ТЕРМІНИ І ВИЗНАЧЕННЯ

Абсолютне— те, що існує через себе, отже самостійне, безумовне за своєю суттю і безвідносне до будь-чого, незалежне, але й «досконале», «логічно завершене».

Абстрагування — пр.ийом мислення, що передбачає відображення в людській свідомості предметів і явищ об’єктивної дійсності, мисленого відокремлення від їхніх другорядних властивостей і відносин та виділення загальної ознаки, що характеризує клас предметів.

Академік — академічне звання дійсних членів НАН та галузевих академій України: найвище вчене звання, яке мають особи, обрані до Академій наук.

Аксіома— твердження, положення, що приймаються без доведення.

Актуальність теми — сучасність, злободенність, важливість будь-чого на даний момент і в даній ситуації для вирішення даної проблеми.

Алгоритм— система правил для розв’язування певного типу задач.

Альтруїзм— етичний принцип, що полягає в безкорисливому прагненні до діяльності на благо інших в протилежність егоїзму.

Аналіз — розчленування цілого на складові частини (сторони, ознаки, властивості, відносин) з метою їх детального вивчення.

Аналогія — міркування, в яких із подібності двох об’єктів за окремими ознаками робиться висновок про їх подібність і по інших ознаках. Використовується при висуненні гіпотез, дає поштовх до висловлювання припущень.

Анкетування— один із засобів письмового опитування значної кількості респондентів за повною схемою анкети або опитувального листа.

Анотація— кор.откі відомості про книгу, статтю, монографію.

Апорія— суперечність в міркуванні, яка здається непереборною.

Аспект— точка зору, за якою розглядається об’єкт дослідження.

Аспектація— пошук оптимального вигляду наукової роботи.

Валідність — критерії оцінки якості тексту.

Верифікація— перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом співставлення їх з об’єктом дослідження, даними відчуття та експерименту, це повторюваність результату дослідження.

Визначення— логічна дія, за допомогою якої об´єкт повинен відрізнятися від інших шляхом встановлення його специфічних і типових ознак чи такого розкриття змісту терміна, яке позначає даний об´єкт і замінює опис його властивостей.

Визначення (дефініція) — стисле наукове визначення змісту якогось поняття.

Вимірювання— операція, в основі якої лежить порівняння об´єктів за певними подібними властивостями чи ознаками з використанням кількісних характеристик.

Відображення— загальна властивість матерії, яка полягає в тому, що за певних умов взаємодії одна матеріальна система відтворює у специфічній для неї формі певні сторони іншої системи, яка взаємодіє з нею.

Відчуття—від ображення властивостей предметів об’єктивної дійсності, що впливають на органи чуття; як відображення об’єктивних властивостей речей відчуття є засобом пізнання дійсності.

Галузь інформації — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про відносно самостійні сфери життя і діяльності.

Генезис — процес створення та становлення будь-якого природного чи соціального явища.

Гіпотеза — наукове передбачення, припущення, істинність якого не визначено, висунуте для пояснення будь-яких явищ, процесів, причин, які зумовлюють даний наслідок.

Гносеологія — вчення про сутність і закономірності пізнання.

Дедукція— форма достовірного умовиводу від загального положення до часткового, в якому висновок про окремі випадки множинної сукупності робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини.

Дефініція— коротке визначення змісту якогось поняття.

Довідково-інформаційний фонд — це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для задоволення інформаційних потреб.

Доказ— обґрунтування (встановлення) істинності будь-якого твердження за допомогою інших тверджень, істинність яких доведена.

Експеримент — апробація досліджуваних явищ в контрольованих, штучно створених умовах.

Задача наукова — теоретична задача, що вимагає встановлення невідомої раніше певної закономірності, властивості чи явища.

Закон — філософська категорія, що відображає істотні, загальні, необхідні, стійкі, повторювані відношення залежності між предметами і явищами об’єктивної дійсності, що випливають з їхньої сутності.

