Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг. Національна валюта може використовуватися і при розрахунках резидентів з нерезидентами за умови отримання ними індивідуаль­ної ліцензії Національного банку

Національна валюта може використовуватися і при розрахунках резидентів з нерезидентами за умови отримання ними індивідуаль­ної ліцензії Національного банку України на здійснення такої ва­лютної операції (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про си­стему валютного регулювання і валютного контролю»)¹. Винятком із цього правила є розрахунки з нерезидентами країн — суб'єктів колишнього СРСР, включаючи країни Балтії, які можуть здійсню­ватися без отримання індивідуальної валютної ліцензії у національ­ній валюті України, якщо це передбачено контрактом (Інструктив­ний лист Національного банку України і Кабінету Міністрів Украї­ни від 26 квітня 1993 р. № 19029/730 щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля)².

Що ж до використання іноземних валют, а також платіжних до­кументів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на терито­рії України за зобов'язаннями, то воно допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (статті 192, 533 ЦК України).

Відповідно до цього використання іноземної валюти як засобу платежу на території України між двома резидентами можливе ли­ше на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку Украї­ни (ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю»).

Водночас іноземна валюта має використовуватися в розрахунках у межах торговельного обороту між резидентами і нерезидентами (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). Винятком із цього правила є розрахунки з придбання нерезидентами державного майна у проце­сі приватизації, що здійснюється виключно у національній валюті України (ст. 21 Закону України «Про приватизацію»)³.

Форми розрахунків, що використовуються в Україні, залежать від правового статусу їх суб'єктів. Відповідно до вимог ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійс­ненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.

На відміну від цього, розрахунки між юридичними особами, а та­кож розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться у безготівковій фор­мі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також і в го-

¹ ВВР. — 1993. — № 17. — Ст. 184.

² Бухгалтер. — 2001. — 27 вересня.

³ ВВР. — 1992. — № 24. — Ст. 348.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...

тівковій формі, якщо інше не встановлене законом, наприклад, за­кон взагалі забороняє проведення готівкових розрахунків при здійс­ненні операцій з промисловим металобрухтом (ст. 6 Закону України «Про металобрухт»)¹.

В Україні сума готівкового розрахунку одного підприємства (під­приємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та ка­си установ банків обмежена — 3 тис. грн. протягом одного дня за од­ним або кількома платіжними документами.

Зазначені готівкові розрахунки можуть провадитися платника­ми як за рахунок коштів, отриманих з каси банку, так і за рахунок виручки, отриманої ними від реалізації товарів (робіт, послуг). Пла­тежі понад установлену граничну суму мають провадитися виключ­но у безготівковому порядку. При цьому кількість підприємств (під­приємців), з якими провадяться розрахунки, протягом дня не обме­жується. Вказані обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами малих і середніх підприємств при використанні готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Єв­ропейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств, та не поширюються на добровільні пожертву­вання, благодійну допомогу, вилучену органами державної подат­кової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію у разі використання коштів, виданих на відрядження, а також на розрахунки підприємств (підприємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції (п. 2.3 Положення про ведення ка­сових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72)².

Схожі обмеження встановлені для готівкових розрахунків в іно­земній валюті Правилами використання готівкової іноземної валю­ти на території України, затвердженими постановою Правління На­ціонального банку України від 26 березня 1998 р. № 119.

Відповідно до останніх максимальна сума готівкової вільно кон­вертованої валюти, що може бути прийнята від повноважного пред­ставника нерезидента — суб'єкта підприємницької діяльності в ка­су (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в інозем­ній валюті, відкритий цим банком резиденту — суб'єкту підприєм­ницької діяльності), не може перевищувати 10 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіцій­ним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національ-

¹ ВВР. — 1999. — № 25. — Ст. 212.

² Офіційний вісник України. — 2001. — № 12. — Ст. 496.

Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

ним банком України на день здійснення операції, за наявності доку­ментів, передбачених нормативно-правовими актами Національно­го банку України¹.

