Аграрні відносини як складова частина економічних відносин.

Слово «аграрний» (лат. аgrarius) і в перекладі на українську мову означає «земельний».

Аграрні відносини – це складова частина економічних відносин, що виникають у сільському господарстві з приводу володіння та використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Основні фактори сільськогосподарського виробництва:

— люди;

— земельні угіддя, тварини, рослини;

— технічні засоби виробництва.

Відповідно до цих факторів у сільському господарстві взаємодіють дві групи об’єктивних законів:

1) природно-біологічні;

2) соціально-економічні.

Особливості сільськогосподарського виробництва:

1) природнокліматичні умови, структура ґрунту, біологічні чинники впливають на продуктивність праці і обумовлюють ризиковість, нестійкість сільськогосподарського виробництва;

2) природнокліматичні умови зумовлюють ритм виробництва, його сезонний характер – це породжує коливання в зайнятості, у виробництві і пропозиції продукції сільськогосподарського виробництва тощо;

3) спеціалізація виробництва зумовлена, насамперед, географічними і природнокліматичними факторами;

4) особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв’язку із сезонним характером виробництва;

5) рівень концентрації виробництва переважно визначається розмірами, врожайністю та інтенсивністю використання земельних угідь;

6) остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після збору та реалізації урожаю (особливо в землеробстві);

7) велика залежність результатів виробництва від погодних умов;

8) ефективне використання землі можливе при раціональному комбінуванні сільськогосподарських галузей, економічно і біологічно обґрунтованих сівозмін;

9) значна частина виробленої продукції споживається всередині господарства, не набуваючи товарної форми.

10) широка комбінація великих, середніх і дрібних господарських одиниць різних форм власності;

 

Суб’єкти аграрних відноси: держава, сільськогосподарські підприємства, кооперативи, товариства, селянські спілки, індивідуальні виробники (фермери, сімейно-індивідуальні господарства).

Взаємодія суб’єктів аграрних відносин є основою економічних відносин в аграрному секторі.

Форми власності на землю в різних країнах:

— державна;

— муніципальна (комунальна);

— приватна.

В Україні згідно з новим Земельним кодексом (2001 р.) суб’єктами права власності на землю є:

— громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності;

— органи місцевого самоврядування – на землі комунальної власності;

— державні органи – на землі державної власності.








Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 1172;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.003 сек.