Валюта її визначення та характеристика.

Кожна країна має свою національну валюту. Термін «валюта» вживають у таких значеннях:

1) Національна валюта - грошова одиниця певної країни.

2) Іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Вільно конвертована валюта - національна валюта, що вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти.

Частково конвертована валюта - національна валюта, що обмінюється не на всі, а на деякі іноземні валюти, використовується як платіжний засіб не по всіх операціях.

Замкнута (неконвертована) валюта - національна валюта, що функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на іноземні валюти.

Валюта повинна виконувати функцію засобу міжнародних розрахунків,тобто валюти, що використовується для обслуговування міжнародних розрахунків у зовнішньоторговельних операціях, при визначенні світових цін та ін. розрахункових міжнародних операціях. В сучасних умовах таку функцію виконує: долар США, фунт стерлінгів Великобританії, Євро, японська ієна тощо. Як свідчить практика, саме ці валюти є найбільш конвертованими світовими валютами.

Валютні відносини- відносини, що складаються між учасниками міжнародного обміну при функціонуванні грошей у міжнародному обороті. Валютні відносини не існують самі по собі, вони поєднані валютною системою.

Міжнародна валютна система та її складові.

Міжнародна валютна система виникла у XIX ст., пройшла складну еволюцію, стала формою організації міжнародних грошових відносин, закріпленою міждержавними домовленостями, і нині являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються платежі та розрахунки країн у межах СГ.

Основними елементи міжнародної валютної системи є:

— міжнародний грошовий товар;

— валютний курс;

— валютний ринок.

Міжнародний грошовий товар (міжнародна ліквідність) - це сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані в міжнародних розрахунках. Його утворюють золото, кредитні (векселі, банкноти, чеки, депозити), міжнародні гроші.

Валютний курс (ВК)- це кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн. Розрізняють фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси.

Фіксований ВК – курс, встановлений державою як тверде співвідношення національної валюти стосовно валют або як вміст у національній валюті золота.

Золотий паритет визначається золотим вмістом валют (курсом їх обміну на золото). Наприклад: золотий вміст 1 долара = 0,4 г золота, а золотий вміст грн.= 0,1 г золота, золотий паритет буде складати 1 долар = 4 грн.

Плаваючий ВК - курс валюти, що передбачає прив'язку курсу до зміни курсу однієї або декількох валют інших держав або набору валют - валютного кошика.

Вільноплаваючий ВК -валютний курс, що не знаходиться під контролем і розраховується тільки виходячи з попиту та пропозиції на іноземну валюту.

Фактором, що суттєво впливає на ВК є стан зовнішньоторгового балансу країни. При перевищенні експорту над імпортом зростає попит на валюту даної країни за кордоном, оскільки вона потрібна для оплати експортованих товарів, що впливає на підвищення ВК. Якщо ж імпорт перевищує експорт, то для його оплати необхідна купівля даною країною іноземної валюти, це призводить до зростання пропозиції національної валюти і зниження на цій основі її ВК.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «О системе валютного регулирования и валютного контроля»:

— обмінні курси іноземних валют установлюються НБУ за узгодженням з КМУ;

— НБУ може встановлювати граничні розміри маржі по операціях на міжбанківському валютному ринку України.

Валютний коридор - спосіб регулювання валютного курсу в умовах його нестабільності. Він вводиться національним (центральним) банком шляхом фіксування нижньої і верхньої меж коливань курсу національної валюти на певний строк.

Маржа- це різниця між верхньою та нижньою межами валютного курсу.

Валютний ринок - це складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів.

Існує три групи суб'єктів валютного ринку:

1) фірми, організації, окремі особи, що займаються ЗЕД;

2) комерційні банківські установи та брокерські контори, що забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

3) державні установи, основне місце серед яких займає національний банк та казначейства (державні скарбниці) окремих країн.