У деяких випадках закон встановлює форму розрахунків залеж­но від виду розрахунків, наприклад, платіж за векселем на терито­рії України може здійснюватися лише у безготівковій формі (ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні»)².

Особливістю розрахунків в Україні на сучасному етапі є можли­вість використання платниками при здійсненні розрахунків дати валютування, тобто зазначеної платником у розрахунковому доку­менті або в документі на переказ готівки дати, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача (ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та пере­каз грошей в Україні»)³.

Використання дати валютування значно підвищує ступінь захис­ту майнових інтересів платника та свідчить про поступове приве­дення законодавства України з питань розрахунків відповідно до правових норм, що діють у країнах з розвинутою ринковою еконо­мікою.

Відповідно до вимог закону розрахунки за участю суб'єктів під­приємницької діяльності в Україні у готівковій та (або) безготівко­вій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгів­лі, громадського харчування та послуг здійснюються через зареєст­ровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіс­кальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»)⁴.

Види безготівкових розрахунків. Під видами безготівкових розрахунків слід розуміти визначені законодавством, банківською практикою та звичаями ділового обороту способи виконання грошо­вих зобов'язань через установи банків або інші платіжні системи.

Відповідно до вимог законодавства безготівкові розрахунки здій­снюються через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумов­лене видом безготівкових розрахунків.

Закон визначає, що при здійсненні безготівкових розрахунків в Україні допускаються розрахунки із застосуванням платіжних до-

Офіційний вісник України. •— 1998. — № 15. — Ст. 574.

² ВВР. — 2001. — № 24. — Ст. 128.

³ ВВР. — 2001. — № 29. — Ст. 137.

⁴ ВВР. — 1995. — № 28. — Ст. 205.

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

ручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунків за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськи­ми правилами та звичаями ділового обороту (ст. 1088 ЦК України). Серед останніх можна, зокрема, зазначити розрахунки із викорис­танням векселів, розрахунки в порядку договірного списання, роз­рахунки із застосуванням спеціального платіжного засобу (платіж­ної картки), розрахунки із застосуванням платіжних вимог-дору-чень, платіжних вимог, клірингові розрахунки (розрахунки клірин­говими вимогами), розрахунки через підприємства поштового зв'яз­ку та ін. Зазначені види безготівкових розрахунків розрізняються порядком їх здійснення, документообігом за ними, видами розра­хункових документів тощо. Порядок здійснення безготівкових роз­рахунків в Україні крім ЦК України, регулюється законами та бан­ківськими правилами. Під останніми слід розуміти правила, вста­новлені нормативно-правовими актами Національного банку України (ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність»)¹, оскільки саме до компетенції цього державного органу за­кон (ст. 40 Закону України «Про Національний банк України»)² відносить встановлення правил, форм і стандартів розрахунків бан­ків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу Укра­їни із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки.

Конкретний вид безготівкових розрахунків, що застосовується сторонами у договорі, останні мають право обирати на свій розсуд. Винятком із цього є використання платіжної вимоги, що застосову­ється виключно у випадках, коли ініціювачем переказу є взискувач або він здійснюється за договірним списанням (ст. 22 Закону Украї­ни «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні»).

Від форм розрахунків слід відрізняти розрахункові документи, тобто документи на переказ грошей, що використовуються для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача коштів (ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ гро­шей в Україні»), перелік яких визначений у ст. 22 вказаного Зако­ну. Останні можуть мати таку саму назву, як і види розрахунків (наприклад платіжне доручення, чек та ін.), але виконують інфор­маційну, обліково-бухгалтерську функцію та використовуються для ініціювання переказу коштів, що здійснюється їх оформленням від­повідно до вимог банківських правил та надання до банку.

Зміст та форма розрахункових документів у національній валюті в Україні докладно визначені Інструкцією про безготівкові розра-

¹ ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО.

² ВВР. — 1999. — № 29. — Ст. 238.