Засоби науки — методи мислення, емпіричного дослідження, а також технічні засоби.

Збірник — це видання, яке складається із окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей.

Ідеалізація — конструювання об’єктів, яких немає в дійсності або які практично не здійснились, наділення об’єктів властивостями, які відповідають ідеалу.

Ідея— це продукт людського мислення, форма духовно-пізнавального відображення дійсності, спрямована на її перетворення. В ній відображається не лише об’єкт вивчення, але й усвідомлюється мета та її практичне втілення. Оволодіваючи масами людей, ідея здатна ставати великою перетворюючою матеріальною силою.

Індукція— метод дослідження та спосіб міркування, при яких загальний висновок будується на основі часткових посилань.

Інтуїція— спроможність безпосереднього розуміння істини. Результати інтуїтивного пізнання з часом логічно доводяться і перевіряються практично.

Інформаційний ринок—це система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу і купівлі інформаційних ресурсів.

Істина— вірне, адекватне відображення предметів і явищ дійсності, відтворення їх так, як вони існують поза межами нашої свідомості. Істина об’єктивна за змістом, але суб’єктивна за формою, як результат діяльності людського мислення.

Каталог алфавітний — система карток з описом видання, розташованих в порядку алфавіту за прізвищем авторів та назвами публікації, незалежно від їхнього змісту.

Каталог предметний — містить дані про наявну літературу з певного предмета та інформацію про її згруповані за предметними рубриками, які теж розташовані в алфавітному порядку.

Категорія— форма логічного мислення, в якій розкриваються внутрішні, суттєві сторони і відносини досліджуваних предметів. Категорії пов’язані з вирішенням основного питання філософії: відношення мислення та буття. Основні категорії: матерія, свідомість, рух, простір і час, якість і кількість, зміст і форма тощо.

Класифікація— система співпідпорядкованих понять (класів, об’єктів) будь-якої галузі знання чи діяльності людини, як засіб для встановлення зв’язків між цими поняттями чи класами об’єктів.

Компіляція— наукова праця, яка розроблена на основі запозичених в інших авторів матеріалів без самостійного їх дослідження та обробки.

Концепція— система поглядів на будь-що, головна думка при визначенні мети та завдань дослідження шляхів його проведення. Проведений задум, конструктивний принцип різних видів діяльності.

Метод дослідження — засіб досягнення мети, пізнання явищ дійсності в їх взаємозв’язку і розвитку. Спосіб відтворення досліджуваного об’єкту або предмету.

Методологія дослідження — сукупність конкретних прийомів і способів для проведення будь-якого наукового дослідження.

Моделювання— вивчення об’єкту (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі), яка заміняє оригінал з певних сторін, які цікавлять пізнання і підлягають вивченню, непрямий, опосередкований метод наукового дослідження.

Монографія— наукове видання, що містить повне і вичерпне всебічне дослідження якоїсь однієї проблеми чи теми.

Наука— система знань об’єктивних законів природи, суспільства і мислення, які отримуються і перетворюються в безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

Наукова інформація— це одне із загальних понять науки, що означає певні відомості, сукупність якихось даних, знань тощо.

Наукова тема — задача наукового характеру, яка потребує проведення наукового дослідження.

Наукова школа — нефоммальна творча співдружність в межах будь-якого наукового напряму висококваліфікованих дослідників, об’єднаних спільністю підходів.

Наукове дослідження — цілеспрямоване вивчення явищ, процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки та практики рішень.

Наукознавство— розділ науки, який вивчає закономірності її функціонування і розвитку, структуру і динаміку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими сферами матеріального і духовного життя суспільства.

Наукометрія— галузь наукознавства, яка займається статистичними дослідженнями структури і динаміки наукової інформації.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на отримання і виконання нових знань.

Об’єкт дослідження— процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження.

Парадигма— поняття сучасної науки, яке означає особливий спосіб організації наукових знань щодо того чи іншого бачення світу та відповідні зразки або моделі дослідження. Зміна парадигми розглядається наукою як революція.

