Принципи навчання, їх характеристика.

Закономірності навчання знаходять свій вияв у принципах навчання.

Принципи і правила навчання.

«Принцип» (від лат. principim - початок, основа), означає сьогодні основу, на яку треба спиратись і якою необхідно керуватись.

Принципи навчання – система вихідних, основних вимог до навчання, виконання яких забезпечує ефективне вирішення завдань учіння і розвитку особистості (В.Чайка).

Принципи навчання – основні положення, що визначають зміст, рганізаційні форми та методи навчальної роботи школи (М.М.Фіцула).

Під принципами навчання розуміють визначену систему вихідних основних дидактичних вимог до навчання, виконання яких забезпечує його необхідну ефективність (В.С.Лозниця).

Принципи навчання – категорія дидактики, яка характеризує способи використання законів навчання відповідно до мети виховання і освіти…Принципи навчання визначають зміст, методи і організацію навчання і разом з правилами навчання є для педагогів надійним керівництвом до дії (М.О.Данилов).

Я.А.Коменський прагнув створити систему дидактичних принципів («основоположень»), виходячи із провідного принципу природовідповідності навчання. Визначав такі принципи навчання: наочність, свідомість, систематичність, послідовність, доступність. міцність засвоєних знань

К.Д.Ушинський , виокремлював такі принципи навчання: свідомості і активності учнів, наочності, послідовності, міцності знань, умінь та навичок. Виділяв вимоги до викладання:

- своєчасність; - поступовість;

- органічність; - постійність;

- міцність засвоєння; - ясність;

- самодіяльність учнів;

- відсутність надмірних складностей і надмірної легкості;

- правильність.

Ф.А.В.Дістервег намагаючись розкрити більш конкретно дидактичні принципи і правила розглядав їх у вигляді вимог до: а) змісту навчання; б) вчителя; в) учнів.

Система традиційних принципів навчання:

• виховуючий характер навчання;
• науковості;
• активності і свідомості учнів;
• наочності;
• систематичності і послідовності навчання;
• доступності;
• врахування вікових та індивідуальних особливостей;
• міцності знань, умінь та навичок.

Нетрадиційні принципи навчання:

- демократизації навчання;

- виховання здорової дитини;

- диференціації навчального процесу;

- оптимізації навчально-виховного процесу;

- ґрунтовності;

- емоційності;

- зв’язку теорії з практикою;

- мотиваційного забезпечення навчального процесу;

- співробітництва;

Характеристика принципів навчання:

Принцип цілеспрямованості навчання:

- чітко уявляти мету і результати навчання;

- «переводити» цілі навчання у внутрішні мотиви та пізнавальний інтерес учнів;

- забезпечувати усвідомлене виконання навчальних дій;

- проектувати проміжні та кінцеві результати навчання;

- конкретизувати основну мету навчання в завданнях;

- показувати учням перспективи успішного навчання.

Принцип науковості:

- знайомити з історією винаходів;

- об’єктивно висвітлювати наукові факти, поняття, теорії;

- знайомити з новими досягненнями;

- показувати перспективи розвитку науки;

- озброювати учнів методами науки;

- вносити корекцію в знання, здобуті самостійно;

- розкривати роль теорії для практики;

- розкривати внутрішні зв’язки і відношення, причинно-наслідкові зв’язки в процесах і явищах.

Принцип систематичності і послідовності:

- вивчайте навчальний матеріал від близького до далекого, від легкого до важкого, від відомого до невідомого;

- пам’ятайте, що система у змісті вимагає такої ж системи у вивченні;

- встановлюйте між предметні зв’язки та співвідношення між поняттями під час вивчення теми, навчального предмета;

- використовуйте логічні операції аналізу та синтезу;

- забезпечуйте послідовність етапів засвоєння знань;

- здійснюйте планомірний порядок навчання;

- поступово диференціюйте та конкретизуйте загальні положення;

- розподіляйте навчальний матеріал на логічно завершені фрагменти, встановлюйте порядок і методику їх опрацювання;

- визначайте змістові центри кожної теми, виділяйте головні поняття, ідеї, встановлюйте зв’язки між ними, структуруйте матеріал уроку;

- розкривайте зовнішні і внутрішні зв’язки між теоріями, законами і фактами, використовуючи між предметні зв’язки;

- визначайте місце нового матеріалу в структурі теми чи розділу.

