Сутність та характеристика процесу навчання.
Сутність процесу навчання.
Навчання –цілеспрямований двосторонній процес формування і засвоєння ЗУН і способів пізнавальної діяльності людини .Навчання – процес двосторонній: діяльність учня - учіння і діяльність вчителя – викладання. Навчання виконує центральну функцію в розумовому розвитку і підготовці учнів до праці. („Український педагогічний словник” С.Гончаренко, К.,1997).
Навчання– цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їх розвитку, освіти і виховання (Савченко).
Нова стратегія освіти передбачає особистісно – орієнтоване навчання. Сутністю є партнерство всіх учасників навчально – виховного процесу, утвердження ідей гуманізму, стимулювати до творчості і самореалізації як учнів, так і вчителів.
Ознаками навчання є:
- організація засвоєння новими поколіннями накопиченого суспільством соціального досвіду, що вимагає спільної діяльності навчаючих і тих, хто навчається;
- активність навчальної діяльності (інтелектуальної і практичної) суб’єкту навчання.
Засвоїти знання означає оволодіти ними, зробити їх своїми, вміти застосовувати у житті.
Вчитель може навчати безпосередньо, або опосередковано – через систему завдань.
Діяльність вчителя в процесі навчання включає елементи:
- планування своєї діяльності (тематичне і поурочне)
- організація навчальної роботи;
- організація діяльності учнів;
- стимулювання активності учнів;
- здійснення контролю, регулювання, корегування.
- аналіз результатів своєї діяльності.
Діяльність учня в навчальному процесі:
а) Коли протікає під керівництвом вчителя: прийняття навчальних завдань і аналіз дій, запропонованих учителем; здійснення навчальних дій і операцій по розв’язанню поставлених завдань; регулювання навчальної діяльності під впливом контролю вчителя і самоконтролю; аналіз результатів навчальної діяльності.
б) Коли навчальна діяльність здійснюється учнем самостійно: планування або конкретизація завдань навчальної діяльності; планування методів, форм, засобів навчальної діяльності; самоорганізація навчальної діяльності; саморегулювання учнів, самоаналіз результатів навчальної діяльності.
Методологія процесу навчання.
Методологією процесу навчання є наукова теорія пізнання. І пізнання і навчання спричиняються потребами суспільства; і пізнання і навчання здійснюються за схемою: живе споглядання – мислення – практика; Навчання є одним із шляхів процесу пізнання.
Рушійними силами навчального процесу є суперечності:
- між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і загальними етапами цього процесу, який потребує постійного вдосконалення;
- між досягнутим рівнем знань умінь і навичок і тими знаннями умінь і навичок, які потрібні для вирішення поставлених перед ними завдань;
- між фронтальним викладом матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння;
- розумінням матеріалу вчителя і розумінням його учнями;
- між теоретичними знаннями і уміннями використати їх на практиці;
Мистецтво вчителя полягає у виявленні і використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів.
Функції процесу навчання.
Освітняпередбачає засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загальнонавчальних умінь і навичок. Знання – узагальнюють в собі накопичений досвід людства у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій. Вимоги до знань: повнота, систематичність, усвідомленість, дійовість.
Виховна– сприяти в ході уроку формуванню основних світоглядних ідей; сприяти вирішенню завдань трудового виховання і профорієнтації учнів; сприяти вихованню моральних якостей школярів – естетичних норм, гуманізму, колективізму, активної позиції у навчанні і житті, сприяти формуванню естетичних поглядів і умінь; гігієнічних та фізкультурних умінь та навичок.
Розвивальна– розвиток моторики, пізнавальних психічних процесів, інтелектуальної, вольової, емоційної, мотиваційної сфери.
Реалізація функцій здійснюється: а) використанням змісту навчального матеріалу; б) підбором форм, методів і прийомів навчання; в) організацією порядку і дисципліни на уроці; г) використанням оцінки; д) самою особою вчителя, його поведінкою, ставленням до учнів.
Закономірності навчання
Зовнішні | Внутрішні |
- протікання і результати навчання залежать від потреб суспільства і особистості; | - єдність викладання і учіння взаємозалежність процесів навчання, виховання і розвитку; |
- зміст навчання залежить від суспільних потреб і і цілей навчання, темпів суспільного і науково –технічного прогресу, рівня розвитку теорії та практики навчання матеріально - технічних і економічних можливостей закладів освіти. | - взаємозалежність навчання і реальних навчальних можливостей учнів; - єдність дій вчителя та учнів; - взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання. |
Часткові (конкретні) закономірності стосуються окремих компонентів навчального процесу та проявляються в них. Це:
· дидактичні (змістово-процесуальні закономірності);
· гносеологічні закономірності навчання;
· психологічні закономірності навчання;
· кібернетичні закономірності навчального процесу;
· соціологічні закономірності;
· організаційні закономірності.
Знання цих закономірностей та їх вимог сприяє цілеспрямованості, систематичності, організованості, всебічній забезпеченості, ефективності й оптимальності дидактичного процесу.
Структурні компоненти навчальної діяльності:
Мотиваційний – емоційний мікроклімат, інтелектуальні почуття (почуття незадоволеного досягнутим); контроль і стимулювання; ігрові ситуації.
Змістовий - верхня межа програмових норм, міцні знання, розвивальні завдання, активізуючі запитання, поєднання репродуктивних і творчих знань; система пізнавальних знань випереджувального характеру.
Організаційно – процесуальний
- формування організаційних умінь і навичок (сприймати і точно виконувати вказівки вчителя, включатись в роботу; планувати і контролювати результати; передбачати послідовність;
- формувати систему пошукових умінь;
- стимулювання, здогадки та уяви дітей;
- стимулювання комбінаторних здібностей;
- оволодіння елементарною логічною грамотністю.
Контрольно-оцінний - діагностика ефективності, повноти та глибини засвоєння знань, рівня сформованості умінь і навичок, усвідомлення учнями критеріїв оцінювання успішності протікання навчального процесу і т.ін..
Рефлексивно-коригувальний – усвідомлення учасниками навчально-виховного процесу результативності своїх дій, усвідомлення здобутків і недоліків власної діяльності і внесення відповідних змін у власні навчальні дії та діяльність загалом.
Дата добавления: 2016-06-02; просмотров: 1086;