Види підприємницької діяльності.

Підприємництво як особлива форма економічної активності може здійснюватися як у державному, так і в приватному секторі економіки. Відповідно до цього розрізняють:

1.Державне підприємництво є форма здійснення економічної активності від імені підприємства, заснованого: а)державне підприємство, або б)муніципальне підприємство. Вони відповідають за своїми боргами тільки майном, що знаходиться в їхній власності ( держава не відповідає по їх зобов'язаннях).

2.Приватне підприємництво є форма здійснення економічної активності від імені підприємства чи підприємця (якщо це форма індивідуальної трудової діяльності).

Розрізняють ( і у державному, і у приватному виді ) такі види підприємницької діяльності:

· У виробничому підприємництві сам підприємець, використовуючи виробничі фактори, виготовляє продукцію, товари, послуги, роботи, інформацію, духовні цінності для подальшого продажу споживачам, покупцям, торговим організаціям.

· У комерційному підприємництві підприємець виступає в ролі комерсанта, торговця, продаючи готові товари, придбані ним в інших осіб, споживачу, покупцю.

· Посередницьке - підприємництво, у якому підприємець сам не робить і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що зв’язує контрагентів в процесі товарного обміну, у товарно-грошових операціях.

· Фінансове підприємництво є особлива форма комерційного підприємництва, у якому як предмет купівлі-продажу або кредиту виступають гроші і цінні папери.

· Страхове підприємництво полягає в тому, що підприємець гарантує страхувальнику майна, цінностей, життя за визначену плату компенсацію можливого збитку в результаті непередбаченого нещастя. Підприємець одержує страховий внесок, виплачуючи страховку тільки при визначених обставинах. Але ймовірність виникнення таких обставин невелика, тому частина внесків, що залишилася, утворює підприємницький доход.

В Україні для забезпечення свободи розвитку підприємництва законодавчо визначено права, обов’язки і відповідальність підприємців.

До чинників, що спонукають людей утворювати підприємства належать:

1. Прагнення людей до поліпшення свого добробуту.

2. Безробіття є джерелом кваліфікованих кадрів для підприємницької діяльності.

3. Прагнення людини до незалежності, самовираження, визнання її таланту та інше.

Технологія створення підприємства ( фірми ) незалежно від форм власності охоплює кілька етапів:

1. Оцінка особистих якостей підприємця – професіоналізм, адаптивна мобільність, комунікабельність, стресостійкість, самоповага, сміливість тощо.

2. Оцінка ідей та ринку - на основі маркетингових досліджень.

3. Техніко-економічне обґрунтування проекту – складання бізнес-плану, який веде до реалізації своєї ідеї.

4. Вибір організаційно-правової форми підприємства – правильний вибір дає змогу зменшити ризик ( партнери - за чи проти? ).

5. Державна реєстрація підприємства.

6. Організаційне оформлення фірми.

Найважливіші цілі виробничого підприємства:

• одержання прибутку;

• забезпечення споживачів продукцією згідно з ринковим попитом;

• своєчасна виплата заробітної плати;

• створення робочих місць;

• охорона довкілля;

• створення для працівників належних і безпечних умов праці;

• створення можливостей для професійного зростання.

Основні функції виробничого підприємства:

• матеріально-технічне забезпечення;

• виготовлення продукції для продажу і власної потреби;

• продаж і постачання продукції споживачеві;

• післяпродажне обслуговування продукції;

• управління та організація праці персоналу;

• підвищення якості продукції, збільшення обсягів її виробництва;

• дотримання чинних законів, державних стандартів;

• підприємницька діяльність;

• сплата податків, платежів у бюджет та інші позабюджетні фонди.

3 Крім поділу за ознакою форми власності ( далі в цьому питанні), підприємства розрізняються :

· за економічним призначенням:

- виробництво засобів виробництва;

- виробництво предметів споживання;

- виробництво продукції ВПК;

- виробництво ідей та послуг ( консалтингові , страхові фірми, інжинірінг тощо )

· за масштабами виробництва :

- індивідуальні - серійні - масові

· за ступенем спеціалізації : -спеціалізовані - універсальні - змішані

· за галузями виробництва :

- промислове - будівниче - сільськогосподарське - торгівельне тощо

· за новими формами господарювання :

- фірми - фонди - біржі - товариства

- бюро - агенції - контори - банки тощо

· за розміром персоналу :

- малі - середні - великі.

Згідно Закону України № 4618«Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р. малими вважаються підприємства, середньооблікова чисельність працюючих яких не перевищує за рік 50 осіб, а річний дохід від будь-якої діяльності не перевищуєсуму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Великими визнаються підприємства, на яких середня кількість працюючих за звітний період (календарний рік) чисельність працюючих перевищує 250 осіб, а річний дохід від будь-якої діяльності перевищуєсуму, еквівалентну 50 млн євро, визначену засередньорічним курсом НБУ. Відповідно, усі інші підприємства належать до категорії середніх.

