Глава 24. Загальні положення про зобов'язання щодо спільної діяльності. Крім загальних ознак, характерних для будь-якої спільної діяльності, законодавством визначаються і спеціальні ознаки
Крім загальних ознак, характерних для будь-якої спільної діяльності, законодавством визначаються і спеціальні ознаки. Вони залежать від тієї форми спільної діяльності, яку обрали її учасники. Як зазначає І. 0. Покровський, «цивільно-правові об'єднання осіб для спільної діяльності мають різні цілі і різний характер, внаслідок чого для цивільного права виникає нелегке завдання — знайти для цього розмаїття належні форми»1.
На сучасному етапі виділяють такі організаційно-правові форми спільної діяльності:
1) спільна діяльність без поєднання вкладів учасників. Договір
про спільну діяльність без поєднання вкладів учасників характеризу
ється наявністю спільної мети і відсутністю вкладів учасників. Тобто
учасникам достатньо лише домовитися про спільну діяльність.
У цивільно-правовій літературі такі договори прийнято вважати «договорами про спільну діяльність у широкому розумінні»2. Цей вид договору передбачений у ЦК України (п. 2 ст. 1130), але детальна його регламентація відсутня.
Такий вид спільної діяльності має місце, як правило, для здійснення будь-яких одноразових дій, наприклад, охорона майна кількома власниками, продаж речей, будівництво певного об'єкта, проведення ремонту тощо, коли потреба в об'єднанні капіталу учасників відсутня завдяки нетривалості такого юридичного зв'язку або сутності його мети;
2) спільна діяльність з об'єднанням вкладів учасників (ст. 1130
ЦК України). Ці відношення оформляються за допомогою договору
простого товариства.
Правовому регулюванню відносин, що виникають на підставі договору простого товариства, присвячений окремий параграф З ЦК України. Головною ознакою цього договору, на відміну від попереднього договору про спільну діяльність, вважається об'єднання вкладів його учасників. Просте товариство в юридичній літературі вважається «договором про спільну діяльність у вузькому розумінні»3.
Учасники цивільного обігу використовують договір простого товариства для вирішення завдань, які не передбачають створення юридичної особи. Цей договір є більш універсальний і дозволяє вирішувати різні питання, як ті, що пов'язані з одержанням прибутку, так і ті, що спрямовані на будь-які ідеальні цілі, регламентувати тривалі і разові юридичні дії;
Покровский И.А. Цит. праця.
2 Авилов Г. Е. Комментарий к главе 55 // Гражданский кодекс Российской Федера-
ции. — М., 1996. — Ч. 2. — С. 561.
3 Там само. — С. 563.
19*3-290
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...
3) спільна діяльність зі створенням юридичної особи.
Чим більш тривалою є мета спільної діяльності, тим більш доцільним є надання такому союзу характеру нового «юридичного центру».
З моменту створення даний союз розглядається як самостійний суб'єкт права з особливою правосуб'єктністю. Учасники укладають договір про спільну діяльність, який не тільки регулює їх спільну діяльність, а й визначає правовий статус створеної ними для цієї мети юридичної особи1 (п. 2 ст. 87, ст. 1131 ЦК України).
Засновницький договір окремо регулюється відповідними статтями 88, 120, 134 ЦК України, якими він є схожий на договір простого товариства. Це пов'язано з тим, що засновницький договір виник на підставі договору простого товариства, проте цей договір, на відміну від договору простого товариства, спрямований на створення юридичної особи і зберігає силу до тих пір, поки існує юридична особа, до її припинення. Єдиним власником майна є створена засновниками юридична особа, а не самі засновники. Окремо регулюються договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 142 ЦК України) і договір про створення акціонерного товариства (ст. 153 ЦК України).
Зазначені види спільної діяльності, незважаючи на суттєві відмінності, мають риси, що їх об'єднують. Усі вони належать до багатосторонніх консенсуальних угод організаційного характеру.
Деякі вчені звертають увагу на фідуціарність (від іісіисіа — довіра) зобов'язань щодо спільної діяльності. Зміст взаємовідносин сторін у таких угодах має особливий довірчий характер2.
Зокрема, дослідники історії розвитку римської зозіеіаз стверджують, що вона виникла на підставі спільності сімейного майна, а саме, серед спадкоємців, які об'єднувалися для спільної охорони свого майна та управління ним. На думку Ульпіана, товариство містить у собі нібито право братства3.
Спільність мети, а здебільшого і об'єднання майна не можуть не ґрунтуватися на довірі. У противному разі зобов'язання зі спільної діяльності не отримали б свого розповсюдження у багатьох країнах світу.
Характерною ознакою зобов'язань щодо спільної діяльності слід вважати мету, що об'єднує учасників, вимагає від них спіль-
1 ДовгертА. С. Спільна діяльність. Цивільне право. — К., 1997. — Ч. 2. — С. 287.
2 Савельев А. Б. Договор простого товарищества в российском гражданском праве//
Актуальньїе проблеми гражданского права. — М., 1999. — С. 282.
3 Римское частное право / Под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. — М.,
1948. — С. 496.
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 649;