Дизайн як складова наукового дослідження

Дизайн — це область творчої діяльності, що пролягає в проектуванні наочного світу штучного середовища, в створенні зручних і красивих речей. З дизайном нерозривно пов’язане поняття композиції.

Дизайн — це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їх комплексів і систем, орієнтованого на досягнення якнайповнішої відповідності створюваних об'єктів і середовища в цілому можливостям і потребі людини, як утилітою, так і естетичним.

«Дизайн» — це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні риси виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв’язки, які перетворюють виріб на єдине ціле як з точки зору споживача, так і з погляду виготівника. Дизайн прагне охопити всі аспекти навколишнього середовища людини, яке обумовлене промисловим виробництвом. Запропоновано Томасом Мальдонадо. Затверджено VI Конгресом ІКСІД (ICSID — International Council of Societies of Industrial Design).

Томас Мальдонадо — італійський дизайнер, живописець, педагог, автор статей і книг по питаннях теорії культури і дизайну.

У середині ХХ століття в професійному лексиконі для позначення формоутворення в умовах індустріального виробництва вживалося поняття «індустріальний дизайн». Тим самим підкреслювався його нерозривний зв’язок з промисловим виробництвом і конкретизувалося багатозначність терміну «дизайн». І багато трактатів по історії дизайну того часу в заголовках містили уточнення «індустріальний дизайн». Потім в кінці ХХ століття проектно-художню діяльність у області індустріального формоутворення стали називати більш стисло — «дизайн». Частково це пов’язано і з тим, що суспільство вступило у фазу постіндустріального і відбулися значні зміни і в напрямках «індустріального дизайну».

Дизайн (англ. design) — задум, намір, план, мета, намір, творчий задум, проект і креслення, розрахунок, конструкція; ескіз, малюнок, орнамент, композиція, мистецтво композиції, витвір мистецтва.

Дизайн — специфічний ряд проектної діяльності, що об’єднав художньо-наочну творчість і науково обгрунтовану інженерну практику у сфері індустріального виробництва.

Дизайнер — людина, що займається дизайном.

Практика дизайну — художнє конструювання. Теорія дизайну — технічна естетика.

Об’єктом дизайну може стати практично будь-який новий технічний промисловий виріб (комплект, ансамбль, комплекс, системи) в будь-якій сфері життєдіяльності людей, де соціально-культурний обумовлено людське спілкування.

Основний метод дизайну.Художньо-образне моделювання об'єкту дизайн-проектування за допомогою композиційного формоутворення. Воно базується на результатах аналізу і естетичних запитів утиліт і переваг певних груп споживачів, з урахуванням ситуації і середовища використовування і сприйняття об’єкту, а також аналізу функції об’єкту (як засоби наочного забезпечення відповідних потреб), конструкційних і обробних матеріалів та технології виготовлення виробів, обумовленої можливостями конкретного підприємства.

Основні категорії дизайну.Образ — ідеальне уявлення про об’єкт, художньо-образна модель, створена уявою дизайнера.

Функція — робота, яку повинен виконувати виріб, а також смислова, знакова і ціннісна ролі речі.

Морфологія — будова, структура форми виробу, організована відповідно до його функції, матеріалу і способу виготовлення, утілюючими задум дизайнера.

Технологічна форма — морфологія, втілена в способі промислового виробництва речі-об’єкту дизайн-проектування в результаті художнього осмислення технології.

Естетична цінність — особливе значення об’єкту, що виявляється людиною в ситуації естетичного сприйняття, емоційного, плотського переживання і оцінки ступеня відповідності об’єкту естетичному ідеалу суб’єкта.

Види дизайнерської діяльності:

· наочний дизайн;

· знаряддя праці;

· механізми;

· побутова техніка;

· мода і аксесуари;

· дизайн середовища;

· дизайн міського середовища;

· дизайн інтер’єрів;

· світловий дизайн;

· колористика і суперграфіка;

· дизайн процесів.