За ознакою форм власності підприємства поділяються на :

1. Державне – засноване на загальнодержавній власності;

2. Державно-комунальне - засноване на власності комунально-адміністративних одиниць ( міста, району тощо );

3. Індивідуальне – засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці. На Заході індивідуальне підприємство називають “ одноособовим ”. Власник відповідає по зобов’язанням підприємства всім капіталом, вкладеним у підприємство, та навіть всім своїм майном, якщо воно не відокремлено від капіталу індивідуального підприємства. За умови швидкого росту та нестачі коштів на розвиток таке підприємство може перетворитися в акціонерне товариство. Прикладом такого перетворення з одноособових підприємств є відомі фірми: італійська фірма “ Оліветті “ (1960 р. ), німецька фірма “ Крупп “ ( 1968 р. ), американська фірма “ Форд “ ( 1956 р. ).

4. Приватне – засноване на власності фізичної особи з правом найму робочої сили;

5. Сімейне – засноване на власності і праці членів одної сім’ї;

6. Спільне – засноване на засадах поєднання майна різних власників, у тому числі іноземних держав;

7. Колективне – засноване на власності колективу підприємства.

В свою чергу до колективних підприємств відносять :

1. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО – об’єднання осіб з метою здійснення підприємницької діяльності і отримання прибутку. Його учасники несуть ПОВНУ ( необмежену ) відповідальність по зобов’язанням підприємства, тобто не тільки вкладеним капіталом, а й усім своїм майном.

2. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – відповідає перед кредиторами тільки майном підприємства, тобто вкладами у нього кожного учасника, але вимоги кредиторів не стосуються майна учасників.

3. КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО ( або товариство на довірі ) – його учасники поділяються на дві групи : а ) повні товариші – несуть повну відповідальність по зобов’язанням підприємства, тобто не тільки вкладеним капіталом, а й усім своїм майном; б ) командитисти – відповідають тільки своїм внеском у капітал товариства. Тому природно, що укладати угоди від імені товариства мають право тільки повні товариші.

4. ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – учасники відповідають по його боргам своїми внесками у капітал підприємства, але у випадку, коли цих коштів недостатньо , кожен учасник має внести додатково суму в однаковому для всіх учасників кратному розмірі відповідно до свого первісного внеску.

5. КООПЕРАТИВ – за видами діяльності існують : виробничий, промисловий, споживчий, збутовий, постачальницький тощо. Кошти кооперативу складаються з пайових та членських внесків, прибутку від господарської діяльності. Широке розповсюдження на Заході отримали споживчі кооперативи, які з’явилися в Англії ще у кінці 18 ст.

6. МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО – створюється у будь-якій галузі народного господарства. Характерні риси МП :

· Сприяють розширенню ринкової конкуренції;

· Мають більшу швидкість у реагуванні на зміни кон’юнктури ринку;

· Менше шкодять навколишньому середовищу;

· Створюють додаткові робочі місця у галузі;

· Сприяють розвитку невеликих міст та сіл тощо.

7. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ( АТ ) – розглянуто в окремому питанні. .

Підприємницька діяльність сфери великого бізнесу:

Картель (Cartel) - це договірна форма об'єднання суб'єктів господарювання, учасники якої укладають угоду про регулювання обсягів виробництва продукції, надання послуг або виконання робіт, про поділ ринків збуту та джерел сировини, наймання робочої сили, рівня заробітної плати та соціальних гарантій для працюючих тощо.

Трест (Trust) - форма об'єднання суб'єктів господарювання, за якої всі підприємства, що об'єднуються, втрачають свою комерційну та виробничу самостійність, підпорядковуються єдиному органу управління.

Синдикат (Syndicate) - це об'єднання суб'єктів господарювання, у якому розподіл замовлень на закупівлю сировини та реалізацію виготовленої продукції здійснюється через єдину мережу постачання та збуту. При цьому юридична та виробнича самостійність підприємств, що входять до синдикату, зберігається, а комерційна - втрачається.

Консорціум (Consortium) - це одна з форм об'єднання виробничого та банківського капіталів на основі тимчасової угоди щодо спільної діяльності з метою здійснення єдиного проекту або проведення великих фінансових операцій. При цьому його учасники повністю зберігають свою самостійність, але в тій частині спільної діяльності, яка стосується реалізації цілей консорціуму, вони підпорядковані спільно створеному органу управління.

Концерн (Business concern) - найбільш поширена форма об'єднань, учасники якої мають обмежену самостійність, єдину власність, єдину систему управління та контролю.

