Коротка характеристика галузей структури промисловості

Вугільна промисловість видобуває кам”яне та буре вугілля.

Металургія – чорна та кольорова металургія, коксохімія, трубопрокатне виробництво. Продукція чорної металургії становить майже половину експорту важкої промисловості.

Хімічна промисловістьпрацює в єдиному комплексі з металургією, використовуючи побічні продукти металургії та коксової промисловості для виробництва азотних добрив лаків, фарб, медикаментів.

Лісовиробничий комплекс України охоплює лісову, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну галузі. Лісові ресурси України займають 14,3 %.території (Карпати + Полісся = 90% лісозаготівлі та гори Криму). Лісові масиви виснажені жорсткою експлуатацією. Значна кількість лісу ввозиться з-за кордону

Енергетика

Україна відноситься до країн, які лише частково забезпечені традиційними видами первинних енергоресурсів. Енергетична залежність країни становить близько 65 %, тоді як в країнах ЄС цей показник дорівнює в середньому 51%. Наприклад, рівень енергозалежності Німеччини – 61.4%, Австрії – 64.7%.

Україна є експортером електроенергії, основними її споживачами є Угорщина, Польща, Словаків, Румунія та Молдова.

Транспорт

Загальна довжина шосейних доріг становить 169 491 км, залізниці – 22 473 км, судохідних шляхів – 1 672 км. Основні морські порти – Одеса, Іллічевськ, Миколаїв та Маріуполь. Діють міжнародні аеропорти – у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та Одесі.

Машинобудуванняграє найважливішу роль в економіці України. Ця галузь складається з таких підгалузей:

· важке

· залізничне

• суднобудівне та судноремонтне
• авіаційне та авіаремонтне
• ракетно-космічне
• тракторне
• автомобільне
• верстатобудування
• сільськогосподарське
• електротехнічне
• приладобудування

Суспільство здійснює безліч видів конкретної праці для того, щоб забезпечити собі достатньо комфортний рівень життєдіяльності. З цією метою люди об’єднуються у трудові колективи, організації і діють на засаді певних правил. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

!!!!A Підприємство– це організаційно відокремлена та економічно самостійна первинна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги з метою отримання прибутку.

Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємств в Україні, є Цивільний та Господарський Кодекси України – з січня 2004 р. та низка законів. Діяльність підприємства також регулюється його статутом і колективним договором.

!!!!AСтатут підприємства – це зібрання обов’язкових правил, які регулюють його внутрішню діяльність, а також взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання.

!!!!AКолективний договір – це угода між трудовим колективом ( в особі профспілки ) та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини ( зарплату, соціальні пільги, додаткові відпустки тощо ).

Поряд з терміном „підприємство” в господарській діяльності вживають термін „фірма”. Фірма( італ. „підпис” ) – це ім’я, під яким юридично повноправний господарюючий суб’єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи.

Головною метою (місією) підприємства найчастіше вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку. При цьому потрібно мати на увазі, що всі, хто має відношення до фірми, переслідують свої цілі. Наприклад, суспільство в цілому бажає : економічного росту, надходження податків, збереження ресурсів і навколишнього середовища; акціонери й кредитори – зростання доходів; споживачі – справедливих цін, задоволення потреб; наймані робітники - зайнятості, рівня оплати, умов праці, задоволення від роботи, власники – ділової репутації, прибутку.

Переваги одноособового володіння:

1. Легко розпочати та закінчити бізнес, бо це залежить тільки від бажання власника.

2. Нема необхідності, приймаючи рішення, добиватися згоди партнерів, що свідчить про велику ступінь самостійності ( підприємець – сам собі “ бос “ ).

3. Дохід повністю залежить від вдалої діяльності підприємця та ( за вирахуванням необхідних витрат та податків ) належить тільки йому.

4. Є можливість краще зберігати секрети комерційну таємницю та “ ноу – хау “.

Недоліки одноособового володіння :

1. Виникають труднощі із залученням додаткових фінансових коштів, бо більший рейтинг при банківському кредитуванні, звісно, у крупних фірм.

2. Найбільш важливий недолік – необмежена відповідальність, тобто відповідальність у тому числі і своїм майном.

3. Труднощі у розподілі праці та менеджменті, що призводить до великого фізичного та психологічного навантаження ( працює більше 12 годин на добу, без вихідних ).

4. Таке підприємство існує до того часу, доки його власник є дієздатним. У випадку його психічного захворювання, банкрутства, ув’язнення, смерті – підприємство юридично перестає існувати. У зв’язку з цим інші бізнесмени неохоче укладають довгострокові угоди з власником одноособового підприємства.

Переваги товариств ( колективних підприємств ) :

1.Фінансові можливості більші, ніж у приватних підприємств, за рахунок поєднання капіталів кількох учасників. До того ж, банки надають товариствам пріоритет у кредитуванні.