Періодичне видання — це журнали, бюлетні та інші видання з різних галузей науки і техніки з викладом матеріалу в популярній доступній формі.

Поняття — відображення найбільш суттєвих і властивих предмету чи явищу признаків.

Предмет дослідження — все те, що знаходиться в межах об’єкту дослідження у визначеному аспекті пізнання. Це досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об’єкту. Конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття.

Принципи — головні вихідні положення будь-якої теорії, вчення, науки; внутрішні переконання людини, її усталений погляд на те чи інше питання.

Проблема — велика множинність наукових питань майбутніх досліджень; складне теоретичне або практичне питання, що потребує дослідження.

Прогнозування— спеціальне наукове дослідження конкурентних перспектив розвитку будь-якого явища; процес наукового передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого й сучасного, систематична, науково-обґрунтована інформація про якісні і кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі.

Резюме— кор.откий висновок, що містить основні положення доповіді, промови, наукові праці, дискусії.. Вказівка на зміст первинної роботи, гранично лаконічна, може бути у вигляді одного речення. Розміщується в кінці статті і містить інформацію оцінного характеру

Релятивність — відносність людських знань.

Реферат— письмова форма доповіді на певну тему, зміст лише повідомляє про щось, а не переконує в чомусь; інформативне видання, яке визначає короткий виклад змісту наукового дослідження.

Синтез — поєднання раніше виділених частин предмету дослідження в єдине ціле.

Спостереження — це метод цілеспрямованого дослідження об’єктивної дійсності, в тому вигляді, в якому вона існує в природі та суспільстві і доступна безпосередньо для сприйняття людиною без втручання в неї.

Стандарт— норма, зразок, мірило.

Стандарти — це нормативні документи, в яких встановлені єдині вимоги до основних властивостей будь-якої продукції або виду робіт.

Судження—це форма думки про певний предмет чи явище.

Теза — стислий виклад основних положень, наукової праці, статті, доповіді, який передбачає попереднє ознайомлення учасників семінарів, конференцій, симпозіумів з результатами наукового дослідження.

Тема— наукове завдання, яке охоплює визначну галузь наукового дослідження.

Теорія— вчення, система ідей або принципів, висока форма узагальнення і систематизації знань, спрямованих на визначення того чи іншого явища. Це форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи наукових знань.

Теорія— система знань, що описує і пояснює сукупність явищ певної частки дійсності і зводить відкриті в цій галузі закони до єдиного об’єднувального початку (витоку). Теорія будується на результатах, отриманих на емпіричному рівні досліджень. Теорія має бути ефективною, конструктивною і простою.

Теорія пізнання (гносеологія) — вчення про природу пізнання та його можливості, основні закономірності, форми та методи пізнання людиною навколишньої дійсності.

Узагальнення— логічна дія, в процесі якої здійснюється перехід від одиничного до загального. Узагальнення відбувається шляхом абстрагування при утворенні понять, суджень, теорії.

Умовивід— це така форма мислення, в результаті якої з одного або кількох суджень, що відображають зв’язки і відношення предметів об’єктивної дійсності виводиться нове судження, міркування, нова думка, що містить вже нове знання про досліджувані предмети, явища, процеси.

Уява— психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, думок, на основі її попереднього досвіду. Особливим видом уяви є мрія.

Факт науковий — реальність, дійсність, складовий елемент основи наукового знання, віддзеркалення об’єктивних властивостей речей і процесів. Характерні властивості наукового факту — новизна, точність, об’єктивність, достовірність. На основі фактів будуються теорії, виводяться закони.

Цитата — дослівний уривок з твору, чийсь вислів, що наводиться (письмово чи усно) як підтвердження або заперечення певної думки чи ілюстрації до фактичного матеріалу.

Член-кореспондент — академічне звання, що надається вченому, обраному до складу академічних наук.