Валюта і валютні курси

Спеціальним методом поліпшення платіжного балансу, який поєднує в собі отримання внутрішнього попиту і зниження експортних цін, є зниження курсу національної валюти. Під валютою розуміється платіжний засіб країни, українська валюта — гривня, американська — долар; німецька валюта — німецька марка, англійська — фунт стерлінгів (до переходу країн — членів ЄС на спільну валюту —євро). Обмінний курс валюти — це не що інше, як ціна певної валюти, виражена в іншій валюті. Коли говориться, що курс американського долара дорівнює 5 грн, то це означає, що необхідно заплатити 5 грн за один долар.

За пропозицією і попитом на валюту приховано багато різних чинників. Один із них — інфляція в країні (може бути навіть просто очікувана майбутня інфляція). Чим більше зростання цін у країні порівняно з іншими країнами, тим більше знецінюються гроші і тим менше ціниться валюта.

Іншим важливим чинником є стан торгівлі в країні. Цей чинник здебільшого пов'язаний з попереднім: чим вища інфляція в країні порівняно з іншими країнами, тим дорожчими стають її товари на світовому ринку і тим складніше збалансувати платіжний баланс за такого валютного курсу. Країни, які більше експортують, ніж імпортують, і тим самим мають активне сальдо платіжного балансу, як правило, стикаються з більшим попитом на валюту. Це залежить від попиту на валюту в інших країнах, які потребують коштів на оплату товарів, куплених у країні. У той же час країни, які мають дефіцит платіжного балансу, повинні купувати багато валюти за кордоном, щоб оплатити зростаючий імпорт.

Це означає, що країни з низьким рівнем інфляції і позитивним сальдо зовнішньої торгівлі мають сильну валюту, тоді як країни з високою інфляцією і дефіцитом зовнішньої торгівлі мають слабку валюту.

Однак за останні роки цей зв'язок став менш визначеним. Торгівля валютою і рух капіталів через кордон зростають набагато швидше, ніж торгівля товарами і послугами. Здебільшого це залежить від зростаючого впливу так званих транснаціональних корпорацій, які функціонують у багатьох країнах. Це пов'язано з тим, що за останні роки утвердилася міжнародна торгівля валютою, коли власники валюти намагаються заробити гроші, використовуючи можливі коливання валютних курсів — продаючи валюту, коли курс високий, і купуючи її за низького курсу. Внаслідок цього сукупний попит і пропозиція певної валюти стають все більш незалежними від того, яке місце в країні займає торгівля товарами.

Ті, хто розміщує кошти на міжнародному ринку, неохоче вкладають їх у валюту, якщо очікується її падіння, адже із зменшенням купівельної спроможності валюти зменшується і вартість вкладених коштів. Тому торговці валютою постійно намагаються перевести свої кошти в тверду валюту. У результаті відбувається швидкий і значний перелив валюти, бо достатньо лише підняти телефонну трубку або натиснути кнопку ЕОМ — і активи перемістяться на інші рахунки.