Юридичний склад екологічних правопорушень

Екологічним правопорушенням, також як і будь-яким іншим порушенням законодавчих вимог, притаманні певні ознаки, які створюють їх склад. Він включає в себе об'єкт і об'єктивну сторону, суб'єкт і суб'єктивну сторону екологічного правопорушення.

Об'єктом екологічного правопорушення є суспільні відносини, закріплені чинним законодавством і пов'язані з використанням та охороною природних ресурсів, збереженням належних умов для життєдіяльності суспільства і забезпеченням якості навколишнього природного середовища. При цьому правове закріплення цих відносин має відповідати сучасному стану природоресурсової забезпеченості суспільства і відповідати доступним науково-технічним вимогам використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Об'єктивна сторона екологічних правопорушень характеризується противоправною поведінкою правопорушника, який зазіхав на встановлений державою екологічний правопорядок в суспільстві.

Суб'єкти екологічних правопорушень в складі останніх займають важливе місце. Ними можуть бути підприємства та організації різних форм власності і видів природокористування: державні, громадські, кооперативні, колективні, акціонерні, орендні, сімейні, приватні, індивідуальні, спільні, міжнародні і т. д. Роздержавлення природних об'єктів і приватизація земельних ресурсів призвело до скорочення державних і збільшення недержавних підприємств - природокористувачів, які нерідко порушують вимоги екологічного законодавства.

Суб'єкти екологічних правопорушень необов’язково повинні бути власниками природних ресурсів, природокористувачами або орендарями природних об'єктів. Вони взагалі можуть не перебувати в будь-яких екологічних правовідносинах, бо обов'язки нести відповідальність за скоєні правопорушення в рівній мірі залежать як від стану в правовідносинах (договірні відносини), так і перебування поза правовідносинами (делікатні зобов'язання).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини заподіювача шкоди. Вина виражає психічне ставлення суб'єкта правопорушення до протиправної дії або бездіяльності і наслідків, які наступили. Вина, як вольова категорія, вказує на можливу варіантність поведінки правопорушника щодо вибору відповідних дій для запобігання або зниження шкідливого результату природних ресурсів і навколишнього середовища. Крім того, вчинене винне діяння дозволяє визначити його мотиви, цілі, наміри, інтереси, які переслідувалися при здійсненні протиправного вчинку.