Принцип доступності:

- вибирати головне, суттєве в емпіричному компоненті змісту (властивості, ознаки, функції);

- забезпечувати відповідність обсягу домашнього завдання встановленим нормам;

- використовувати достатню кількість фактів, прикладів для формування ядра знань - теорій, ідей, законів;

- надавати диференційовану допомогу учням у навчанні;

- об’єм знань і темп навчання встановлювати з урахуванням реальних можливостей учнів;

- враховувати рівень навченості учнів, володіння ними методами навчальної діяльності;

- дотримуватись правил засвоєння знань за допомогою «маленьких кроків» з поступовим переходом до «великих кроків»;

- не повідомляти істину, а організовувати учнів на її самостійне відкриття.

Принцип активності і свідомості:

- доцільно використовувати у процесі навчання частково-пошукові бесіди, створювати проблемні ситуації;

- спонукати учнів до різноманітних видів творчості;

- показувати значення навчального предмету для вирішення життєвих проблем;

- використовувати у процесі навчання мислительні операції (аналіз, синтез, порівняння, індукція, дедукція, узагальнення);

- навчати учнів раціональних прийомів організації навчальної діяльності;

- формувати пізнавальні мотиви навчання;

- заохочувати навчальну роботу учнів;

- перед виконанням кожної навчальної дії визначати мету завдання;

- систематично аналізувати навчальну роботу учнів, навіювати впевненість у своїх силах.

Принцип міцності знань, умінь і навичок:

- запам’ятовувати навчальний матеріал в поєднанні з пройденим раніше;

- повторювати навчальний матеріал за розділами і структурними смисловими частинами;

- виділяти при повторенні основні , провідні ідеї;

- використовувати самостійну роботу учнів(творче застосування знань);

- використовувати асоціативні зв’язки нового матеріалу з уже відомим;

- постійно звертатись до раніше засвоєних знань з метою їх поглиблення;

- використовувати оптимальну кількість навчальних вправ;

- систематично і правильно будувати повторення вивченого матеріалу;

- домагатись осмисленого засвоєння знань, використання їх на практиці.

Принцип наочності:

- здійснювати навчання на конкретних образах, які безпосередньо сприймаються учнями;

- спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки і особливості предметів;

- створювати тенденції в пізнавальній діяльності до уявлення реальних предметів, явищ навколишньої дійсності;

- звертати увагу учнів на внутрішню сутність зображень;

- від уявлень, конкретних образів підводити до осмислення і пізнання внутрішньої сутності явищ;

- забезпечувати оптимальне співвідношення конкретного і абстрактного;

- вчити спостерігати, встановлювати логічні зв’язки між предметами, явищами;

- пропонувати спочатку розглянути наочність в цілому, потім-за структурою з виділенням головного і другорядного, на кінець-знову в цілому;

- від предметної наочності переходьте до символічної;

- використовувати технічні засоби навчання;

- не перенасичувати урок наочними посібниками, наочність – не мета, а засіб досягнення певної мети.

Принцип емоційності:

- виховувати в учнів почуття радості від успіху в навчанні;

- формувати в учнів почуття подиву засобами навчання;

- розвивати емоційне (зацікавлене) ставлення до процесу і способів здобуття знань;

- формувати вміння володіти своїм настроєм, контролювати свої емоції.;

- готуючись до уроку, продумувати засоби і прийоми піднесення позитивних емоцій учнів;

- заходьте до класу з посмішкою. В основу спілкування покладіть демократичний стиль;

- виказуйте свою повагу і інтерес до учнів;

- умійте жартувати, не допускайте грубощів у спілкуванні з дітьми;

- не дорікати дітям за їх помилки у навчанні;

- використовувати на уроці музику поезію;

- не вдаватися до погроз , залякування, погроз, виставлення негативних оцінок.

Принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів:

- враховувати рівень розумового розвитку учнів;

- вивчати мотиви учіння школярів;

- надавати індивідуальну допомогу у навчанні;

- враховувати рівень пізнавальної і практичної самостійності учня;

- об’єднувати в диференційовані групи учнів, які мають однакові навчальні можливості.

Принцип зв’язку теорії з практикою:

- показувати зв'язок розвитку науки і практичних потреб особистості;

- використовувати навколишню дійсність як джерело знань і сферу застосування теорії;

- використовувати зв'язок школи і виробництва;

- доцільно використовувати проблемно-пошукові і дослідницькі завдання;

- поєднувати розумову діяльність з практичною;

- розвивати та переносити успіхи учнів з одного виду діяльності на інший;

- використовувати зв'язок навчання з життям як стимул для самоосвіти.

Принципи розвивального навчання (за Л.В.Занковим):

- навчання на високому рівні труднощів;

- навчання в швидкому темпі;

- навчання з провідною роллю теоретичних знань;

- забезпечення свідомого характеру пізнавальної діяльності учнів.

Принципи розвивального навчання.

Розвивальне навчання орієнтує дидактичний процес на потенційні можливості людини та на їх реалізацію. Думки про розвивальне навчання висловлювали видатні педагоги І.Г.Песталоцці, А.Дістервег, К.Д.Ушинський та інші. Наукове обґрунтування цієї концепції знаходимо в роботах Л.С.Виготського. Експериментальне обґрунтування і подальший науковий розвиток вона дістала у працях Л.В.Занкова, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, Н.О.Менчинської, І.С.Якиманської та інших науковців.

Розвивальне навчання – спрямованість принципів, методів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей школярів: сприймання, мислення, пам’яті, уяви тощо. Розвивальне навчання формує мислительні здібності, самостійність школярів, інтерес до навчання, а також удосконалює різні форми сприймання.

В цій концепції навчання, виховання і розвиток постають як єдиний взаємозв’язаний дидактичний процес. Навчання – це провідна рушійна сила психологічного розвитку людини, формування у неї основних психічних якостей. Засвоєння знань і набуття досвіду діяльності не протистоять розвиткові, а є його основою.

Розвивальне навчання відрізняється від традиційного характером викладання-учіння. Основне завдання суб’єкта викладання спрямоване на формування пізнавальної самостійності, всебічного розвитку здібностей, ідейних і моральних переконань, активної життєвої позиції вихованця. Це навчання здійснюється у формі залучення суб’єктів учіння до різних видів діяльності, використання у викладанні дидактичних ігор, дискусій, а також інших методів з метою збагачення творчого мислення, пам’яті, мови тощо.

Основою учіння в структурі такого навчання є зв’язок „мета – засіб - контроль”, а центральною ланкою – самостійна навчально-пізнавальна діяльність суб’єктів учіння, яка заснована на їхній здатності регулювати свої дії відповідно до усвідомлених цілей.

Отже, сутність розвивального навчання полягає в тому, що суб’єкт учіння не тільки засвоює конкретні знання, навички та вміння, але й опановує способи дій. В учінні розрізняють навчально-пізнавальну діяльність (у процесі якої відбувається засвоєння) і власне засвоєння як основний зміст цієї діяльності. Специфічними для цієї концепції є орієнтація на опанування суб’єктами учіння способів діяльності, які у процесі їх конструювання розвиваються.

Зміст діяльності, яку суб’єкт учіння повинен засвоїти в дидактичному процесі, пов’язується в його свідомості з виконанням системи дій. Унаслідок цього навчальні дії є у процесі засвоєння первинними, а пізнання – вторинним.

____________________________________________________________________