуття власного росту, змін;

3) особистість вчителя.

4) Поза навчальна робота з предмету, її значення.

Умови формування пізнавальних інтересів:

- пробудження прагнення до успіху; - гуманне ставлення до учнів;

- систематичний показ досягнень класу і кожного учня;

- передбачення можливих всіх помилок і навчання способом їх передбачення;

- віра у власні сили, радість успіху.- задоволення потреб в спілкуванні з учителем;

- інтелектуальні почуття, прагнення до саморозвитку; - відповідальність.

Я.А.Коменський „Всема возможними способами воспламенять в детей горячее стремление к Познанню и учению”

Умови формування позитивних мотивів навчання.

- збагачувати зміст особисто – орієнтованим цікавим матеріалом;

- утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;

- задовольняти потреби в спілкуванні з дітьми та однокласниками під час навчання;

- збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;

- формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

- формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;

- стверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

- використовувати різні способи педагогічної підтримки, прогнозувати ситуації, коли вона особливо потрібна дітям;

- виховувати відповідальне ставлення до навчання, зміцнювати почуття обов’язку.

Гуманізація навчального спілкування.

- задоволення потреби в особистісному контакті з учителем на уроці (прагнення дістати схвалення, підтримку своїх дій);

- утверджувати людську гідність кожного учня;

- поєднувати вимогливість з підтримкою і допомогою;

- за зовнішніми ознаками вміння „прочитати внутрішній стан учнів”;

- вміння володіння своїм словом..

________________________________________________________________________________