Корпорація (Corporation) - об'єднання підприємств, яке створюється з метою захисту їхніх конкретних інтересів. Корпорація розглядається в двох аспектах: 1) як союз партнерів, створений для захисту конкретних привілеїв їх учасників, наприклад корпорація студентів, адвокатів, 2) під корпорацією розуміють акціонерні компанії.

Холдинг (Holding) - це компанія-власник, статутний капітал якої утворюють контрольні пакети акцій підприємств, що входять до неї. Для цього компанія скуповує акції інших підприємств і на цій основі створює свій статутний акціонерний капітал.

4.АТ – одна з найбільш зручних форм колективного підприємства в умовах ринкової економіки. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандську Ост-Індську компанію. Вона проіснувала до банкрутства у березні 1798 року, вважається, що причиною була зацікавленість компанії не у виробництві, а тільки у торгівлі. Здійснювала торгівлю чаєм, міддю, сріблом, текстилем, бавовною, шовком, керамікою, прянощами та опієм – з Японією, Китаєм, Цейлоном, Індонезією.

Компанія керувалася радою з 17 купців і вважається першим АТ тому, що вперше запропонувала своїм засновникам нести дольову відповідальність ( та відповідно брати дольову участь у розподілі прибутку) за парусні кораблі, що відправилися на пошуки нових земель, скарбів, прянощів, які цінилися тоді в Європі на вагу золота. Адже за статистикою додому поверталося тільки одне судно з трьох, тоді як інші ставали жертвами форс-мажорних обставин ( пірати, бурі тощо). При цьому вдалий рейс приносив величезні прибутки, таким чином процент можливого прибутку прямо залежав від суми його внеску у вигляді перших у світі акцій. Кожна акція спочатку коштувала 3 гульдени, за які в той час можна було купити 3 вози пшениці. Уже через 2 роки, в 1604 році, акції коштували 110% від первісної ціни, а в 1610 році – 130 %, коли в Європу вперше привезли чай з Цейлону. В подальшому вартість акцій зростала на 10 % в рік. За перші 120 років історії компанії курс акцій зріс до 1260 %.

К 1669 року компанія була найбагатшою приватною фірмою у світі, включаючи близько 150 комерційних суден, 40 військових кораблів, 50 000 працівників, приватну армію з 10 000 солдат.

З іменем компанії пов’язано кілька географічних відкриттів. Наприклад, її британський капітан Генрі Гудзон в 1609 році під час пошуку морського шляху в Китай через Америку відкрив річку та затоку які потім були названі на його честь. На їх берегах пізніше виникло місто Нью-Йорк ( як відомо, спочатку воно мало назву Нью-Амстердам). А корабельний лікар компанії Ян Ван Рібек заснував у 1652 році на південному краю Африки продовольчу базу для постачання суднів компанії, які пливли з Європи в Індійський океан. Ця база пізніше перетворилася на головне портове місто ПАР – Кейптаун.

Компанія була у постійному конфлікті з Британською імперією, відчувала фінансові труднощі через поразку Нідерландів у війні з цією країною у 1780-1784 рр., і збанкрутувала через ці труднощі.

АТ – абсолютно самостійне підприємство, воно підпорядковується тільки загальним зборам акціонерів – вищому органу управління АТ. Але такі збори відбуваються раз на рік, а для постійного управління справами АТ збори обирають із своїх членів – акціонерів правління на чолі з головою правління. Саме правління координує діяльність АТ протягом року і до наступних щорічних зборів ( а також на вимогу держави для публікації у пресі) готує такі документи :

· річний звіт про діяльність товариства;

· річний баланс;

· проект розподілу прибутку.

Мінімальний розмір статутного капіталу АТ становить 1 250 мінімальних зарплат на момент реєстрації. Акціонери відповідають перед кредиторами тільки своїми внесками у капітал товариства. Взагалі АТ бувають двох типів : закриті – їх акції розподіляються тільки серед акціонерів і не надходять у вільний продаж, та відкриті –їх акції вільно продаються та купуються на фондових біржах та поза ними.Сьогодні акціонерні товариства забезпечують 75% ВВП України. Загалом їх близько тридцяти п'яти тисяч. Третина - відкритого типу.

Але з 29 квітня 2009 року, коли набрав чинності Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік дворічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін. На заміну цим АТ прийшли нові за назвою: Публічні ( замість Відкритих) та Приватні (замість Закритих), тоді норми Закону України «Про господарські товариства» втратили чинність, а АТ із застарілою назвою залишаться без правового регулювання.

Особливостями публічного акціонерного товариства ( ПАТ) є:

· акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

· товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій ;

· при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

· товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу ++++та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, здійснюється лише на цій фондовій біржі

· річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком), наприклад, на своєму сайті.

