Теорії міжнародної торгівлі.

Швидке зростання міжнародного товарообороту і поглиблення спеціалізації роблять закономірним питання про економічні вигоди зовнішньої торгівлі. Чому Україна імпортує нафту та експортує цукор? Чому США імпортують каву та експортують зерно? Чому Японія експортує промислові товари, а імпортує тільки сировину? І найголовніше — програють чи виграють країни від того, що відкривають кордони для міжнародної торгівлі?

Ключ до відповіді на ці запитання дає теорія міжнародної торгівлі, основи якої було сформульовано приблизно 200 років тому двома видатними британськими економістами — Адамом Смітом і Давідом Рікардо. А. Сміт у своїй класичній праці "Дослідження про природу й причини багатства народів" (1776) сформулював теорію абсолютної переваги. Полемізуючи з меркантилістами, він показав, що країни зацікавлені в розвитку міжнародної торгівлі, оскільки мають вигоду незалежно від того, експортерами чи імпортерами вони є. Спеціалізація двох країн відповідно до абсолютної переваги та купівля ними товарів, які всередині кожної країни виробляються з нижчою ефективністю, дає їм змогу досягати вищих рівнів споживання цих товарів.

Абсолютна перевага країни у виробництві певного продукту означає, що ця країна здатна виробляти більшу кількість одиниць цього продукту з певного обсягу ресурсів за наявного рівня технології порівняно з конкурентами.

Д. Рікардо в роботі "Початки політичної економії" (1817) довів, що принцип абсолютної переваги є лише окремим випадком загального правила, і обґрунтував теорію порівняльної переваги. Теорія порівняльної переваги пояснює, чому країни спеціалізуються на виробництві певних товарів.

Спеціалізація, що ґрунтується на принципі порівняльної переваги, сприяє ефективнішому розподілові світових ресурсів, унаслідок чого за однакових сукупних витрат цих ресурсів та технологій світовий обсяг виробництва збільшується. Використання певної кількості обмежених ресурсів для отримання найбільшого світового обсягу продукції потребує, щоб кожний товар виробляла та країна, яка має найнижчу внутрішню альтернативну вартість його виробництва або порівняльну перевагу. Протекціонізм — бар'єри на шляху до вільної торгівлі — зменшує або зводить нанівець вигоди від спеціалізації. Якщо країни не можуть вільно торгувати, вони змушені перекидати ресурси з ефективного виробництва (з низькими витратами) в неефективне з метою задоволення своїх різноманітних потреб.

Вигода від вільної торгівлі полягає в тому, що вона стимулює конкуренцію та обмежує монополію. Зростаюча конкуренція іноземних фірм змушує місцеві фірми впроваджувати виробничі технології з найнижчими витратами. Це також змушує їх ввозити новинки і тримати руку на пульсі технічного прогресу, підвищуючи якість продукції і, використовуючи нові методи виробництва, таким чином сприяти економічному зростанню.

Вільна торгівля розширює асортимент товарів, що їх пропонують споживачеві. Причини, з яких необхідно віддати перевагу вільній торгівлі, по суті, ті ж самі, з яких необхідно стимулювати конкуренцію. Тому нема нічого дивного в тому, що переважна більшість економістів оцінює вільну торгівлю як економічно обґрунтоване явище.