2.Додаткові можливості у розподілі праці за професійними та діловими якостями партнерів.

Недоліки товариств :

1. Помилка одного з партнерів може призвести до розорення інших, бо вони несуть солідарну відповідальність за збитки.

2. Нестача досвіду або несумісництво інтересів партнерів сприяють гальмуванню в управлінні підприємством, що позбавляє підприємство частини прибутку.

3. Виникають труднощі з розподілом прибутку ( особливо, якщо учасники мають різні внески у капітал або трудові внески у діяльність підприємства – різна кількість відпрацьованого часу, різні за вагою операції тощо ), а також з розподілом майна та боргів при ліквідації підприємства.

Історія підприємництва починається із середньовіччя. Уже в той час купці, торговці, ремісники являли собою починаючих підприємців. В Росії та Україні підприємництво зародилося ще в Київській Русі в торгівельній формі й у вигляді промислів. Першими підприємцями тут можна вважати дрібних торговців, купців.

Перехід до ринкової економіки наприкінці 90-х років, юридичне визнання власності викликали до життя й відродили активну підприємницьку діяльність. В науковій літературі немає однозначного визначення сутності підприємництва, тому що представники різних галузей знань (економісти, філософи, соціологи, правознавці й ін.) по-різному трактують зміст цього терміну.

Термін «підприємництво» із часом видозмінювався, зараз воно трактується так: «Підприємництво (фр. enterprase) – ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на одержання прибутку або особистого доходу, здійснювана від свого імені, під свою майнову відповідальність або від імені й під юридичну відповідальність юридичної особи».

Кэмпбелл Макконнелл і Стэнли Брю у своїй книзі „Економікс” розкривають значення терміна підприємництво через чотири функції підприємця:

1. Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару послуги.

2. Підприємець бере на себе важку задачу прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, що визначають курс діяльності підприємства.

3. Підприємець - це новатор, особа, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології і навіть нові форми організації бізнесу.

4. Підприємець - це людина, що йде на ризик. Винагородою за витрачений час, зусилля і здібності можуть виявитися привабливі прибутки або збитки і зрештою банкрутство. Підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними коштами - своїми власними, а також залученими.

Для існування підприємницької діяльності необхідні певні умови:

Економічні умови :

1. Максимальна свобода господарської діяльності вільних товаровиробників;

2. Повна відповідальність за результати своєї економічної діяльності ;

3. Конкуренція виробників ;

4. Вільне ціноутворення на ринку;

5. Право підприємця здійснювати зовнішньоекономічні операції .

Соціальні умови формування підприємництва:

1. Соціально-культурні норми - моральні норми, релігійні погляди, освітній рівень населення;

2. Прагнення покупців купувати товари, що відповідають певним смакам і моді.

3.Від підприємницької діяльності підприємець повинен одержувати задоволення.

4. Підприємець бере участь у рішенні соціальних питань трудової діяльності своїх співробітників, охорони їхнього здоров'я.

5. Має існувати підготовка й підвищення кваліфікації підприємців: організація навчання сучасним методам ведення підприємницької діяльності, стажування в розвинених країнах, створення мережі консультативних центрів тощо.

Правові умови ефективної підприємницької діяльності:

1) наявність законів, що регулюють підприємницьку діяльність і створюють найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва: спрощена й прискорена процедура відкриття й реєстрації підприємств; захист підприємця від державного бюрократизму; удосконалення податкового законодавства.

2) необхідність державного регулювання підприємницької діяльності. Ф. Котлер вказує три основні причини втручання держави у бізнес:

· Необхідність захистити фірми друг від друга: прийняття законів, що запобігають проявам «несумлінної конкуренції»;

· Необхідність захисту споживачів від несумлінного бізнесу: прийняття законів проти тих фірм, які випускають неякісні товари, вводять в оману;

· Необхідність захисту вищих інтересів суспільства від руйнівних наслідків бізнесу.

Основним суб'єктом підприємницької активності виступає підприємець. Однак підприємець — не єдиний суб'єкт, він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також з державою, що у різних ситуаціях може виступати як помічник або супротивник, та найманим робітником (якщо, звичайно, підприємець працює не поодинці), і партнерами по бізнесу.

Об’єктом підприємництва є певний вид діяльності, який матеріалізується у виготовленій продукції, послугах, роботах. Однак, є обмеження : тільки державні підприємства мають право займатися виробництвом та реалізацією зброї, наркотичних засобів, грошових знаків. А такі виді діяльності, як розвідка та експлуатація корисних копалин, ремонт зброї, виготовлення медикаментів, виробництва лікеро-горілчаних виробів, сигарет, медична та юридична практика потребують спеціального дозволу – ліцензії.