++++ Лістинг - (від англ. list - список) - допуск цінних паперів АТ на конкретну фондову біржу.

Особливостямиприватного акціонерного товариства ( ПрАТ )є:

· максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб ;

· товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій ;

· статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

· акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії;

· акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі;

· товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

Приватні АТ і ТОВ

Існує принаймні дві принципові відмінності між приватними АТ і ТОВ:

· Учасник ТОВ у будь-який момент може вийти із товариства і вимагати виділу із майна товариства належної йому частки. Акціонери приватного акціонерного товариства такого права не мають, натомість вони можуть продати свої акції самому товариству, іншим акціонерам або третім особам. Ця суттєва відмінність робить приватне акціонерне товариство значно стабільнішою формою ведення спільного бізнесу.

· Кількість учасників ТОВ не може перевищувати 10 осіб Товариства, які мають більше 10-ти, але менше 100 учасників, і не бажають втрачати важливі для них переваги приватної форми ведення бізнесу, мають можливість скористатися формою приватного акціонерного товариства.

!!!!AАкція– цінний папір, який засвідчує участь її власника у капіталі АТ.

Види акцій

1. ПРОСТА ( ЗВИЧАЙНА ) – одна така акція надає право одного голосу на зборах акціонерів. Розмір дивідендів залежить від результатів роботи АТ за рік і більше нічим не гарантований. Купуючи пакет акцій, акціонер отримує відповідну кількість голосів на загальних зборах. Логічно, що маючи більше 50 % акцій, він набуває повного контролю над АТ. Тому пакет акцій такого розміру називають контрольним. Але на практиці через велику кількість дрібних власників акцій ( так звану “ розпорошеність “ – рос. “ распыленность “ акцій ) розмір контрольного пакету часто значно менший за 50 %. Чим крупніше АТ,тим більше дрібних власників, і тому - тим меншим є контрольний пакет . Для середніх АТ – це приблизно 20 %)

2. ПРИВІЛЕЙОВАНА – у власника немає права голосу на загальних зборах ( а за законодавством деяких країн – є, і навіть, вирішальний голос ). Таких акції не повинно бути більше 10 % статутного фонду. Привілеї : а ) власник отримує дивіденди незалежно від результатів роботи АТ за рік ( з резервного фонду ); б ) при ліквідації АТ власнику у першу чергу виплачують ринкові вартість його акцій.

3. ІМЕННА – дані про власника записують на самій акції та реєструють у “ книзі власників “ АТ. Ці акції можуть і простими, і привілейованими. Вони видаються на крупну суму, тому вільному продажу не підлягають ( при продажу слід двічі змінити ім’я власника – де ? ).

4. АКЦІЯ НА ПРЕД”ЯВНИКА – на відміну від іменної, ніде не реєструють ім’я власника.

5. “ ЗОЛОТА “ – на підприємствах військово-промислового комплексу та підприємствах-монополістах власником такої акції є держава. Це дає їй змогу накласти вето на рішення таких підприємств про перепрофілювання.

6. КУМУЛЯТИВНА – дивіденди по таких акціях не видаються кожен рік, як звичайно, а накопичуються, “ акумулюються “ на період, зазначений в угоді між АТ та акціонером. Вигода АТ - ці кошти спрямовують на його подальший розвиток, а вигода акціонерів – загальна сума виплат по дивідендах за кілька років значно більша, ніж за кожний рік ( за рахунок % за користування дивідендними коштами ).

Види цін акцій

1. НОМІНАЛЬНА ЦІНА – вказується на самій акції. В умовах ринку ця ціна майже не має значення, бо необов’язково при випуску ( тобто, “ емісії “ ) буде продаватися за номінальною ціною. При розміщенні на первісному ринку емісійна ціна є вищою або нижчою за номінальну, це залежить від інформації про АТ або позиції АТ на ринку.

2. РИНКОВА ЦІНА ( КУРС АКЦІЇ ) – за цією ціною акція котується ( тобто, оцінюється ) на вторинному ринку цінних паперів, іншими словами - при кожній наступній купівлі-продажу.

3. БАЛАНСОВА ( КНИЖКОВА ) ЦІНА – визначається на основі фінансової звітності АТ.

Дивідендвід лат. “ частина від ділення “, тобто частина від отриманого за рік прибутку. Розмір дивідендів впливає на ринкову ціну акції. Нарахування дивідендів може бути щоквартальним, раз на півроку, щорічним. Вигіднішим для АТ є щорічне нарахування. Тенденція до росту дивідендів свідчить про стабільну позицію АТ на ринку.

Сукупний дохід акціонераскладається з суми двох частин :

· різниці між ринковою та номінальною ( емісійною ) ціною акції;

· нарахованих дивідендів.